Альфонсо II (король Арагону): відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок)
Створена сторінка: {{Картка:Особа | ім'я = Альфонсо ІІ | місце_проживання = | зображення = Alfo...
 
Haida (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 21:
| наступник = [[Педро II (король Арагону)|Педро II]]
| дружина = Санча Кастильська
| діти = 45 синасинів і 4 доньки
| рід = Барселонська династія
| родичі =
Рядок 31:
| герб =
}}
'''Альфонс ІІ Цнотливий''' (*''Alifonso II o Casto'', [[25 березня]] [[1157]] —[[25 квітня]] [[1196]]) — [[король]] [[Арагонське королівство|Арагону]] і [[Барселонське графство|граф Барселони]] у [[1164]]-[[1196]] роках. Відомий також за прізвиськом «Трубадур».
 
== Життєпис ==
 
=== Молоді роки ===
Походив з Барселонської династії. Син [[Рамон Баранґе IV]], графа Барселони, і [[Петроніла (королева Арагону)|Петроніли I]], королеви Арагону. При народженні отримав ім'я Рамон Баранґе. Після смерті батька у 1162 році фактично перейняв владу у державі. Він підтвердив усі права знаті, церкви та міст. Того ж року його було визнано королем Арагону і графом Барселони. Він уклав договір з Фердинандом II, королем Леону, щодо розділу Наварри. Але незабором відпровідно до заповіту Рамона Баранґе IV владу зберегла Петроніла. Тому усі плани були відкладені.
 
=== Правління ===
У 1164 році його мати зреклася трону, Альфонсо (під час коронації змінив ім'я) успадкував Арагон і Барселону, тим самим остаточно поєднав ці володіння. Він вів успішні війни проти мусульман, але мав не менші успіхи в Південній Франції. У 1166 році, після смерті свого двоюрідного брата Рамон Баранґе III, Альфонсо II успадковував графство Прованс. Але відразу вимушен був вступити у протистояння з графством Тулузою за ці землі. Завдяки віконтам Монпельє, роду Бо і єпископів Провансу зумів зайняти цю область й укласти перемир'я з Раймундом IV Турузьким. Своїм намісником у Прованісі признав брата Педро. Водночас придушив повстання у Ніцці.
 
Водночас розпочав політику спрямовану на отримання незалежності Провансу від Священної Римської імперії. Намагаючись послабити останню, король підтримав папу римського Олександра III у боротьбі з Фрідрихом I
 
Воюючи з маврами, він опанував Каспе і землі Альбаррасіна. У 1168 році уклав договір з Санчо VI, королем Наварри. Того ж року здобув графство Серданья. Разом з Наваррою атакував Кастилію, але вже у 1170 році у м. Саагун замирився з Альфонсо VIII, королем Кастилії, за умовами якого мав оженитися на родички останнього. У 1169—1170 роках боровся з повстання маврів у Сьєрра-де Прад.
 
У 1170 році заснував місто Теруель, після чого відбив два напади маврів на провінцію Террагона. У 1172 році успадкував графство Руссільон. Того ж року в союзі з декількома мусульманськими володарями взяв в облогу Валенсію, емір останньої зобов'язався сплачувати данину. Мав пдани вдертися до Мурсії, але напад Наварри на арагонські землі змусив повернутися. 1174 року Альфонсо II оженився на стрийці кастильського короля.
 
1175 року зумів зайняти долину Аран підписання угоди Ампаранса, яку уклав з місцевими комунами. У 1176 році владнав конфлікт щодо Провансу з Раймундом V, графом Тулузи. Натомість останньому було сплачено 30 тис. марок срібла. Після цього було укладено союз з Генріхом II Плантагенетом, королем Англії. У 1177 році допоміг Кастилії захопити місто Куенка.
 
У 1179 році в м. Касорла уклав військово-політичний союз з [[Альфонсо VIII (король Кастилії)|Альфонсом VIII]], королем Кастилії за яким вони розділили між собою всі піренейські землі, намітивши межі своїх майбутніх завоювань на півдні: Валенсія — Арагону, Мурсія — Кастилії. У 1181 році знову спалахнула війна з Тулузою, в якій загинув прованський намісник Педро. Замість нього король призначив свого брата Санчо, але у 1185 році скасував це призначення за таємні контакти з графством Тулуза і Генуезькою республікою. У 1181 розпочав походи задля захоплення Балеарських островів.
 
У 1186 році підтримав свою представників прованського роду Бо — Агальбурсу та її онука Ґ'ю на півночі Сардинії. У 1187 році васальну присягу королю принесли графства Беарн і Бігорр в південно-західній Франції біля берегів Атлантичного океану. Це сприяло розвитку торгівлі у Каталонії. В цей же розгиркався з Кастилією.
 
У 1189 році при підтримці Річарда I, короля Англії, атакував графством Тулуза, завдяки чому зумів укласти новий договір з Раймундом V Тулузьким, яким підтверджено угоду 1176 року, а також підтверджено васалітет Монпельє, Карла, Фуа, Нім, Безьє, Каркассон в Лангедоці, Буска у П'ємонті. У 1190 році король Арагону уклав союз з Наваррою, Леоном і Португалією спрямований проти Кастилії.
 
У 1192 році стикнувся з коаліцією Англією та Тулузою проти себе. Втім того ж року зумів перетягнути на свій бік графа Форкалькьє. У 1195 році остаточно замирився з Тулузою, уклавши мир з графом Раймундом VI. Того ж року після поразки Кастилії у битві при Аларкосі під тиском папи римського Целестина II розпочав перемовини щодо спільного походу проти держави Альмогадів.
 
Підтримав поширення ордену цистрерціанців на землях Арагону, надавши землі біля річки Ебро. У 1194 році сприяв заснуваню їх монастиря поряд з річкою Пьєдра. Помер у 1196 році. Владу успадкував син Педро.
 
== Література ==
Був свого часу відомим поетом і трубадуром (звідси походить інше прізвисько короля) і близьким другом Річарда I Левове Серце, короля Англії.
 
== Родина ==
Дружина — Санча, донька [[Альфонсо VII (король Кастилії)|Альфонсо VII]], короля Кастилії і Леону
 
Діти:
* [[Педро II (король Арагону)|Педро]] (1178—1213), король Арагону у 1196—1213 роках
* Альфонсо (1180—1209), граф Провансу
* Рамон Баранґе (бл. 1190)
* Санчо (д/н), помер дитиною
* Фернандо (1190—1249), аббат Монарагону, цистерціанський чернець
* Констанса (1179—1222), 1. дружина Імріха I, короля Угорщина, 2. Фрідриха II Гогенштауфена, імператора Священної Римської імперії
* Леонора (1182—1226), дружина Раймунда VI, графа Тулузи
* Санча (1186—1241), дружина Раймунда VII, графа Тулузи
* Дульса (1192), черниця
 
== Джерела ==
* Luis Suárez Fernández (1976). Historia de España Antigua y Media. Madrid: Rialp, p. 599. ISBN 978-84-321-1882-1.
* Alfred Pillet / Henry Carstens, Bibliographie der Troubadours von Dr. Alfred Pillet […] ergänzt, weitergeführt und herausgegeben von Dr. Henry Carstens. Halle: Niemeyer, 1933 [Alfons el Cast és el número PC 23]
 
{{commons|Category:Alphonse II of Aragon|Альфонсо ІІ}}
 
[[Категорія:Правителі Арагону]]
[[Категорія:Трубадури]]