Дніпровська повітрянодесантна операція: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
X3mEn (обговорення | внесок) →Перші бої: уникнення перенаправлення |
|||
Рядок 27:
=== Передумови ===
[[Файл:Dayosh Kiev.jpg|ліворуч|thumb|300px|Радянські солдати готують плоти для [[форсування Дніпра 1943|форсування Дніпра]]]]
Влітку [[1943]] року, після нищівної поразки німецьких військ на [[Битва на Курській дузі|Курській дузі]], радянські війська продовжили широкомасштабний наступ на всій території [[Лівобережна Україна|Лівобережної Україні]], прагнучи прорватися до [[Дніпро (річка)|Дніпра]] і, користуючись замішанням противника, захопити плацдарми на правому березі. У ході стрімкого наступу радянським військам вдалося з ходу захопити декілька важливих плацдармів на західному березі Дніпра в районі [[Лютізький плацдарм|Лютіжу]] і [[Букринський плацдарм|Великого Букрина]], тим самим створивши всі необхідні передумови для подальшого розвитку наступу на території [[Правобережна Україна|Правобережної України]].
Разом з цим, за пропозицією [[Маршал Радянського Союзу|маршала]] [[Жуков Георгій Костянтинович|Георгія Жукова]] в Ставку Верховного Головнокомандування була подана ідея — з метою сприяння зосередженню на плацдармах необхідної кількості радянських військ, обмеження маневру противника та відповідно не допущення прориву його піхоти і танків до захоплених [[Рубіж (військова справа)|рубежів]] із західного та північно-західного напрямків, застосувати [[повітряно-десантні війська СРСР|повітряно-десантні війська]] на цьому напрямку [[театр воєнних дій|театру воєнних дій]]. Також однією з вирішальних причин прийняття рішення щодо висадки [[Десант повітряний|повітряного десанту]] стало завдання — якнайшвидше підготувати все до звільнення від німців столиці УРСР — міста [[Київ|Києва]].
Рядок 121:
[[Десантник]]и вимушені були покидати борт літака в таких умовах, що призвело до того, що інтервали між парашутистами після приземлення досягали не розрахункових 4 кілометри (максимум), а ''8'', а то і ''15'' (!) км. Навіть при висадці у тил противника в денний час, збір парашутистів у таких умовах був мало реальним. У більшості радянських десантників був відсутній хоч якийсь [[бойовий досвід]] щодо ведення [[Бій|бою]] в тилу противника, тому що переважна частина досвідчених десантників, які брали участь у Вяземській повітряно-десантній операції в цій операції участі не брали. Раніше, влітку [[1943]], з них було сформовано кілька звичайних піхотних дивізій, які взяли активну участь у жорстоких [[Битва на Курській дузі|боях на Курській дузі]], і зазнали важких втрат.
Ганебна організація навігаційного забезпечення, слабка підготовка льотного складу призвели до того, що особовий склад десантувався на площі більш ніж 25 на 70 кілометрів. Тільки ''5%'' особового складу приземлилися в запланованій зоні; ''23%'' десантників приземлилися в радіусі 10 кілометрів від намічених районів, ''58%'' — в радіусі 15 км, решта (''14%'') — поза межами цих відстаней. Близько 400 десантників було викинуто на Черкаський [[ліс]] (70 кілометрів від району висадки), і 230 — приземлилися в розташуваннях своїх військ. Частина десанту приводнилася на [[Дніпро (річка)|Дніпро]] і потонула, заплутавшись у [[стропа]]х.<ref name="stas"></ref>
[[Файл:Hitlerdnieper.jpg|right|thumb|300px|Солдати [[Вермахт]]у готують [[Вогнева позиція|вогневі позиції]] для оборони Дніпровського валу. Осінь 1943]]
| |||