Макраме: відмінності між версіями

Вузол «подвійний плаский» мав поширення у Стародавній Греції, де мав назву ГеркулесовГеркулесів вузол. Він перейшов навіть у ювелірні вироби.

Як техніка макраме отримало чимале поширення у 19XIX ст. У вікторіанську добу в техніці макраме виготовяливиготовляли штори на вікна, скатертини, покривала. В техніці макраме виготовляли гамаки. Зрозуміло, що коростувачамикористувачами макраме були небагаті верства населення. Саме на них, близьких до ремісників, було розраховане і видання [[1882]] року «Мереживо макраме». Промислова революція у ткацтві викинула на ринки велику кількість нових тканин, а про яскравість кольорів подбали хіміки-промисловики. Це надто зменшило цікавість до макраме і воно майже вийшло з моди.

При створенні макраме використовують як примітивні пристрої (струпциниструбцини, металеві кола для панно чи для абажура) або ніяких пристроїв. Достатньо малого металевого гака (для накида первісної петлі ) або струбцини для укріплення на столі.

Щось спільне з гобеленовим ткацтвом і працею гачком має техніка кавандолі. Його іноді називають також «гобеленовим макраме». Це назва за автором-жінкою, що розробила цю технологію. Валентина Кавандолі мешкала у місті [[Турин]] в 15 столітті. В місті створили школу для дівчаток «Будинок сонця», де вона була вихователькою. Кавандолі навчала школярок плести кошики і гаманці. Для виробів використовували сировину у два і більше кольорів. Чим меншеменша завтовшкитовщина нитки, тим краще виглядає виріб у техніці кавандолі. Виріб кавандолі зберіг здатність комбінування із малими вишивками чи з додатковим декором нитками іншого кольору.