Католицька церква: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Граматичні зміни
Немає опису редагування
Рядок 1:
[[Файл:Emblem of the Papacy SE.svg|right|200px|thumb|Знак влади римського архієпископа — ключі св. Петра]]
 
'''Като́лицтво, католици́зм''' ({{lang-la|catholicismus}}) — найпоширеніший із напрямів [[християнство|християнства]] (близько 1 мільярда 196 мільйонів вірних у 2012  р.), який отримав свою назву від одного з атрибутів світової спільноти тих, хто вірить у Христа, — її «кафолічність» (соборність).
 
В одинадцятому столітті у світовій християнській спільноті стався [[Велика схизма|розкол]] на дві окремі християнські спільноти або церкви — на західну, латинського обряду (пізніше названу католицькою) і східну, грецького обряду (пізніше названу православною або ортодоксальною). Сучасна Католицька церква включає в себе як церкви [[латинський обряд|латинського обряду]] ([[Римо-католицька церква]]), так і [[Католицькі церкви східного обряду|церкви східних обрядів]], серед яких — [[Українська греко-католицька церква]]. Доктрини католицизму більшою частиною розділяють також традиціоналістські, [[Старокатолицизм|старокатолицькі]] та незалежні католицькі спільноти.
Рядок 20:
 
=== І тисячоліття ===
Протягом IV–VIIIIV—VIII ст. доктрина, культ і правові засади католицизму оформлювались на [[Вселенські собори|«Вселенських соборах»]], серед яких — [[Перший Нікейський собор|Перший Нікейський]], [[Перший Константинопольський собор|Перший Константинопольський]] (381), [[Ефеський собор|Ефеський]] (431), [[Халкедонський собор|Халкедонський]] (451), [[Другий Константинопольський собор|Другий Константинопольський]] (553), [[Третій Константинопольський собор|Третій Константинопольський]] (680–681680—681) і [[Другий Нікейський собор|Другий Нікейський]] (787).
 
Складний процес формування доктрини супроводжувався розколами церкви та виділенням окремих доктринальних течій, що оголошувалися на Вселенських соборах [[єресі|єресями]] і засуджувалися. Становлення християнської доктрини проходило у полеміці з іншими релігійними [[юдаїзм]]ом, [[гностицизм]]ом, [[докетизм]]ом, [[маніхейство]]м та іншими течіями. Були визнані хибними неортодоксальні погляди на [[Свята Трійця|Святу Трійцю]] такі як [[аріанство]], [[несторіанство]], [[монофізитство]], [[монотелетизм]] та інші.
Рядок 31:
Відповіддю на реформаційний рух з боку Католицької церкви стала [[Контрреформація]], в ході якої Церква здійснила ряд важливих внутрішніх реформ. Були засновані перші семінарії для підвищення морального та інтелектуального рівня майбутніх священиків, спрямовані на викорінення зловживань реформи торкнулися цілого ряду чернечих орденів. Ряд богословських концепцій було уточнено в ході [[Тридентський собор|Тридентського собору]].
 
З географічними відкриттями XVI–XVIIXVI—XVII століття Католицька церква розпочала активну місіонерську діяльність у країнах Нового світу і в Азії. Поширення католицизму відбувалося також шляхом укладання уній між Римо-католицькою церквою з православними спільнотами, найбільш значимою з яких була [[Берестейська унія]] ([[1596]]), внаслідок якої повстала [[Українська греко-католицька церква]].
 
[[Велика французька революція]] викликала нові труднощі в історії католицизму. У 1790 була прийнята «Громадянська конституція духовенства», що закріпила за державою абсолютний контроль над Церквою. Тенденція до секуляризації спостерігалася і в інших європейських країнах, супроводжуючись розоренням монастирів та репресіями проти духівництва.
 
У XIX столітті Католицька церква зазнала новий підйом. Була відновлена католицька ієрархія в ряді протестантських країн, відновлювали позиції чернечі ордени та згромадження. [[Перший Ватиканський собор]] (1869–18701869—1870 рік) прийняв [[Догмат про непомильність Папи]], що викликав, однак незгоду частини католиків, що відділилися у [[старокатолицизм]]. У той же час революційні процеси в Італії призвели до створення єдиної держави, ліквідації в 1870 році Папської держави і позбавлення Папи світської влади. Світський статус Апостольського престолу залишався неврегульованим до 1929 року, коли в результаті [[Латеранські угоди|Латеранської угоди]] було створено державу [[Ватикан]].
 
У XX столітті Церква піддалася жорстоким гонінням в [[СРСР|Радянському Союзі]], [[Мексика|Мексиці]] і республіканській [[Іспанія|Іспанії]]. Починаючи з 1920-х років радянська влада приступила до знищення Католицької церкви в країні; були розстріляні, репресовані і вислані з країни практично всі священнослужителі та активні парафіяни. В часи [[Друга світова війна|Другої світової війни]] Католицька церква намагалася триматися нейтралітету для збереження життя віруючих і своєї незалежності. Безліч католицьких священиків і ченців пройшли через нацистські концтабори, частина з них загинула, деякі з них згодом канонізовано.
Рядок 83:
[[Файл:Petersdom von Engelsburg gesehen.jpg|thumb|200px|[[Собор Святого Петра|Базиліка св. Петра в Римі]], церемоніальний центр Католицької церкви, найбільший християнський храм світу]]
 
Вищою владою в Католицькій церкві наділений [[Папа римський]].<ref>Кодекс канонічного права, 331–335331—335</ref> Дорадчими органами при папі є [[колегія кардиналів]] та [[синод єпископів]]. Адміністративний апарат Церкви називається [[Римська курія]], до складу якої входять [[конгрегація|конгрегації]], суди та інші установи. Єпископська [[кафедра (християнство)|кафедра]] Папи разом з курією формують [[Святий Престол]], розташований в незалежній державі [[Ватикан]]. Святий Престол є об'єктом міжнародного права.
 
Всесвітня Католицька Церква складається з Церкви [[латинський обряд|латинського обряду]] та [[Східні католицькі церкви|східних католицьких церков]], які сповідують один із східних літургійних обрядів і мають статус «[[Sui iuris]]» (свого права). Ці церкви, зберігаючи спілкування з Папою і розділяючи католицьке віровчення, мають власну ієрархічну структуру і власне канонічне право. Найбільші східні католицькі церкви очолює [[Патріарх (християнство)|Патріарх]] або [[верховний архієпископ]]. Східні Патріархи і верховні архієпископи прирівняні до [[Кардинал-єпископ|кардиналів-єпископів]] латинського обряду і займають в католицькій ієрархії місце одразу ж за Папою.
Рядок 163:
{{ВП-портали|Католицтво}}
{{DEFAULTSORT:Католицтво}}
 
[[Категорія:Католицизм|* ]]
[[Категорія:Християнські деномінації]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]