Відкрити головне меню

Зміни

нема опису редагування
| ім'я= Анатолій Зубрицький
| зображення = [[Файл:А.Ф. Зубрицький.png|270пкс]]
| повне-ім'я = Анатолій Федорович<br />Зубрицький
| дата-народження = 20.11.1920
| місце-народження = {{Прапорець|URSR}} [[Одеса]], [[Херсонська губернія|Херсонська<br/>губернія]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]],<br/>[[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]
| громадянство = {{URS}} → {{UKR}}
| дата-смерті = 17.02.2005
| місце-смерті = {{Прапорець|UKR}} [[Одеса]], [[Україна]]
| зріст = 175 см
| вага = 78 кг
| прізвисько = ''Зубр, Одесі:'Тато'' ''Зубр''({{lang-ru|Папа}})<ref name="Мазуренкопріз"/><br/>'''УПерше прізвисько&nbsp;— в [[Одеса|Одесі]], друга&nbsp;— у [[Кривий Ріг|Кривому Розі:''' ''Тато'']].<br/ref><ref name="Мазуренко"/>({{lang-ru|Папа}})<ref name="Мартынов"/>
| позиція = [[Воротар (футбол)|Воротар]]
| клубний гравець = {{Футболіст початок}}
}}
{{Інші значення|тип=прізвище|Зубрицький}}
'''Анато́лій Фе́дорович Зубри́цький''' ([[Прізвисько|прізвиська]]&nbsp;— ''Зубр''<ref name="Мазуренко"/>, ''Тато'' ({{lang-ru|Папа}})<ref name="Мартынов"/><ref name="пріз"/>; {{н}} [[20 листопада]] [[1920]], [[Одеса]], [[Херсонська губернія]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]&nbsp;— {{†}} [[17 лютого]] [[2005]], [[Одеса]], [[Україна]])&nbsp;— колишній [[СРСРСоюз Радянських Соціалістичних Республік|радянський]] футболіст, грав на позиції [[Воротар (футбол)|воротаря]], радянський футбольний тренер. [[Майстер спорту СРСР]] ([[1948]] рік<ref name="Кривбас">{{cite web|url=http://fckryvbas.com.ua/statistic/zubr.htm|назва=Вони приводили «Кривбас» до перемог. А. Зубрицький.|веб-сайт=Офіційний сайт ФК «Кривбас»}}</ref>) та [[Заслужений тренер УРСР|Заслужений тренер Української РСР]] ([[1961]] рік<ref name="Кривбас"/>). Ветеран [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]]. Один з найавторитетніших футбольних фахівців в Україні [[1960-ті|1960-х]]&nbsp;— [[1970-ті|1970-х]] років<ref name="Кривбас"/>. Засновник та перший керівник [[СДЮШОР «Чорноморець» імені А. Ф. Зубрицького|СДЮШОР «Чорноморець»]] ([[1975]]–[[1977]],у [[1979]]–[[2005]])1975—1977 та 1979—2005 роках. Відомий виступами за [[Одеса|одеський]] [[Чорноморець (Одеса)|«Харчовик»]], [[київ]]ське [[Динамо (Київ)|«Динамо»]] та [[кишинів]]ський [[Зімбру (футбольний клуб)|«Буревісник»]]. У складі цих команд тричі ставав володарем [[Кубок УРСР з футболу|кубку Української РСР]], а також став переможцем зонального турніру [[ЧемпіонатПерша ліга СРСР з футболу: перша ліга|класу «Б»]] [[Чемпіонат СРСР з футболу|чемпіонату СРСР]].
 
Головував тренерські штаби [[Полтава|полтавського]] [[Ворскла (футбольний клуб)|«Колгоспника»]], одеського «Чорноморця», [[дніпропетровськ]]ого [[Дніпро (Дніпропетровськ)|«Дніпра»]], київського «Динамо», [[Кривий Ріг|криворізького]] [[Кривбас (футбольний клуб)|«Кривбасу»]] та [[сімферополь]]ської [[Таврія (Сімферополь)|«Таврії»]]. Як тренер Анатолій Федорович у різні роки вигравав кубок УРСР, двічі ставав переможцем зонального турніру класу «Б», а також виграв [[Чемпіонат СРСР з футболу серед дублерів|чемпіонат СРСР серед дублерів]].
 
==== Перші роки ====
Анатолій Федорович Зубрицький народився [[20 листопада 1920 року в [[Одеса|Одесі]], що натой час входило до складу [[1920Херсонська губернія|Херсонської губернії]] року[[Українська вРадянська Соціалістична Республіка|Української РСР]] [[ОдесаСоюз Радянських Соціалістичних Республік|ОдесіСРСР]]. Майже усе дитинство разом із іншими дітлахами Анатолій провів у місцевому [[Одеський морський торговельний порт|порту]]. У дитинстві він захоплювався [[волейбол]]ом, [[баскетбол]]ом та великим [[теніс]]ом. В останньому, до речі, досяг деяких успіхів, ставши срібним призером шкільної [[Спартакіада|спартакіади]] Азовсько-Чорноморського краю у середині [[1930-ті|1930-х]] років.<ref name="Гайдаржи">{{стаття|автор=Гайдаржи Е.|назва=Вся жизнь – футбол|посилання=http://news.selhoz.com.ua/article/vsya-zhizn----futbol/rss.php|журнал=Деловая Одесса}} {{ref-ru}}</ref> Але остаточно для себе Зубрицький серед усіх видів спорту обрав [[футбол]], у який грав з дитинства у дворі. Пізніше хлопець почав виступати за юнацьку команду з місцевого [[Палац піонерів|палацу піонерів]], що знаходився у [[Воронцовський палац (Одеса)|Воронцовському палаці]] під керівництвом відомого одеського футболіста [[Російська імперія|імперських часів]], [[Злочевський Олександр Петрович|Олександра Злочевського]]<ref name="Мартынов">{{cite web|url=http://odesskiy.com/futbolnaya-odessa/anatolij-zubritskij-strazh-futbolnyh-odesskih-vorot.html|автор=Мартынов С.|назва=Анатолий Зубрицкий - страж футбольных одесских ворот|веб-сайт=Одесса от А до Я|мовою=ru}}</ref>. Навчаючись у школі, Анатолій, грав за дорослу непрофесійну команду ДСТ «Буревісник» та [[Збірна Одеси з футболу|збірну міста Одеси]].
 
Після закінчення дев'ятого класу Зубрицький поступив на робітфак при Одеському консервному інституті (нині [[Одеська державна академія холоду|Інститут холоду, кріотехнологій та екоенергетики ім.імені В.&nbsp; С.&nbsp; Мартиновського ОНАХТ]]), який закінчив восени [[1939]] року і був прийнятий на перший курс інституту. Але ще до початку занять Анатолія Федоровича та ще кількох молодих воротарів місцевих команд запросили на перегляд в [[Одеса|одеське]] [[Чорноморець (Одеса)|«Динамо»]], що виступало у [[Чемпіонат СРСР з футболу: вища ліга|класі «А»]] [[Чемпіонат СРСР з футболу|чемпіонату СРСР]]. На початку чемпіонату дублюючий воротар команди, [[Піньков Дмитро Іванович|Дмитро Піньков]] був відрахований зі складу клубу, а без другого воротаря у вищому дивізіоні національного чемпіонату в одеської команди були не великі шанси чогось досягти, тому керівництвом було надано наказ віднайти з місцевих футболістів дублера для команди.<ref name="Гайдаржи"/>
 
==== Одеські «Динамо» та «Харчовик» ====
Після перегляду декількох футболістів тренери динамівців обрали Зубрицького, як дублера основного воротаря і незабаром, разом з командою хлопець відправився на матч до [[Москва|Москви]] проти місцевого [[ЦСКА (футбольний клуб, Москва)|ЦБЧА]]. Під час матчу, що відбувся [[4 червня]] [[1939]] року на стадіоні [[Локомотив (стадіон, Москва)|«Сталінець»]], основний воротар одеситів [[Михайличенко Олександр Михайлович|Олександр Михайличенко]] отримав травму і ворота довелося захищати молодому Зубрицькому. Дебютний матч у команді майстрів, незважаючи на поразку 2:3, Анатолій провів на високому рівні, а у наступному турі проти столичного [[Торпедо (Москва)|«Торпедо»]] юний воротар відіграв свій перший «сухий матч» (1:0).
{{виписка|... і ось я чую: «Толя, виходь» - і я пішов. Гра була дуже напруженою, рахунок нічийний, моменти весь час виникали то біля одних воріт, то біля інших. Я побачив пониклі голови наших гравців, як не прикро, але я зрозумів , що вони не вірять, що я не зіпсую зроблене ними. Але все обійшлося добре, я зрозумів, що на мене вони не в образі по тому, як дружньо «зірки» одеського футболу поплескували мене по черзі по плечу, коли ми йшли з поля. Потім вже повна гра з «Торпедо», де я отримав в пресі вельми схвальні відгуки, а команда - два очки за перемогу.
{{oq|ru|...и вот я слышу: «Толя, выходи» - и я пошел. Игра была очень напряженной, счет ничейный, моменты все время возникали то у одних ворот, то у других. Я увидел поникшие головы наших игроков, как ни обидно, но я понял, что они не верят, что я не испорчу сделанное ими. Но все обошлось благополучно, я понял, что на меня они не в обиде по тому, как по-дружески «звезды» одесского футбола похлопывали меня поочередно по плечу, когда мы уходили с поля. Затем уже полная игра с «Торпедо», где я получил в прессе весьма лестные отзывы, а команда - два очка за победу.}}|Анатолій Зубрицький<ref name="Гайдаржи"/>}}
 
І хоча Анатолій дебютував у професійному футболі саме з «армійцями», для одеської публіки цей воротар був не знайомий і тому ще один «дебютний матч» Зубрицький зіграв [[16 червня]] [[1939]] року на [[Чорноморець (стадіон)|Стадіоні парку імені Шевченка]] проти [[Тбілісі|тбіліського]] [[Динамо (Тбілісі)|«Динамо»]]. Через те, що Михайличенко, все ще не одужав, Зубрицький знову зайняв ворота. Рахунок було відкрито на 3-й хвилині легендарним грузинським бомбардиром, [[Пайчадзе Борис Соломонович|Борисом Пайчадзе]], але у середині першого тайму одеситам вдалося зрівняти рахунок, м'яч забив [[Онищенко Володимир Леонтійович|Володимир Онищенко]] на 28-й хвилині. По завершенні першого тайму рахунок так і закінчився нічийним. На початку другого тайму на 51-й хвилині «моряки» забили другий гол, повівши у рахунку, а 78-й хвилині [[Москва|московський]] арбітр зустрічі, Демідов, призначив у ворота одеситів пенальті, який виконав грузинський футболіст, [[Бердзенішвілі Михайло Іраклійович|Михайло Бердзенішвілі]], але вже через три хвилини одеська команда знову поченає вести у рахунку, дякуюючи другому голу від [[Калашников Петро Павлович|Петра Калашникова]]. На останніх хвилинах під час ще одної атаки тбілісців Зубрицький кинувся у ноги [[Пайчадзе Борис Соломонович|Пайчадзе]], прийнявши удар на себе. Після чого довго лежав на газоні, не маючи змоги підвестися через отриману травму. А після наданої гравцю лікарської допомоги Анатолій знову, тримаючись за живіт, зайняв місце у створі воріт, адже замін більше в одеської команди не було. Після цього, на останніх секундах зустрічі, м'яч знову потрапив до ніг Бориса Пайчадзе, але той вибив м'яч в [[Вкидання м'яча (футбол)|аут]].{{sfn|Макаров|1963|с=19—21}}<ref name="Мазуренко">{{стаття|назва=Улыбка Зубрицкого|автор=Анатолий Мазуренко|дата=21-07-2005|посилання=http://vo.od.ua/rubrics/sport/2047.php|журнал=[[Вечерняя Одесса]]|випуск=№107}} {{ref-ru}}</ref> Того сезону Зубрицький відіграв за команду з «Південної Пальміри» всього вісім матчів, де пропустив 24 голи. І хоч у той час у складі одеської команди грало досить багато досвідчених футболістів свого часу, як [[Волін Михайло Іванович|Михайло Волін]], [[Орєхов Леонід Еммануїлович|Леонід Орєхов]], [[Хижников Микола КондратовичКіндратович|Микола Хижников]] тощо, але все ж за підсумками сезону команда вилетіла до [[ЧемпіонатПерша ліга СРСР з футболу: перша ліга|Групи «Б»]], посівши останнє місце у турнірній таблиці.
 
У [[1940]] році Михальченко був [[Військовий обов'язок|призваний в армію]], завдяки чому Зубрицький став основним воротарем команди. Але незабаром на армійську службу був призваний і сам Анатолій. Завдяки клопотанню команди, він був залишений у військової частині, що розташовувалася в Одесі і продовжував виходити на поле у ​​складі команди, яка до того часу змінила товариство [[Динамо (спортивне товариство)|«Динамо»]] на «Харчовик». Втрата двох воротарів майже одночасно змусила керівництво та тренерський штаб шукати ще одного воротаря до команди «моряків». Це місце зайняли два нових гравці клубу&nbsp;— колишній воротар [[Донецьк|сталінського]] [[Шахтар (Донецьк)|«Стахановця»]] [[Ломакін Віктор Олексійович|Віктор Ломакін]] та [[Костянтин Дейніс]], однак більшість матчів у сезоні за команду, все ж, провів Анатолій. Вже наприкінці сезону Зубрицький, пройшовши «курс молодого бійця», почав виступав тільки в армійських футбольних та баскетбольних змаганнях за команду [[Одеський військовий округ|Одеського військового округу]]. Навесні того ж року футбольне керівництво міста намагалося повернути Анатолія до команди майстрів, але якраз у той час у [[Кишинів|Кишиневі]] проводилися змагання першості округу, тому командування військової частини пообіцяло перевести Зубрицького тільки у червні.<ref name="Мартынов"/>
 
==== Німецько-радянська війна ====
Маючи вже усі потрібні документи, Анатолій на початку літа готувався знову повернутися у великий футбол, але у червні того ж року усі плани були зірвані початком [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]]. Військова частина, де перебував Зубрицький, брала участь у боях на кордоні з [[Румунія|Румунією]]. Під час відступу підрозділи вже під [[Миколаїв|Миколаєвом]] були оточені ворожою піхотою, а Зубрицький з іншими бійцями були захоплені у полон. Якийсь час військовиків тримали у місцевому морському шпиталі, після чого 40 солдат, серед яких був і Анатолій перевезли до села [[Коблеве]], що у [[Березанський район|Березанському районі]], [[Миколаївська область|Миколаївської області]], використовувати їх, як робочу силу на дорожніх роботах. [[16 жовтня]] [[1941]] року німецько-румунські війська [[Оборона Одеси (1941)|захопили]] [[Одеса|Одесу]]. Після цього полонених було наказано перевести до іншого лагеря. У ході переходу з місця на місце, колона колишніх радянських солдат розтягнулася на кілометри, при цьому охороняла її незначна частка румунських солдат, які не були вельми спостережливими. Під час переходу колоною [[Пересип (Одеса)|одеського Пересипу]], Зубрицький, побачивши, що практично уся місцевість вкрита невеличкими ямами-озерами та розбомбованими заводами, вирішив втекти. Тоді разом з ще одним полоненим Анатолій сховався на території одного з заводів, де вони чекали до вечора, а вибравшись з під укриття радянські солдати пішли до міста ховатися.
 
Добравшись до Одеси, Анатолій сховався у родичів і три тижні не виходив з дому. А згодом він дізнався, що на місцевому заводі «Кінап», що розташовувався на [[Вулиця Дальницька вулиця|вулиці Дальницькій]], 25 працює ціла спілка одеських футболістів. Серед них, зокрема, були і колишні колеги Анатолія: [[Орехов Леонід Еммануїлович|Леонід Орехов]]Орєхов, [[Хіжников Микола Кондратійович|Микола Хіжников]], [[Калашников Петро Павлович|Петро Калашников]], [[Брагін Олександр Петрович|Олександр Брагін]] та інші. Хоч виробництво на заводі було призначено для випуску кіноапаратури, новою місцевою владою його було переобладнано для ремонту автівок. Анатолій влаштувався туди вантажником, а згодом став шофером. Власником виробництва на той час був російський емігрант і коли він дізнався, що на нього працюють відомі футболіста, вирішив заснувати свою виробничу команду, назвавши її «Глорія-Форд». Нова одеська команда грала здебільшого з військовими румунськими командами з найближчих румунських міст, а також з іншою новою одеською командою «Вікторія», коди згодом перейшли ОреховОрєхов та [[Бесєдін Олександр Дмитрович|Бесєдін]]. І якщо в румунських військовиків «Глорія-Форд» впевнено вигравала, з «Вікторією» в робітників «Кінапу» було справжнє суперництво. Окрім того при німецько-румунській владі була відновлена [[Збірна Одеси з футболу|збірна Одеси]], яку відправили у турне в [[Румунія|Румунію]], де одеські футболісти відіграли декілька матчів з місцевими футбольними клубами, а Зубрицький виступав у ролі основного воротаря.
 
Після зайняття міста [[Радянська армія|радянською армією]] у квітні [[1944]] року, всіх футболістів, що залишилися у місті було об'єднано у команду «Динамо». Через те, що чемпіонат мав початися тільки наступного року у футболістів було достатньо часу на тренування та відновлення місцевого стадіону [[Спартак (стадіон, Одеса)|«Спартак»]]. Анатолій якраз був серед тих гравців. Одного разу Зубрицького та ще одного футболіста, [[Хижников Микола Кіндратович|Миколу Хижникова]], викликали до [[Народний комісаріат внутрішніх справ|НКВС]]. Звісно це було звична справа для післявоєнного часу, адже колишніх полонених на той час у великій кількості відправляли до [[ГУЛАГ]]ів. Прийшовши до міського відділення НКВС, футболісти дізналися, що насправді їх викликали тому, що їм [[Народний комісаріат|народним комісаріатом]] було наказано їхати до [[Київ|Києва]].<ref name="Мартынов"/>
 
==== «Динамо» Київ ====
Окрім одеських футболістів до [[Київ|Києва]] приїхало багато гравців з усієї Українидля відродження місцевого [[Динамо (Київ)|«Динамо»]]. Очолював команду [[Махиня Микола Борисович|Микола Махиня]], а основним голкіпером був ветеран київської команди та капітан [[Ідзковський Антон Леонардович|Антон Ідзковський]], що не зважаючи на свій вік все ще був одним з найкращих радянських футболістів. Згодом, окрім інших футболістів, до Анатолія приєдналося багато одеситів: [[Жиган Анатолій Іванович|Анатолій Жиган]], [[Севастьянов Віктор Григорович|Віктор Севастьянов]], [[Чиплигін Михайло Євдокимович|Михайло Чиплигін]] та інші. Однак, не зважаючи на велику кількість досвідчених футболістів, побудувати команду з нуля було дуже важко і перший час клуб не міг розвинути увесь свій потенціал через незіграність серед гравців. З [[1946]] року, після переходу на тренерську роботу Ідзковського, Зубрицький став основним голкіпером київського «Динамо». Через невиразну гру «біло-синіх» у перші післявоєнні роки у команді змінилося кілька тренерів: [[Корчебоков Лев Миколайович|Лев Корчебоков]], Ідзковський, [[Апухтін Борис Трифонович|Борис Апухтін]] та [[Щегоцький Костянтин Васильович|Костянтин Щегоцький]]. І тільки з приходом до тренерського штабу [[Бутусов Михайло Павлович|Михайла Бутусова]] команда потроху почала показувати видовищну гру і наприкінці сезону [[Чемпіонат СРСР з футболу 1947|1947]] року зайняли четверте місце у вищому дивізіоні.
 
[[1948]] року, під час матчу зі столичним [[ЦСКА (футбольний клуб, Москва)|ЦБЧА]], Анатолій у зіткненні із [[Бобров Всеволод Михайлович|Всеволодом Бобровим]] отримав серйозну травму: відрив [[меніск (анатомія)|меніска]] та пошкодження хрестоподібних [[Зв'язка (анатомія)|зв'язок]]. Більше двох років доводилося грати на знеболюючих, з еластичною пов'язкою на коліні. І все ж, у [[1951]] році футболісту довелося робити операцію, яку зробив відомий медик, професор [[Лаг Георгій Федорович|Георгій Ланг]]. Після операції воротареві ще рік знадобився на відновлення. У [[1952]] році, вийшовши на футбольне поле, грати в повну силу він вже не зміг, до того ж, у складі «біло-синіх» з'явилися два перспективних воротаря&nbsp;— [[Лемешко Євген Пилипович|Євген Лемешко]] та [[Макаров Олег Олександрович|Олег Макаров]]. Зігравши в своєму останньому сезоні за київський клуб, що зайняв 2 місце у чемпіонаті, 4 матчі з 13 (що було недостатньо для отримання срібних медалей), Анатолій Зубрицький вирішив закінчити ігрову кар'єру і перейти на тренерську роботу.
 
==== Завершення кар'єри гравця ====
 
У [[1953]] році Зубрицький вже збирався переходити на тренерську роботу, але несподівано футболіст отримав запрошення пограти в [[Москва|московському]] [[Локомотив (Москва)|«Локомотиві»]], який тренував [[Аркадьєв Борис Андрійович|Борис Аркадьєв]], можливість попрацювати під керівництвом відомого фахівця, підштовхнуло Анатолія прийняти рішення про перехід в московський клуб.
 
Провівши сезон в «Локомотиві», Зубрицький відправився до [[кишинів]]ського футбольного клубу [[Зімбру (футбольний клуб)|«Буревісник»]], що виступав у [[ЧемпіонатПерша ліга СРСР з футболу: перша ліга|класі «Б»]]. Молдовську команду тренував тоді відомий радянський футболіст, [[Мазанов Георгій Васильович|Георгій Мазанов]], а згодом цю посаду зайняв [[Ступаков Петро Олексійович|Петро Ступаков]]. У кишинівській команді Анатолій провів два роки, будучи беззмінним основним воротарем. У [[1955]] році, клуб завоював перше місце в своїй зоні і вийшов до класу «А». Після цього Зубрицький остаточно вирішив перейти на тренерську роботу.
 
За усю свою кар'єру футбольного голкіпера Анатолій відіграв 245 офіційних матчів, при чому 193 з них&nbsp;— у вищій лізі чемпіонату СРСР. За цей час футболіст зустрівся на футбольному полі з такими легендарними радянськими футболістами, як [[Пайчадзе Борис Соломонович|Борис Пайчадзе]], [[Симонян Микита Павлович|Мкртич Симонян]], [[Бобров Всеволод Михайлович|Всеволод Бобров]], [[Федотов Григорій Іванович|Григорій Федотов]], [[Гогоберідзе Автанділ Миколайович|Автанділ Гогоберідзе]] тощо.
 
==== Статистика виступів ====
|-
|rowspan="3" align=center valign=center|'''[[Зімбру (футбольний клуб)|«Буревісник» К]]'''
|align="center"|[[ЧемпіонатПерша ліга СРСР з футболу: перша ліга|Б]]
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу 1955|1955]]
|align="center"|27
|align="center"|-4
|-
|align="center"|[[ЧемпіонатПерша ліга СРСР з футболу: перша ліга|Б]]
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу 1954|1954]]
|align="center"|20
|-
|rowspan="2" align=center valign=center|'''[[Локомотив (Москва)|«Локомотив» М]]'''
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу: вища ліга|ВЛ]]
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу 1953|1953]]
|align="center"|9
|-
|rowspan="9" align=center valign=center|'''[[Динамо (Київ)|«Динамо» Київ]]'''
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу: вища ліга|ВЛ]]
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу 1952|1952]]
|align="center"|4
|align="center"|-5
|-
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу: вища ліга|ВЛ]]
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу 1951|1951]]
|align="center"|1
|align="center"|-4
|-
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу: вища ліга|ВЛ]]
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу 1950|1950]]
|align="center"|32
|align="center"|-52
|-
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу: вища ліга|ВЛ]]
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу 1949|1949]]
|align="center"|32
|align="center"|-47
|-
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу: вища ліга|ВЛ]]
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу 1948|1948]]
|align="center"|23
|align="center"|-48
|-
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу: вища ліга|ВЛ]]
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу 1947|1947]]
|align="center"|22
|align="center"|-32
|-
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу: вища ліга|ВЛ]]
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу 1946|1946]]
|align="center"|15
|align="center"|-28
|-
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу: вища ліга|ВЛ]]
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу 1945|1945]]
|align="center"|11
|-
|rowspan="3" align=center valign=center|'''[[Чорноморець (Одеса)|«Харчовик» О]]'''
|align="center"|[[ЧемпіонатПерша ліга СРСР з футболу: перша ліга|Б]]
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу 1940|1940]]
|align="center"|21
|align="center"|-23
|-
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу: вища ліга|ВЛ]]
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу 1939|1939]]
|align="center"|8
 
==== 1955—1962 ====
Анатолій Федорович закінчив школу тренерів при Київському державному інституті фізичної культури (нині [[Національний університет фізичного виховання і спорту України]]), а у [[1955]] році заочно закінчив цей навчальний заклад, здавши екзамени на «відмінно».<ref>{{cite web|url=http://xxldynamo.com.ua/trenfoto/treners-bio.htm|назва=Тренери ФК «Динамо» Київ|веб-сайт=xldynamo.com.ua}}</ref>
 
Першою командою у тренерській кар'єрі Анатолія Федоровича став [[Полтава|полтавський]] [[Ворскла (футбольний клуб)|«Колгоспник»]]. У березні [[1955]] року Зубрицький очолив полтавську команду, яку тільки на початку року заснували, ставши таким чином другим в історії цього футбольного клубу тренером після [[Костянтин Скрипченко|Костянтина Скрипченка]]. Тількіностворена команда одразу ж досягла результату&nbsp;— [[25 травня]] футболісти «Колгоспника» виграли [[Кубок Полтави з футболу|кубок Полтави]], обігравши у фіналі місцевий «Локомотив» з рахунком 2:1. Це дало змогу взяти участь у розіграші [[Кубок УРСР з футболу|кубку Української РСР]], однак там дійшовши до одної четвертої фіналу полтавці програли [[Суми|сумському]] «Торпедо». Перший свій сезон команда закінчила на восьмій сходинці чемпіонату. А у наступному полтавська команда зайняла вже друге місце у чемпіонаті України серед КФК і спромоглася виграти кубок УРСР серед команд колективів фізкультури, що дало змогу перевестися Колгоспнику у клас «Б» чемпіонату СРСР.<ref name="Колгоспник">{{cite web|url=http://vorskla.com.ua/ru/history/year_by_year/view-1995_1967.html|назва=1955-1967. Рождение команды. Годы становления.|веб-сайт=Офіційний сайт ФК «Ворскла»|мовою=ru}}</ref>
 
Восени того ж року, Анатолія Федоровича перевели в [[київ]]ське [[Динамо (Київ)|«Динамо»]], на посаду помічника головного тренера. В його обов'язки входило так само керівництво дублюючим складом. На той час у команді як раз з'явилися [[Лобановський Валерій Васильович|Валерій Лобановський]], [[Базилевич Олег Петрович|Олег Базилевич]], [[Трояновський Валентин Миколайович|Валентин Трояновський]], [[Біба Андрій Андрійович|Андрій Біба]], [[Ануфрієнко Володимир Миколайович|Володимир Ануфрієнко]] та інші. Усі ці футболісти починали свою кар'єру в українському гранді з дубля. Але відпрацювавши три роки у Києві, Анатолій Федорович покинув «Динамо».
 
У [[1959]] році колишній одеський зірковий воротар очолив [[Одеса|одеський]] [[Чорноморець (Одеса)|«Чорноморець»]]. Команда до того часу перебувала на 12 місці у турнірній таблиці класу «Б». Поступово гра колективу стала поліпшуватися. Наступні два роки «моряки» закріпилися у верхній частині турнірної таблиці, зайнявши два роки поспіль четверте місце і почали конкурувати у боротьбі за призові місця. Під час роботи в одеському клубі в Анатолія Федоровича склалися доволі незвичні відносини з основною зіркою «Чорноморця» тих часів, [[Фурс Костянтин Вікторович|Костянтин Фурс]]. На той час Фурс був чи не найкращим бомбардиром команди, але кар'єрі гравця заважало пияцтво та погана дисципліна. Однак, Зубрицький, все ж, закривав очі на проблеми футболіста. Одного разу Костянтин не з'явився вчасно в готель і його не хотіли пускати всередину. Тоді він проколов шини в автомобілі головного тренера і зник на кілька днів.<ref>{{cite web|url=http://football.sport.ua/news/19393|автор=Андрей Крикунов|назва=Кот на раскаленной крыше|мовою=ru|дата=08-12-2006|веб-сайт=football.sport.ua}}</ref> У [[1961]] році команда виграла турнір класу «Б», ставши чемпіоном Української РСР, після чого вона повинна була провести перехідні ігри за вихід в клас «А» з [[донецьк]]им [[Шахтар (Донецьк)|«Шахтарем»]], але рішенням республіканської федерації футболу, матчі було скасовано. І хоч за усіма футбольними правилами «Чорноморець» мав пройти далі, так як «гірники» тоді були найслабшою командою класу «А», однак здобуття кубка СРСР для київських чиновників вважалося вищим за регламент чемпіонату. Того ж року Анатолій Федорович, у віці 41-го року, отримав звання «[[Заслужений тренер УРСР|«Заслужеого тренера Української РСР»]].
 
Наступного, [[1962]] року, після майже здобутої путівки до найвищого дивізіону футболісти змінили своє ставлення до футболу. На грі футболістів позначилися вихваляння та почесті
які передчасно давалися гравцям минулого сезону, а також застілля, що супроводжувалися після перемог. Окрім того, дехто з гравців, розуміючи, що класі «А» рівень гри набагато вищий, ніж у другому дивізіоні не бажав підійматися у класі. До того ж основним суперником «моряків», який хотів підвищитися у класі були [[луганськ]]і [[Зоря (Луганськ)|«Трудові резерви»]]. І якщо команди за силою були приблизно рівні у футболі, то у «кабінетних справах» луганцям допомагав тодішній перший секретар місцевого обкому партії [[Шевченко Володимир Васильович (політик)|Володимир Шевченко]]. Результатом цього стали незрозумілі помилки суддів. У результаті, по завершенні сезону «Чорноморець» зайняв друге місце у турнірній таблиці після «чорно-білих». Щоправда чергова реформа не дала змоги «Трудовим резервам» потрапити до вищого дивізіону&nbsp;— [[Федерація футболу СРСР]] прийняла рішення заснувати другу підгрупу класу «А». Однак, не зважаючи на те, що у «моряків» були досить непогані шанси підвищитися у класі, Зубрицький покинув команду. Причиною стало те, що квартиру, яку обласний комітет пообіцяв тренеру за його заслуги, загарбав голова партійного комітету [[Чорноморське морське пароплавство|Чорноморського морського пароплавства]]<ref name="Мартынов"/>. Тому Анатолій переїхав до своєї сім'ї у Київ.
 
==== 1962—1970 ====
Незабаром до тренера від першого секретаря обкому партії, [[Щербицький Володимир Васильович|Володимира Щербицького]], надійшла пропозиція очолити [[дніпропетровськ]]ий [[Дніпро (Дніпропетровськ)|«Дніпро»]]. Прийнявши пропозицію, Анатолію Федоровичу поставили декілька завдань&nbsp;— по-перше, домогтися того, щоб дніпропетровська команда стабільно виступала у вищому дивізіоні, а по-друге, щоб дніпропетровці не опускалися нижче [[Запоріжжя|запорізького]] [[Металург (Запоріжжя)|«Металурга»]], вічного суперника «Дніпра». У помічники головному тренеру були призначені: [[Родос Леонід Аркадійович|Леонід Родос]], [[Черкаський Матвій Леонтійович|Матвій Черкаський]] Анатолій Федорович приступив до роботи з дніпрянами, команда стала набирати очки, але у липні [[1963]] року тренер був викликаний на прийом до [[Щербицький Володимир Васильович|Володимира Щербицького]], який повідомив про рішення ЦК КПУ призначити Зубрицького до кінця року головним тренером київського «Динамо», яке тоді було близьке до вильоту з класу «А». І хоч було вже вирішено, що у [[1964]] році Зубрицького на посаді головного тренера змінить [[Маслов Віктор Олександрович|Віктор Маслов]], який на той час не міг переїхати з [[Ростов-на-Дону|Ростова-на-Дону]], Анатолій Федорович був змушений покинути Дніпропетровськ.
 
Залишивши у «Дніпрі» Леоніда Родоса та Матвія Черкаського управляти командою, Анатолій прибув до столиці республіки. Після першого кола кияни в турнірній таблиці знаходилися в зоні аутсайдерів. І хоч гравці київського гранду були доволі непогані, вони мало віддавали сил на тренуваннях, що позначилося й на офіційних іграх. А з приходом Зубрицького гра команди пожвавилася, з'явилися перемоги, покращився турнірне становище. Команда могла, по завершенні сезону, увійти до шістки команд вищого дивізіону, але гол [[Метревелі Слава Калістратович|Слави Метревелі]] у матчі з [[Москва|московським]] [[Торпедо (Москва)|«Торпедо»]] відправив «Динамо» на дев'яте місце. В кінці року, як і планувалося, до Києва прибув новий головний тренер&nbsp;— Віктор Маслов, який запропонував Зубрицькому залишитися другим тренером, але звиклий до самостійної роботи Анатолій Федорович відмовився, повернувшись до «Дніпра». Повернувшись, до тренерського штабу, окрім Анатолія Федоровича, [[Дідевич Михайло Степанович|Михайло Дідевич]], змінивши Черкаського на його посаді, а ще через рік пішов Родос, якого змінив [[Ліфшиць Йосип Давидович|Йосип Ліфшиць]]<ref>{{cite web|url=http://dn-football.okis.ru/Dnepr_trenera_statja26.html|назва=Тренера Днепра|мовою=ru|веб-сайт=dn-football.okis.ru}}</ref>. У «Дніпрі» Зубрицький пропрацював до кінця [[1966]] року.
 
У [[1967]] році тренер, через сімейні обставини був вимушений покинути Дніпропетровськ і переїхав до [[Кривий Ріг|Кривого Рогу]], де очолив місцевий [[Кривбас (футбольний клуб)|«Кривбас»]], але вже у наступному, [[1968]] році, за розпорядженням республіканського [[Спортивний комітет СРСР|спорткомітету]] був відряджений до [[КримКримський півострів|Криму]]у, де два сезони тренував [[сімферополь]]ську [[Таврія (Сімферополь)|«Таврію»]], вивівши команду з 16 місця до групи лідерів.
{{виписка|Пам'ятаю, коли ми були на зборах, він нас сильно ганяв. Команди, які перебували там разом з нами, виконували набагато менші навантаження. Анатолій Федорович весь час повторював: «Хлопці, це вам ще стане в нагоді в майбутньому!»
{{oq|ru|Помню,когда мы были на сборах, он нас сильно гонял. Команды, которые пребывали там вместе с нами, выполняли намного меньшие нагрузки. Анатолий Федорович все времяповторял: «Парни, это вам еще пригодится в будущем!»}}|[[Гладкіх Василь Іванович (футболіст)|Василь Гладкіх]]<ref>{{cite web|url=http://ffkr.org/content/view/6451/1/|автор=Клименко Р.|назва=Василий Гладких: "Всегда старались, чтобы не было претензий от болельщиков!"|дата=17-09-2010|веб-сайт=Офіційний сайт Федерації футболу Кривого Рогу|мовою=ru}}</ref>}}
 
Наприкінці [[1969]] року, не зійшовшись характерами з головою команди [[Заяєв Анатолій Миколайович|Анатолієм Заяєвим]], одесит залишив [[Сімферополь]], повернувшись у [[Кривий Ріг]], куди його запросив [[Азаренков Анатолій Олександрович|Анатолій Азаренков]]<ref name="ua-football.com">{{cite web|url=http://www.ua-football.com/ukrainian/news/4dc2902f.html|назва=Анатолий Азаренков: "Ближневосточный и персидский хлеб не так сладок, как кажется"|дата=05-05-2011|веб-сайт=ua-football.com|мовою=ru}}</ref>, колишній гравець одеської команди.
 
==== 1970—1979 ====
Результат головування Зубрицьким «Кривбасу» не змусив себе довго чекати. У [[1971]] році команда була одним з лідерів [[ЧемпіонатДруга ліга СРСР з футболу: друга ліга|другої ліги]], але наприкінці першого кола наставникові криворізької команди стали наполегливо пропонувати знову очолити одеський «Чорноморець», а через деякий час, рішенням спорткомітету, Зубрицький був призначений головним тренером рідного клубу.
 
У [[1972]] році, очолюваний Анатолієм Федоровичем «Чорноморець», з перших матчів захопив лідерство у першій лізі. Команда впевнено рухалася до перемоги в турнірі, але, все ж через незрозумілі поразки, Зубрицький знову запідозрив, що не усі гравці команди хочуть вийти у вищий дивізіон. Втративши очки на фініші, «Чорноморець» дозволив обійти себе у турнірній таблиці донецькому «Шахтареві» та [[ташкент]]ському [[Пахтакор (футбольний клуб)|«Пахтакору»]], через що [[1973]] року Анатолій Федорович був звільнений від займаної посади.
 
Покинувши одеський клуб, Анатолій Федорович активно взявся за організацію і відкриття дитячої спортивної школи на базі чорноморця, ставши одним з творців цього навчального закладу, згодом виховав для радянського, українського та російського футболу багато відомих майстрів ([[Бєланов Ігор Іванович|Ігоря Бєланова]], [[Цимбалар Ілля Володимирович|Іллю Цимбалар]], [[Мочуляк Олег Леонідович|Олега Мочуляк]], [[Шматоваленко Сергій Сергійович|Сергія Шматоваленко]], [[Никифоров Юрій Валерійович|Юрія Нікіфорова]], [[Парфьонов Дмитро Володимирович|Дмитра Парфьонова]])<ref>{{cite web|url=http://www.chernomorets.odessa.ua/sdushor/sdushor_history_achievements/|назва=СДЮШОР. История и достижения|мовою=ru|веб-сайт=Офіційний сайт ФК «Чорноморець» Одеса}}</ref>.
 
У [[1974]] році колишній воротар відгукнувся на пропозицію з Кривого Рогу знову очолити «Кривбас». При ньому команда зайняла третє місце в українській зоні другої ліги, але пробитися в першу лігу через стикові матчі команда не змогла.
 
З [[1977]] року допо [[1979]] рік працював директором СДЮШОР «Чорноморець». У той же час повернувся на тренерську роботу до «Чорноморця», куди запросив і свого колегу, [[Азаренков Анатолій Олександрович|Анатолія Азаренкова]], з яким зустрічався і в одеській команді, і в «Кривбасі»<ref name="ua-football.com"/>. Наприкінці сезону [[Чемпіонат СРСР з футболу 1977|1977]] року Анатолія Федоровича проінформував секретар одеського обкому, Кириченко, про рішення українського ЦК, за яким треба було допомогти [[львів]]ським [[Карпати (Львів)|«Карпатам»]] залишитися у [[Чемпіонат СРСР з футболу: вища ліга|вищій лізі]]. У задуманій схемі брали участь три команди&nbsp;— одесити, [[Санкт-Петербург|ленінградський]] [[Зеніт (Санкт-Петербург)|«Зеніт»]] та, звісно, «Карпати». На той час, під кінець сезону, коли залишалося відіграти кожній команді по три матчі у «моряків» було найкраще становище&nbsp;— сьоме місце, а львів'яни знаходилися на 15-ій позначці, а отже, у зоні вильоту. За схемою у матчі з ленінграцями, що проходив у них «вдома», одесити мали програти з мінімальним рахунком і це б суттєво не нашкодило б їм, а «Зеніт» забезпечив би собі три очки, а у наступному турі, «Карпати» б мали виграти у ленінградців, забезпечивши себе 14-м місцем у турнірній таблиці. Однак, у першому договірному матчі, у [[Санкт-Петербург|Ленінграді]] «синьо-біло-блакитні», неочікувано виграли з рахунком 4:1<ref>{{cite web|url=http://www.fc-dynamo.ru/champ/prot.php?id=860300|назва=Чемпионат СССР 1977. 30 октября. Зенит (Ленинград) — Черноморец (Одесса) 4:1|мовою=ru|веб-сайт=Сайт уболівальників ФК «Динамо» Москва}}</ref>, при чому перші три голи вони забили у першому таймі, а тодішній тренер «Зеніту», [[Морозов Юрій Андрійович|Юрій Морозов]] чи то не знав про договір, чи то вирішив не діяти чесно. А у наступному турі, у матчі із «левами» команда Морозова відіграла у нічию 0:0<ref>{{cite web|url=http://www.fc-dynamo.ru/champ/prot.php?id=860600|назва=Чемпионат СССР 1977. 3 ноября. Зенит (Ленинград) — Карпаты (Львов) 0:0|мовою=ru|веб-сайт=Сайт уболівальників ФК «Динамо» Москва}}</ref>, через що львівська команда вилетіла у [[ЧемпіонатПерша ліга СРСР з футболу: перша ліга|першу лігу]].<ref name="Мартынов"/>
 
Пропрацювавши ще два роки тренером «Чорноморця» Анатолій Зубрицький знову очоливши СДЮШОР, залишаючись її беззмінним керівником до [[2005]] року. Серед вихованців Анатолія Федоровича є багато футболістів, що згодом виступали, як за основну команду клубу, так і [[Збірна України з футболу|збірну України]]. Так наприклад, [[1985]] року, у віці шести років, Зубрицький прийняв у свою школу вчилися [[Воронін Андрій Вікторович|Андрія Вороніна]], що згодом у складі «жовто-блакитних» вийшов до одної четвертої фіналу на [[Чемпіонат світу з футболу 2006|чемпіонаті світу 2006]].<ref>{{cite web|url=http://www.profootball.ua/2006/07/26/print:page,1,andrey_voronin_vybral_kumom.html|назва=Андрей Воронин выбрал кумом Тимощука|мовою=ru|веб-сайт=profootball.ua|дата=26-07-2006}}</ref>
 
==== Тренерська статистика ====
|-
|rowspan="3" align=center valign=center|'''[[Чорноморець (Одеса)|«Чорноморець» О]]'''
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу: вища ліга|ВЛ]]
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу 1978|1978]]
|align="center"|34
|align="center"|-
|-
|align="center"|[[ЧемпіонатПерша ліга СРСР з футболу: перша ліга|1Л]]
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу 1972|1972]]
|align="center"|42
|-
|rowspan="5" align=center valign=center|'''[[Дніпро (Дніпропетровськ)|«Дніпро» Д]]'''
|align="center"|[[ЧемпіонатПерша ліга СРСР з футболу: перша ліга|клас «А»]]
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу 1966|1966]]
|align="center"|35
|align="center"|-
|-
|align="center"|[[ЧемпіонатПерша ліга СРСР з футболу: перша ліга|клас «А»]]
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу 1965|1965]]
|align="center"|49
|align="center"|-
|-
|align="center"|[[ЧемпіонатПерша ліга СРСР з футболу: перша ліга|клас «А»]]
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу 1964|1964]]
|align="center"|39
|align="center"|-
|-
|align="center"|[[ЧемпіонатПерша ліга СРСР з футболу: перша ліга|клас «А»]]
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу 1963|1963]]
|align="center"|36
|-
|rowspan="5" align=center valign=center|'''[[Чорноморець (Одеса)|«Чорноморець» О]]'''
|align="center"|[[ЧемпіонатПерша ліга СРСР з футболу: перша ліга|клас «Б»]]
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу 1962|1962]]
|align="center"|41
|align="center"|{{Gold01}} Переможець класу «Б»
|-
|align="center"|[[ЧемпіонатПерша ліга СРСР з футболу: перша ліга|клас «Б»]]
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу 1961|1961]]
|align="center"|39
|align="center"|{{Gold01}} Переможець класу «Б»
|-
|align="center"|[[ЧемпіонатПерша ліга СРСР з футболу: перша ліга|клас «Б»]]
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу 1960|1960]]
|align="center"|34
|align="center"|-
|-
|align="center"|[[ЧемпіонатПерша ліга СРСР з футболу: перша ліга|клас «Б»]]
|align="center"|[[Чемпіонат СРСР з футболу 1959|1959]]
|align="center"|29
 
=== Останні роки ===
 
Займався громадською роботою, був віце-президентом одеської міської асоціації футболу.
 
А [[17 лютого]] [[2005]] року, після важкої хвороби, Анатолій Федорович Зубрицький помер<ref>{{cite web|url=http://www.chernomorets.odessa.ua/club/news/797/|назва=Память Анатолию Федоровичу Зубрицкому|дата=17-02-2005|мовою=ru|веб-сайт=Офіційний сайт ФК «Чорноморець» Одеса}}</ref>. Похований на [[Другий Християнський цвинтар (Одеса)|Другому Християнському кладовищі Одеси]].<ref>{{cite web|url=http://sport-necropol.narod.ru/odessa.html|назва=Спортивный некрополь. Одесса.|мовою=ru|веб-сайт=sport-necropol.narod.ru}}</ref>
 
У пам'ять про Анатолія Федоровича Зубрицького щороку в Одесі на основній базі СДЮШОР [[Спортивно-оздоровчий комплекс «Відрада»|СОК «Відрада»]] у день народження видатного футболіста та тренера, [[20 листопада]], проводиться традиційний юнацький турнір на кубок «Чорне море».<ref>{{cite web|url=http://www.gnews.ua/cat/material/id/14440.html|назва=Юные футболисты играли в память об Анатолии Зубрицком|мовою=ru|веб-сайт=gnews.ua}}</ref><ref name="Гайдаржи"/>
 
Нині одеська [[СДЮШОР «Чорноморець» імені А. Ф. Зубрицького|СДЮШОР «Чорноморець»]] носить ім'я А.&nbsp;Ф.&nbsp;Зубрицького.
* {{Gold01}} Володар [[Кубок УРСР з футболу|кубку УРСР]] ('''3'''): [[Кубок УРСР з футболу 1946|1946]], [[Кубок УРСР з футболу 1947|1947]], [[Кубок УРСР з футболу 1948|1948]].
'''«Буревісник» Кишинів:'''
* {{Gold01}} Переможець зонального турніру [[ЧемпіонатПерша ліга СРСР з футболу: перша ліга|класу «Б»]] [[Чемпіонат СРСР з футболу|чемпіонату СРСР]] ('''1'''): [[Чемпіонат СРСР з футболу 1955|1955]].
 
=== Тренерські ===
* {{Gold01}} Володар [[Кубок Полтави з футболу|кубку Полтави]] ('''2'''): 1955, 1956.
'''«Чорноморець» Одеса:'''
* {{Gold01}} Переможець зонального турніру [[ЧемпіонатПерша ліга СРСР з футболу: перша ліга|класу «Б»]] [[Чемпіонат СРСР з футболу|чемпіонату СРСР]] ('''2'''): [[Чемпіонат СРСР з футболу 1961|1961]], [[Чемпіонат СРСР з футболу 1962|1962]].
'''«Динамо-2» Київ:'''
* {{Gold01}} Золотий призер [[Чемпіонат СРСР з футболу серед дублерів|чемпіонату СРСР серед дублерів]] ('''1'''): [[Чемпіонат СРСР з футболу серед дублерів 1963|1963]].
=== Індивідуальні ===
* [[Майстер спорту СРСР]] ''(1948)''<ref name="Кривбас"/>
* [[Заслужений тренер УРСР|Заслужений тренер Української РСР]] ''(1961)''<ref name="Кривбас"/>
 
== Примітки ==
* {{стаття|автор=Косый А.|назва=Щеголеватый по-одесски зубр|дата=30-04-2012|посилання=http://dv-gazeta.info/sport/schegolevatyj-po-odesski-zubr.html|журнал=Днепр вечерний}} {{ref-ru}}
* {{стаття|автор=Мазуренко А.|назва=Улыбка Зубрицкого|дата=21-07-2005|посилання=http://vo.od.ua/rubrics/sport/2047.php|журнал=[[Вечерняя Одесса]]|випуск=№107}} {{ref-ru}}
* {{книга|автор=[[Макаров Олег Олександрович|Макаров О. А.]]|назва=Вратарь|рік=1963|видавництво=[[Український письменник (видавництво)|Радянський письменник]]|місце=Киев|сторінок=135|ref=Макаров}} {{ref-ru}}
* {{книга|автор=[[Ткаченко Олександр Петрович|Ткаченко А. П.]]|назва=Футболь|рік=2001|видавництво=ЗАО «Издательский дом Гелеос»|місце=Москва|сторінок=351|isbn=5-8189-0130-0|тираж=5 000|сторінки=15—16}} {{ref-ru}}
 
== Посилання ==
|Тема = Анатолій Зубрицький
|Портал = Футбол
|Портал-зображення = Soccerball.svg
|Портал1 = Одеса
|Вікідані = Q12107185
|Портал1-зображення = Coat of Arms of Odessa.svg
|Вікіцитати =
|Вікісховище =
* [http://fckryvbas.com.ua/statistic/zubr.htm Зубрицький Анатолій Федорович] на сайті офіційному сайті [[Кривбас (футбольний клуб)|ФК «Кривбас»]]
 
{{Футболіст-доробити}}
{{Navboxes colour
| title = Тренерська кар'єра
 
[[Категорія:Уродженці Одеси]]
[[Категорія:Уродженці Херсонської губернії]]
[[Категорія:Випускники Інституту холоду, кріотехнологій та екоенергетики]]
[[Категорія:Радянські футболісти]]