Аґостіно Чяска: відмінності між версіями

Народився 7 травня 1835 року в Поліньяно-а-Маре (нині [[Барі (метрополійне місто)|митрополійне місто Барі]]) в сім'ї Леонардо та Олімпії (дівоче прізвище Монтанара) і був охрещений під іменем Паскуале Раффаеле<ref name=":0">{{Cite web|url=http://www2.fiu.edu/~mirandas/bios1899.htm#Ciasca|title=The Cardinals of the Holy Roman Church - Biographical Dictionary - Consistory of June 19, 1899|website=www2.fiu.edu|accessdate=2016-05-12}}</ref>.

Початкову освіту здобув при монастирі францисканців-реформатів у рідному містечку, в [[Монополі]] вивчав філософію, а в лютому 1856 року поїхав до [[Рим]]у продовжувати студії, проте вже 10 березня того ж року вступив до [[Августинці|Ордену святого Августина]]. [[Новіціят]]ський вишкіл отримав у монастирі святої Катерини в [[Губбіо|Ґуббіо]], де 11 березня 1857 року склав вічні обіти. Філософію і богослов'я довершував у Римі. 18 вересня 1858 року єпископ [[Непі]] і [[Сутрі]] Лоренцо Сіньяні висвятив його в [[Браччано]] на священика. Отримавши ступінь доктора богослов'я, почав відвідувати курси східних мов у [[Римський університет ла Сапієнца|Римському університеті ла Сапієнца]] (1863—1865), здобув докторат. 1 листопада 1866 року призначений на кафедру [[Гебрейська мова|гебрейської мови]] в Папській Урбаніанській колегії Конгрегації пропаганди віри<ref name=":1">''J. Alberto Soggin''. [http://www.treccani.it/enciclopedia/agostino-ciasca_%28Dizionario_Biografico%29/ Ciasca, Agostino] // Dizionario Biografico degli Italiani.&nbsp;Процитовано 2016-05-12.</ref>.

Брав участь в засіданнях [[Перший Ватиканський собор|Першого Ватиканського собору]] як богослов і перекладач зі східних мов. На основі особистих спостережень і приміток написав книгу «Внутрішня історія Вселенського собору». В 1872 році призначений консультором (радником) відділу [[Конгрегація євангелізації народів|Конгрегації пропаганди віри]] у справах східного обряду; опублікував у Римі книгу «Examen critico-apologeticum super constitutionem dogmaticam de Fide Catholica». Від 1876 року працював з арабськими рукописами у [[Ватиканська бібліотека|Ватиканській бібліотеці. Описав тоді 145 арабських, 10 сирійських і 12 коптських рукописів]]. В 1878 призначений перекладачем у Конгрегації пропаганди віри та цензором книг, які поступали до Конгрегації від різних [[Східні католицькі церкви|східних церков]] для потвердження<ref>''о. Ізидор Луб ЧСВВ''. Учасники львівського собора 1891&nbsp;р. І. Кардинал Августин Часка... &nbsp;— С. 33—34.</ref>.

В 1979 році побував у відрядженні в [[Єгипет|Єгипті]] і на [[Близький Схід|Близькому Сході]]. Під час поїздки займався перевіркою сирійських літургійних книг, придбав чимало коптських та арабських рукописів для Ватиканської бібліотеки (каталог рукописів і предметів, привезених з цієї експедиції виданий посмертно в 1904 році). В 1881 році опублікував переклад і коментар коптських папірусів з Музею Борджа Конгрегації пропаганди віри. Наступного року був призначений префектом комісії з перевірки арабського і латинського текстів Ливанського собору 1736 року. 1885&nbsp;— декан філологічного факультету Римської семінарії; оголосив друком два перші томи «Sacrorum Bibliorum fragmenta Copto-Sahidica» (третій вийшов посмертно в 1904 році)<ref name=":1" />.

В 1888 році опублікував арабський текст і латинський переклад твору [[Татіан]]а «[[Діатессарон]]» («Tatiani Diatessaron seu Evangeliorum Harmoniae arabice»), на основі двох кодексів з Музею Борджа і Ватиканської бібліотеки. В цей період також виконував уряд генерального прокуратора (економа) Августиніанського ордену. 12 квітня 1889 року [[Лев ХІІІ]] призначив його консультором [[Конгрегація доктрини віри|Верховної Священної Конгрегації Римської та Вселенської Інквізиції]], а 19 травня 1891&nbsp;— [[Ватиканський секретний архів|префектом Ватиканського архіву]]<ref name=":0" />.

1 червня 1891 року від Папи Льва ХІІІ отримав призначення на [[титулярний єпископ|титулярного архієпископа]] [[Лариса (місто)|Лариси]]. Єпископські свячення відбулися 7 червня в Римі в [[Сант Агостіно|церкві святого Августина]]. Святителями були два єпископи-августиніанці Ґульєльмо Піффері і Луїджі Сепіаччі та кардинал Маріано Рамполла<ref>''о. Ізидор Луб ЧСВВ''. Учасники львівського собора 1891&nbsp;р. І. Кардинал Августин Часка... &nbsp;— С. 35.</ref>.

4 вересня 1891 року призначений делегатом і головою синоду [[Галицька греко-католицька митрополія|Галицької греко-католицької митрополії]], який відбувався у Львові з 24 вересня по 8 жовтня 1891 року. Прибув до Львова 14 вересня<ref>''о. Ізидор Луб ЧСВВ''. Учасники львівського собора 1891&nbsp;р. І. Кардинал Августин Часка...&nbsp;— С. 39.</ref>, брав участь і головував на чотирьох урочистих сесіях в [[Собор святого Юра|соборі святого Юра]]. 8 жовтня першим поставив підпис під діяннями синоду і 12 жовтня виїхав через Відень до Риму<ref>{{Cite book|title=З літопису християнської України|last=Великий|first=А. Г., ЧСВВ|year=1976|publisher=Видавництво оо. Василіян|location=Рим-Італія|pages=247|language=|isbn=}}</ref>. В Римі подбав про публікацію актів і декретів Львівського синоду (Acta et decreta Synodi provincialis Ruthenorum Galiciae habitae Leopoli an. 1891, Romae: Ex typ. polygl. S. C. de propag. fide, 1896). Залишив про себе хороші враження, навіть серед москвофілів таких, як [[Шараневич Ізидор|Ізидор Шараневич]] і [[Малиновський Михайло Іванович|Михайло Малиновський]]; дуже позитивно відгукувався у Відні і Римі про українське греко-католицьке духовенство і митрополита [[Сильвестр (Сембратович)|Сильвестра Сембратовича]]<ref>''о. Ізидор Луб ЧСВВ''. Учасники львівського собора 1891&nbsp;р. І. Кардинал Августин Часка...&nbsp;— С. 39—40.</ref>.

Від 19 вересня 1892 року&nbsp;— про-секретар, а від 4 липня 1893 року&nbsp;— [[Конгрегація євангелізації народів|секретар Конгрегації пропаганди віри]]. Головним його завданням на цій посаді була реорганізація католицьких місій і їх адміністрації, особливо в Галичині та на Близькому Сході<ref name=":1" />.

На консисторії 19 червня 1899 року піднесений до кардинальської гідності, а 22 червня йому надано титул кардинала-священика церкви [[Сан Каллісто]]. Належав до різних конгрегацій [[Римська курія|Римської курії]].