[[Файл:Flickr - europeanpeoplesparty - EPP Summit 24 March 2007 (20)-2.jpg|міні|праворуч|Іво Санадер, [[Ангела Меркель]] і [[Юркі Катайнен]]]]
Суперники ХДС, перебуваючи при владі, не змогли значно поліпшити економічну ситуацію в республіці, в результаті чого на парламентських виборах в листопаді [[2003]] року програли<ref name="А3"/>. У грудні 2003 року президент Хорватії [[Степан Месич]] ({{lang-hr|Stipe Mesic}}) призначив Санадера прем'єр-міністром Хорватії, за його кандидатуру проголосували 88 депутатів із 152<ref name="А16"/><ref name="А1"/><ref name="А2"/>. Однією з головних цілей Санадера в якостіяк глави уряду сталостав вступ Хорватії в [[НАТО]]<ref name="А18"/>. Офіційно країна до блоку була прийнята [[1 квітня]] [[2009]] року. Іншою метою прем'єр-міністра називався вступ країни до [[Європейський Союз|Європейського Союзу]]<ref name="А19"/><ref name="А20"/>. Статус кандидата на вступ до Євросоюзу республіка отримала в червні [[2004]] року<ref name="А21"/><ref name="А22"/>. Тоді ж Хорватія розпочала активну співпрацю з Міжнародним трибуналом з колишньої ЮГославії, хорватська влада видала трибуналу кількох генералів, яких обвинувачували у скоєнні військових злочинів в 1990-ті роки<ref name="А22"/>. У жовтні 2005 року, після того як прокурор [[Карла Дельпонте]] визнала, що Хорватія співпрацює з міжнародним трибуналом повній мірі, республіка розпочала офіційні переговори про вступ до Євросоюзу<ref name="А23"/>. Через місяць іспанська влада затримала генерала [[Анте Готовіна|Анте Готовіну]] ({{lang-hr|Ante Gotovina}}), який переховувався протягом декількох років; третій в списку військових злочинців після боснійця [[Радован Караджич|Радована Караджича]] і серба [[Ратко Младич]]а<ref name="А24"/>.
