Ботаніка: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.|К.Пурієвича]], [[Шмальгаузен Іван Федорович|І.Шмальгаузена]], [[Навашин Сергій Гаврилович|С.Навашина]], професорів [[Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна|Харківського університету]] [[Черняєв Василь Матвійович|В.Черняєва]], А.Краснова, [[Арнольді Володимир Митрофанович|В.Арнольді]], професорів [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|Одеського університету]] А.Яновича, [[Танфільєв Гаврило Іванович|Г.Танфільєва]], Ф.Породка, Ф.Каменського та професорів інших навчальних та наукових закладів, зокрема [[Ценковський Лев Семенович|Л.Ценковського]], [[Палладін Володимир Іванович|В.Палладіна]], В.Ротерта, [[Вотчал Євген Пилипович|Є.Вотчала]], [[Талієв Валерій Іванович|В.Талієва]], [[Липський Володимир Іполитович|В.Липського]]. Новий етап у розвитку ботаніки пов'язаний із діяльністю [[Фомін Олександр Васильович|О.Фоміна]], який очолив у 1914 році кафедру ботаніки університету святого Володимира, а згодом заснував та очолив науково-дослідну кафедру ботаніки [[Інститут ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України|ВУАН]] (нині Інститут ботаніки НАНУ). Першочергові завдання розвитку ботаніки у цей період визначено у доповіді професора [[Яната Олександр Алоїзович|О.Янати]] на засіданні ботанічної секції [[Українське наукове товариство|Українського наукового товариства]] у 1920 році, полягали насамперед у вивченні видового складу української флори та її генезису на базі докладного ботаніко-географічного обстеження території України та розвитку прикладної ботаніки в інтересах [[сільське господарство|сільського господарства]]. О.Фомін уперше розробив ботанічне районування території України у тодішніх її межах, організував систематичне вивчення спорових рослин республіки та започаткував фундаментальне багатотомне видання «Флора України» (1936–65). Професор К.Пачоський першим чітко сформулював думку про те, що рослинність є предметом самостійної науки&nbsp;— [[геоботаніка|геоботаніки]]. З ініціативи [[Клеопов Юрій Дмитрович|Ю.Клеопова]] та [[Лавренко Євген Михайлович|Є.Лавренка]] у 30-і роки XX століття почалося вивчення рослинного покриву України, що завершилося виданням 4-томної монографії «Рослинність УРСР» (1968–73). [[Клоков Михайло Васильович|М.Клоков]] сформулював основні принципи фітоейдології&nbsp;— науки про географічні раси рослин, описав більш як 500 нових для науки видів. Харківська школа біосистематики під керівництвом [[Прокудін Юрій Миколайович|Ю.Прокудіна]] проводила поглиблене вивчення [[Тонконогові|злаків]] України, результати якого втілені у однойменній монографії (1973). Початок дослідження [[Мохи|мохів]] та [[Лишайники|лишайників]] в Україні пов'язаний з іменами [[Архимович Олександр Зиновійович|О.Архимовича]], [[Окснер Альфред Миколайович|А.Окснера]] («Флора лишайників України», 1966; 1968), [[Зеров Дмитро Костянтинович|Д.Зерова]] («Флора печіночних та сфагнових мохів УРСР», 1964; «Очерки филогении бессосудистых растений», 1972), [[Лазаренко Андрій Созонтович|А.Лазаренка]] (автор праць із систематики та географії листяних мохів та засновник експериментальних напрямів у [[Бріологія|бріології]], зокрема експериментальної апогамії). Морфолого-онтогенетичні та флористичні дослідження [[водорості|водоростей]] почалися в Україні у 19 ст. (професори І.Борщов, Я.Вальц, В.Казановський, [[Совинський Василь Карлович|В.Совинський]]). У подальший розвиток [[Альгологія|альгології]] значний внесок зробили Я.Ролл, який започаткував видання серії посібників&nbsp;— «Визначник прісноводних водоростей Української РСР», засновник київської школи альгологів [[Топачевський Вадим Олександрович|О.Топачевський]] та [[Коршиков Олександр Аркадійович|О.Коршиков]], всесвітньо визнаний спеціаліст із вивчення [[Зелені водорості|зелених водоростей]], який відкрив та описав кількасот нових видів. Вивчення водоростей [[Чорне море|Чорного]] та [[Азовське море|Азовського морів]] пов'язане з іменами І.Погребняка, Н.Морозової-Водяницької та О.Гутника. Початок та розвиток цілеспрямованих флористико-систематичних досліджень грибів України пов'язані з іменами професорів С.Морочковського та [[Зерова Марія Яківна|М.Зерової]], під керівництвом яких створено фундаментальне видання&nbsp;— 5-томний «Визначник грибів України» (1967–79). Становлення [[Фізіологія рослин|фізіології рослин]] в Україні пов'язане з іменами Є.Вотчала, [[Любименко Володимир Миколайович|В.Любименка]] та [[Холодний Микола Григорович|М.Холодного]]. Розвитку ботанічної науки в Україні сприяли також успіхи [[Навашин Сергій Гаврилович|С.Навашина]] щодо відкриття [[Подвійне запліднення|подвійного запліднення]] у [[Покритонасінні|покритонасінних рослин]], а також у вивченні морфології хромосом, сперміогенезу та особливостей росту пилкових трубок. Також отримали визнання роботи його учнів у галузі [[Ембріологія рослин|ембріології]] та цитології рослин Я.Модилевського, В.Фінна, [[Левитський Григорій Андрійович|Г.Левитського]] та [[Делоне Лев Миколайович|Л.Делоне]], [[Оксіюк Петро Федорович|П.Оксіюка]]. Один із засновників сучасної цитогенетики віддалених гібридів та радіаційного [[мутагенез]]у [[Сапєгін Андрій Опанасович|А.Сапєгін]] виконав ґрунтовні дослідження для підтвердження концепції індивідуальності [[Пластида|пластид]]<ref name="esu">[http://esu.com.ua/search_articles.php?id=37433 Ботаніка&nbsp;— ЕСУ]</ref>.

 

 

== Значення ботаніки ==