Відмінності між версіями «Скандинавський півострів»

вікіфікація
(уточнення)
(вікіфікація)
| акваторії = [[Ботнічна затока]]<br/>[[Балтійське море]]<br/>[[Північне море]]<br/>[[Норвезьке море]]<br/>[[Баренцеве море]]
| площа =
| висота = 2469
| назва вершини = [[Гальхепігген]]
| країна = {{NOR}}<br/>{{SWE}}<br/>{{FIN}}
| регіон =
* [[Баренцеве море]] на півночі.
 
Найвища точка [[Гальхепігген]] (територія Норвегії) — 2469 м. Ці гори також мають найбільший льодовик материкової Європи, [[Йостедалсбрин]]. Приблизно чверть півострова лежить на північ від [[Північне Полярне коло|Полярного кола]], найпівнічнішою точкою є мис [[Нордкин]]. Клімат півострова варіюється від субарктичного до помірного морського на півдні і південному заході<ref name="arclimate">[http://www.utexas.edu/depts/grg/kimmel/GRG301K/grg301kkoppen.html Glossary of American climate terminology in terms of Köppens classification]</ref>. [7]
 
Цей регіон багатий на деревину, [[залізо]] та [[мідь]] з файними [[ґрунт]]ами на півдні Швеції. Великі поклади [[нафта|нафти]] та [[природний газ|природного газу]] були знайдені біля узбережжя Норвегії на шельфі Північного моря і Атлантичного океану.
 
Значна частина населення зосереджена в південній частині півострова. [[Стокгольм]] та [[Гетеборг]] в Швеції і [[Осло]] в Норвегії є найбільшими містами<ref name="factmonster">{{cite web|title=Scandinavia|work=FactMonster.com|url=http://www.factmonster.com/ce6/world/A0843871.html|accessdate=2004-03-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HZYahcy3|archivedate=2013-06-22}}</ref>.
Перша зареєстрована присутність людей в південній частині півострова і в Данії починається з 12 000 років тому<ref name="Tilley">Tilley, Christopher Y. ''Ethnography of the Neolithic: Early Prehistoric Societies in Southern Scandinavia'', p. 9, Cambridge University Press. 2003. ISBN 0-521-56821-8</ref>. Після того як льодовик зтанув, клімат дозволив біомі тундри зайняти цю нішу, що привабило мисливців на оленів. Клімат теплів поступово, спочатку призвів до росту багаторічних дерев, а потім листяних лісів і великих ссавців на кшталт зубрів. Групи мисливців-рибалок-збирачів почали жити в районі з [[мезоліт]]у (8200&nbsp;р. тому), до появи сільського господарства за часів [[неоліт]]у (3200&nbsp;р. тому).
 
Північна і центральна частини півострова, частково заселені представниками народу [[Саами]], яких часто називають "лопарі", або "лапландці". У найраніші зареєстровані часи вони займали арктичні і субарктічні регіони, а також центральну частину півострова, до [[Даларна (провинція)|Даларна]], Швеція. Вони говорять [[Саамські мови|саамською мовою]], що є не-[[Індоєвропейські мови|індо-європейською]], а мовою з [[Угро-фінські мови|фінно-угорської сім'ї]], і пов'язана з [[фінська мова|фінською]] і [[естонська мова|естонською]]. Інші мешканці півострова, відповідно до записів з дев'ятого століття норвежці на західному узбережжі Норвегії, данці в теперішній південній та західній Швеції та південно-східній Норвегії, [[свеї]] в регіоні навколо [[Меларен]], а також на значній частині східного узбережжя Швеції та [[гьоти]] в [[Вестергьоланді]] і [[Естергьотланд]]і. Ці народи говорили на тісно пов'язаних діалектах індо-європейських мов, [[давньонорвезька мова|давньонорвезькою]]. Хоча політичні кордони зазнали зміни ці народи, як і раніше, є домінуючими населення на півострові на початку 21-го століття<ref name=" Sawyer">{{cite book|author=Sawyer, Bridget and Peter|title=Medieval Scandinavia: from conversion to Reformation, circa 800-1500|year=1993|isbn=0816617384|unused_data=|University of Minnesota Press }}</ref>.
 
== Політичне становлення ==
 
Попри те, що країни Північної Європи мають більш ніж 1000-річну історію в якості окремих політичних утворень, міжнародні кордони були утворені пізно і мали довге становлення. До середини 17 століття, Швеція отримала вихід на Каттегат і контроль над південною частиною Балтійського узбережжя. Шведсько-норвезький кордон було остаточно узгоджено і маркіроване у 1751. Фінсько-норвезький кордон на півострові було створено після тривалих переговорів у 1809, і спільні норвезько-російські округи не мали розподілу до 1826. Морський фінсько-норвезький кордон на Баренцевому морі було узгоджено в 1920, але Фінляндія поступилася цією територію Росії в 1944<ref name="Sømme">{{cite book|author=Sømme, Axel (Ed.) |title=The Geography of Norden|location=Oslo | publisher=Den Norske nasjonalkommittee for geographi|year=1961|id=ISBN none}}</ref>. [13]
 
Данія, Швеція та Росія політично домінували на півострові протягом багатьох століть, Фінляндія та Норвегія отримали повну незалежність у 20-му столітті.