Музика епохи романтизму: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 19:
 
== Виникнення національних шкіл ==
Інтерес до народної творчості у його національно-самобутніх формах значною мірою стимулював виникнення в руслі романтизму нових композиторських шкіл. ВУ середині XIX століття постають національні школи:
* [[поляки|польської]] ([[Шопен|Ф. Шопен]], [[Монюшко|С. Монюшко]]),
* [[чехи|чеської]] ([[Сметана|Б. Сметана]], [[Антонін Леопольд Дворжак|А. Дворжак]]),
Рядок 25:
* [[норвежці|норвезька]] ([[Гріг|Е. Гріг]]),
* [[іспанці|іспанська]] (Альбеніс),
* [[фіни|фінська]] ([[Крусель| Б. Г. Крусель ]], [[Сібеліус|Я. Сібеліус]])
 
Від середини XIX століття у романтичному ключі проходить становлення і [[українська музика|української композиторської школи]], зокрема у [[1863]] році [[Гулак-Артемовський Семен Степанович|С. Гулак-Артемовський]] написав першу українську оперу, а з 1870-х до українського фольклору і поезії звертаються [[Микола Лисенко]], [[Остап Нижанківський]], [[Анатоль Вахнянин]] та інші. Представником романтичного напряму в українській музиці був [[Тимофій Безуглий]], який створив жалібний [[Марш (музика)|марш]] на [[смерть]] [[Тарас Шевченко|Тараса Шевченка]] (опубліковано в [[Петербург|Петербурзі]] [[1861]]) — один із перших фортепіанних творів на шевченківську тематику. В українському мистецтві найбільш бурхливо і плідно розвивався пізній напрямок романтизму.
Рядок 37:
 
== Жанрова палітра ==
Увага до образної характерності, портретності, психологічної деталізації обумовила розквіт у романтиків жанру вокальної і фортепіанної мініатюри (пісня й романс, музичний момент, експромт, пісня без слів, ноктюрн й ін.). Нескінченна мінливість і контрастність життєвих вражень втілюється у вокальних і фортепіанних циклах Шуберта, Шумана, Ліста, Брамса й ін. Психологічне і лірико-драматичне трактування властиве в епоху романтизму і великим жанрам — [[симфонія|симфонії]], [[соната|сонаті]], [[квартет]]у, [[опера|опері]]. Тяга до вільного самовираження, поступової трансформації образів, наскрізного драматургічного розвитку породила вільні й змішані форми, властиві романтичним творам у таких жанрах, як [[балада]], [[фантазія]], [[рапсодія]], [[симфонічна поема]] й інтощо.
 
== Послідовники ==