Утворення та еволюція галактик: відмінності між версіями

'''[[Галактика]]'''&nbsp;— космічна система, яка складається з [[Зоря|зірок]], космічних променів, зоряних скупчень, хмар пилу, хмар газу, міжзоряної речовини та інших космічних об'єктів. Утворення галактик вважається природним етапом еволюції у [[Всесвіт|Всесвіті]]і<ref name=" Климишин І. А., Тельнюк-Адамчук В.В. Шкільний астрономічний довідник:Кн. Для вчителя. – К.: Рад. Шк.., 1990.-287 с. – С. 48-49"> Климишин І. А., Тельнюк-Адамчук В.&nbsp;В.&nbsp;Шкільний астрономічний довідник: Кн. Для вчителя.&nbsp;— К.: Рад. Шк.., 1990.-287 с.&nbsp;— С. 48-49</ref>.Галактики є одним з основних елементів, за якими відбуваються астрономічні спостереження<ref name="Мухин Л. М. Мир астрономии: Рассказы о Вселенной, звездах и галактиках/ Худож. Н. Маркова. – М. : Мол. гвардия, 1987. – 207[1] c., ил. – (Эврика) – С.91-100"></ref>.

В період, коли після [[Великий вибух|Великого вибуху]] пройшло більше мільйона років, у світі відбулись зміни. Всесвіт став прозорим для випромінювання. Сталось об'єднання [[Електрон|електронів]] в [[Атом|атоми]] з [[Протон|протонами]]. Випромінювання було відділене від речовини. Це стало причиною того, що за змінами у Всесвіті стало можливим спостерігати. Можна проводити спостереження над електромагнітними коливаннями. Ступінь віддаленості об'єкту впливає на те, яким об'єкт бачить астроном, що за ним спостерігає. Якщо спостереження буде вестись за далекими галактиками, то світло від них може йти мільярди років. Це дає можливість бачити галактики такими, якими вони були багато років тому. Науковці і звичайні спостерігачі не можуть знати, що відбувається з об'єктом в даний момент часу. Така закономірність виникає тому, що швидкість передачі будь-якої інформації обмежується значенням поширення швидкості світла<ref name="Мухин Л. М. Мир астрономии: Рассказы о Вселенной, звездах и галактиках/ Худож. Н. Маркова. – М. : Мол. гвардия, 1987. – 207[1] c., ил. – (Эврика) – С.91-100"></ref>. Першим припущення про існування галактик -&nbsp;— зоряних систем, зробив англійський астроном [[Вільям Гершель]]<ref name="Агекян Т.А. Звезды, галактики, Метагалактики. – 3-е над., перераб. и доп. – М.: Наука, Главная редакция физико-математической литературы, 1982, 416 с.">Агекян Т.&nbsp;А. &nbsp;Звезды, галактики, Метагалактики. –&nbsp;— 3-е над., перераб. и доп. –&nbsp;— М.: Наука, Главная редакция физико-математической литературы, 1982, 416 с.</ref>.

Існує певна послідовність, яка починається від ядер нормальних галактик, до ядер сейфертівських галактик. В квазарах маса гарячого газу досягає мільйонів сонячних мас. Для сейфертівських ядер цей показник менший у тисячі разів. Квазари є чимось подібним до надпотужних галактичних ядер<ref name="Шкловский И.С. – Вселенная, жизнь, разум/ Под. Ред. Н.С. Кардашева и В.В. мороза. – 6-е изд., доп. – М.: Наука. Гл. ред. Физ. –мат. Лит., 1987 (Пробл. Науки и техн. прогресса). – 320 с. – С. 77-87">Шкловский И. С.&nbsp;— Вселенная, жизнь, разум/ Под. Ред. Н.&nbsp;С.&nbsp;Кардашева и В. В. мороза.&nbsp;— 6-е изд., доп.&nbsp;— М.: Наука. Гл. ред. Физ. –мат. Лит., 1987 (Пробл. Науки и техн. прогресса).&nbsp;— 320 с.&nbsp;— С. 77-87</ref>. Не зважаючи на те, що з'являються такі типи галактик, як сейфертівські, квазари, і інші, вони все одно є пов'язанними з класифікацією Хаббла<ref name="Сучков А.А. Галактики знакомые и загадочные – М.:Наука. Гл. ред. Физ. – мат.лит., 1988 (Пробл. Науки и техн. прогресса). -192 с. – С.24">Сучков А.&nbsp;А. &nbsp;Галактики знакомые и загадочные –&nbsp;— М.:Наука. Гл. ред. Физ. –&nbsp;— мат.лит., 1988 (Пробл. Науки и техн. прогресса). -192 с. –&nbsp;— С.24</ref>.