Католицька церква: відмінності між версіями

[[Файл:Emblem of the Papacy SE.svg|right|200px|thumb|Знак влади римського архієпископа — ключі св. Петра]]

 

 

В одинадцятому столітті у світовій християнській спільноті стався [[Велика схизма|розкол]] на дві окремі християнські спільноти або церкви — на західну, латинського обряду (пізніше названу католицькою) і східну, грецького обряду (пізніше названу православною або ортодоксальною). Сучасна Католицька церква включає в себе як церкви [[латинський обряд|латинського обряду]] ([[Римо-католицька церква]]), так і [[Католицькі церкви східного обряду|церкви східних обрядів]], серед яких — [[Українська греко-католицька церква]]. Доктрини католицизму більшою частиною розділяють також традиціоналістські, [[Старокатолицизм|старокатолицькі]] та незалежні католицькі спільноти.

 

=== І тисячоліття ===

 

Складний процес формування доктрини супроводжувався розколами церкви та виділенням окремих доктринальних течій, що оголошувалися на Вселенських соборах [[єресі|єресями]] і засуджувалися. Становлення християнської доктрини проходило у полеміці з іншими релігійними [[юдаїзм]]ом, [[гностицизм]]ом, [[докетизм]]ом, [[маніхейство]]м та іншими течіями. Були визнані хибними неортодоксальні погляди на [[Свята Трійця|Святу Трійцю]] такі як [[аріанство]], [[несторіанство]], [[монофізитство]], [[монотелетизм]] та інші.

Відповіддю на реформаційний рух з боку Католицької церкви стала [[Контрреформація]], в ході якої Церква здійснила ряд важливих внутрішніх реформ. Були засновані перші семінарії для підвищення морального та інтелектуального рівня майбутніх священиків, спрямовані на викорінення зловживань реформи торкнулися цілого ряду чернечих орденів. Ряд богословських концепцій було уточнено в ході [[Тридентський собор|Тридентського собору]].

 

 

[[Велика французька революція]] викликала нові труднощі в історії католицизму. У 1790 була прийнята «Громадянська конституція духовенства», що закріпила за державою абсолютний контроль над Церквою. Тенденція до секуляризації спостерігалася і в інших європейських країнах, супроводжуючись розоренням монастирів та репресіями проти духівництва.

 

 

У XX столітті Церква піддалася жорстоким гонінням в [[СРСР|Радянському Союзі]], [[Мексика|Мексиці]] і республіканській [[Іспанія|Іспанії]]. Починаючи з 1920-х років радянська влада приступила до знищення Католицької церкви в країні; були розстріляні, репресовані і вислані з країни практично всі священнослужителі та активні парафіяни. В часи [[Друга світова війна|Другої світової війни]] Католицька церква намагалася триматися нейтралітету для збереження життя віруючих і своєї незалежності. Безліч католицьких священиків і ченців пройшли через нацистські концтабори, частина з них загинула, деякі з них згодом канонізовано.

[[Файл:Petersdom von Engelsburg gesehen.jpg|thumb|200px|[[Собор Святого Петра|Базиліка св. Петра в Римі]], церемоніальний центр Католицької церкви, найбільший християнський храм світу]]

 

 

Всесвітня Католицька Церква складається з Церкви [[латинський обряд|латинського обряду]] та [[Східні католицькі церкви|східних католицьких церков]], які сповідують один із східних літургійних обрядів і мають статус «[[Sui iuris]]» (свого права). Ці церкви, зберігаючи спілкування з Папою і розділяючи католицьке віровчення, мають власну ієрархічну структуру і власне канонічне право. Найбільші східні католицькі церкви очолює [[Патріарх (християнство)|Патріарх]] або [[верховний архієпископ]]. Східні Патріархи і верховні архієпископи прирівняні до [[Кардинал-єпископ|кардиналів-єпископів]] латинського обряду і займають в католицькій ієрархії місце одразу ж за Папою.

{{ВП-портали|Католицтво}}

{{DEFAULTSORT:Католицтво}}

[[Категорія:Християнські деномінації]]

[[Категорія:Надпопулярні статті]]