Відмінності між версіями «Чорноморець Юрій Павлович»

оформлення, уточнення, правопис
(стиль, оформлення, вікіфікація)
(оформлення, уточнення, правопис)
{{Othernames|Чорноморець}}
{{Богослов
{{Refimprove|дата=липень 2013}}
| ім'я = Юрій Павлович Чорноморець
{{Нейтральність сумнівна|дата=липень 2013}}
|оригінал імені =
{{Стиль|дата=липень 2013}}
| портрет зображення = Зображення:Yuri Chornomorets (2).jpg
{{Науковець
|розмір_зображення = 200px
| ім'я = Юрій Павлович Чорноморець
|підпис_зображення = Ю. П. Чорноморець
| портрет = Зображення:Yuri Chornomorets (2).jpg
|ім'я при народженні =
| зображення_розмір = 200px
|рід діяльності = [[релігієзнавство]], [[історія філософії]]
| зображення_підпис = Ю. П. Чорноморець
| дата народження = 26.4.1974
| місце народження = м. [[Київ]]
| громадянство = {{URS}}<br/>{{UKR}}
| дата смерті =
|традиція місце смерті = =
|інтереси = [[теологія]], [[патрологія]], [[філософія]]
| резиденція = м. [[Київ]]
| дата смерті =
| громадянство = {{UKR}}
|місце смерті =
| національність = [[Українці|українець]]
| Alma Mater Alma_mater = [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київський університет]]
| галузь = [[Філософія]], [[теологія]], [[патрологія]]
| заклад = [[Національний університет державної податкової служби України]]
|конфесія = [[Українська православна церква (Московський патріархат)|УПЦ МП]]
| Alma Mater = [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка]]
|звання = [[професор]]
| відомий через =
| звання ступінь = [[професордоктор філософських наук]]
|титул =
| ступінь = [[доктор філософських наук]]
|ідеї керівник =
| учні роботи =
| нагороди попередники =
| примітки послідовники =
|нагороди =
|автограф =
|сайт =
|різне =
}}
 
'''Юрій Павлович Чорноморець''' ({{нар}}[[26 квітня]] [[1974]], м. [[Київ]])&nbsp;— [[доктор філософських наук]], [[професор]] кафедри [[культурологіz|культурології]] Інституту філософської освіти і науки [[Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова|НПУ імені М.&nbsp;П.&nbsp;Драгоманова]]<ref>{{cite web
|url =http://ifon.npu.edu.ua/ua/kafedry/kulturolohii
|назва =Кафедра культурології
}}</ref>, провідний сучасний український [[теолог]] і [[патролог]], [[філософ]].
 
== БіографіяЖиттєпис ==
Юрій Чорноморець народився [[26 квітня]] [[1974]] рокуНародився у місті Києві. Походить із роду українських священиків[[священик]]ів, останній із яких&nbsp;— протоієрей [[Микола Радецький]]. Про свій родовід Чорноморець говорить наступне<ref>{{cite web
|url =http://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/webconf_archive/29794
|назва ="УКРАЇНСЬКЕ ПРАВОСЛАВ’Я – ЦЕ МІНА В БУДИНКУ РПЦ, ЩО РАНО ЧИ ПІЗНО "ВИБУХНЕ", І РПЦ В УКРАЇНІ "ПОСИПЛЕТЬСЯ"
 
=== Освіта та наукова діяльність ===
У [[1997]] році закінчив філософський [[факультет]] [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Національного університету імені Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка]] із [[дипломна робота|дипломною роботою]] на тему «[[Метафізика]] грецької патристики».
 
У [[2002]] році захистив [[кандидат наук|кандидатську]] [[Дисертація|дисертацію]] (із спеціальності 09.00.05&nbsp;— [[історія філософії]]) на тему «[[Антропологія]] східної патристики».
 
З [[2005]] року&nbsp;— [[доцент]] кафедри філософії та [[політологія|політології]], [[Національний університет державної податкової служби України]].
 
У [[2011]] році захистив [[Доктор наук|докторську]] [[Дисертація|дисертацію]] (із спеціальності 09.00.11&nbsp;— [[релігієзнавство]]) на тему: «Еволюція візантійського [[неоплатонізм]]у».
 
З [[2012]] року&nbsp;— [[професор]] кафедри культурології [[Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова|Національного педагогічного університету ім. М.&nbsp;П.&nbsp;Драгоманова]].
 
З 2012 року&nbsp;— член редколегії філософського журналу[[журнал]]у «Sentetiae», [[редактор]] спеціальних випусків журналу «[[Філософська думка]]» (спільно із журналом «Sentetiae») на теми: «Антична і середньовічна філософія» (2010), «Теологія і філософія релігії» (2011), «Християнська теологія і сучасна філософія» (2012), «Перспективи філософії та теології» (2013).
 
=== Наукові погляди ===
У філософії розвиває ідеї [[феноменологія|феноменології]], [[кантіанство|кантіанства]], [[онтологія|онтології]] [[Ніколай Гартман|Ніколая Гартмана]], комунікативної прагматики {{не перекладено|Карл Отто Апель|Карла Апеля]]|de|Karl-Otto Apel}}.
 
У [[Православна теологія|православній теології]] працює в двох парадигмах. У межах [[неопатристика|неопатристики]] розвиває ідеї теологів о. [[Георгій Флоровський|Георгія Флоровського]] та о. [[Думитру Станілоае]]. У межах православної радикальної ортодоксії («постнеопатристики», «літургійного евангелізму») розвиває ідеї [[Девід Харт|Девіда Бентлі Харта]], о. [[Джон Манусакіс|Джона Манусакіса]] та митрополита [[Антоній Сурозький|Антонія Сурожського]].
 
=== Громадська діяльність ===
Належить до [[УПЦ МП|УПЦ Московського патріархату]]. З 2004 року послідовно критикує російський церковний [[шовінізм]]. Його публіцистичні виступи часто набували дуже гострої форми із прямою критикою [[Патріарх Московський|Патріарха Московського]], вищих церковних чинів [[Російська православна церква|РПЦ МП]], [[етнофілетизм|етнофілетичної]] ідеології «[[Російський світ|Російського світу]]» тощо. На думку деяких православних публіцистів[[публіцист]]ів, саме Чорноморець, а також [[священик]] [[Зуєв Петро]] та [[журналіст]] [[Штейніков Сергій Володимирович]] вважалися головними ідеологами автокефалістського крила УПЦ{{fact}}. З 2010 року&nbsp;р. висловлює загальне розчарування у всій церковній політиці, відмовляється від критики Патріарха Московського та всіх інших церков. З 2011 року&nbsp;р. концентрується на пропаганді окремих позитивних досягнень УПЦ МП та інших українських церков, критикуючи лише окремі дії чи слова церковних діячів. Відхід від політичної діяльності пов'язується із все більшою заагажованістюзаангажованістю у теологічні, релігієзнавчі та філософські проекти. Вважає, що для церкви головне&nbsp;— бути християнською, а національні форми і навіть помісність в умовах постмодерну[[постмодерн]]у будуть розмиті і самі по собі не можуть мати цінності для православних вірних{{fact}}.
 
Постійно виступає за активне співробітництво українських церков в області теології, поєднує [[екуменізм]] із активною [[апологетика|апологетикою]] православної теології. Є одним із ідеологів підтримки українськими церквами створення християнського громадянського суспільства, заснованого на реалізації принципів [[Декларація трьох церков Київської традиції|Декларації трьох церков Київської традиції]] від 1 грудня 2011 року. Критикує церкви за відсутність підтримки розвитку теології та християнського громадянського суспільства.
 
Активно виступає на заходах різних церков України, а тому вплив своїх ідей зумів поширити навіть на протестантське[[протестант]]ське та [[греко-католики|греко-католицьке]] середовище.
 
В 2012 році&nbsp;р. несподівано виступив із різкою критикою традиційного томізму[[томізм]]у під час публічного диспуту[[диспут]]у із Андрієм Баумейстером, тим самим знівелювавши підозри у власній прихильності до католицизму[[католицизм]]у. В 2009—2010 році&nbsp;рр. активно критикував католицьке вчення про [[Примат (значення)|примат]] папи Римського. В 2012—2013 роках запропонував концепцію третьої хвилі [[Феноменологія релігії|феноменології релігії]] у [[релігієзнавство|релігієзнавстві]], пропонуючи в аналізі релігій як життєсвітів застосовувати феноменологію пізнього [[Едмунд Гуссерль|Гусерля]] і [[Жан-Люк Маріон|Маріона]], [[герменевтика|герменевтику]] «Божих імен» ([[Трансценденталізм|трансценденталій]]) [[Діонісій Ареопагіт|Ареопагіта]] і [[Максим Сповідник|Максима Сповідника]], Девіда Харта і Дж. Манусакіса, комунікативної прагматики [[Карл Отто Апель|Карла Апеля]].
В 2012—2013 роках запропонував концепцію третьої хвилі феноменології релігії у релігієзнавстві, пропонуючи в аналізі релігій як життєсвітів застосовувати феноменологію пізнього Гусерля і Маріона, герменевтику «Божих імен» (трансценденталій) Ареопагіта і Максима Сповідника, Девіда Харта і Дж. Манусакіса, комунікативної прагматики Карла Апеля.
 
Згідно із Чорноморцем, лише єдність феноменології, герменевтики та комунікативної прагматики може забезпечити найдійнийнадійний фундамент для філософії, теології та релігієзнастварелігієзнавства у часи постметафізичного мислення, дозволяє уникнути релятивізму[[релятивізм]]у та агностицизму[[агностицизм]]у.
 
Активно відстоює повернення теології в [[Університет]], доводячи можливість відкриття теологічних факультетів[[факультет]]ів із трьома відділеннями: [[православ'я|православної]] теології, [[католицтво|католицької]] теології, протестанської[[протестант]]ської теології. Але при цьому виступає за збереження саме традиційної церковної теології, характерної для трьох [[конфесія|конфесій]], активно критикує спроби підміни конфесійних теологій єдиною «світськосвітською теологією». Виступає за повернення до повноцінного викладання всім студентам[[студент]]ам [[Україна|України]] предмету «[[релігієзнавство]]», за викладання всім студентам предметів «Основи християнської культури» та «Основи соціального вчення християнства». Активно бореться за розширення викладання у школах України «Основ [[Християнська етика|християнської етики]]». Відстоює автономію традиційної церковної освіти ([[семінарія|семінарії]], [[академія|академії]]), але виступає за підвищення якості викладання та за визнання [[держава|державою]] церковної освіти та її результатів (дипломів[[диплом]]ів, [[Дисертація|дисертацій]]). Виступає за розвиток філософської теології як окремої дисципліни в дусі православного філософа і богослова Р. Суінберга.
 
=== Публіцистична діяльність ===
У [[2009]]-[[2010]] роках Чорноморець був відповідальним секретарем сайту{{fact}} «Релігія в Україні» (головний редактор&nbsp;— Алла Дмитрук). З [[14 вересня]] [[2010]] по [[14 вересня]] [[2011]]&nbsp;— шеф-редактор сайту «Богословський портал».
 
У [[2011]] році визнаний отримав [[премія|премію]] імені Кароля Войтили як найкращий релігійний [[журналіст]] України.
 
Під час подій [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]] Чорноморець разом з чотирма кліриками[[клірик]]ами УПЦ (священики Петро Зуєв, Богдан Огульчанський та Андрій Дудченко, диякон Андрій Глущенко) підписав прокламацію&nbsp;— «{{lang-ru|Обращение к клирикам и мирянам Украинской Православной Церкви}}», від 26 листопада 2004:" «{{lang-ru|Призываем вас поддержать народ, осудив нарушителей Заповедей Господних, крадущих миллионы голосов избирателей, лжесвидетельствующих в средствах массовой информации и уже готовых нарушить заповедь «не убий!». Защита народом своих попранных прав и свобод может и должна быть поддержана Православной Церковью"}}».
 
Дане звернення поширювалося серед парафіян у тимчасовому наметовому храмі УПЦ, який за підтримки о. Петра Зуєва та о. Андрія Дудченка діяв біля будівлі Київської міської ради на Хрещатику[[Хрещатик]]у, в період масових акцій протесту прихильників Ющенка у листопаді-грудні 2004 року.
 
У 2010&nbsp;р. активну підтримку Чорноморцю надав Предстоятель УПЦ митрополит [[Володимир (Сабодан)|Володимир Сабодан]]. З благословення митрополита Володимира весною 2010 року&nbsp;р. було розпочато діяльність актуального богословського клубу «Софія», що при храмі «Всіх Святих», на території майбутнього кафедрального собору м. Києва.
30 вересня 2010 року&nbsp;р. Предстоятель УПЦ митрополит Володимир, відкриваючи засідання організованих Чорноморцем, як одним з кураторів, «Успенських читань» на території «Софії Київської», виступив із програмною промовою «Завдання православного богослов'я в Україні на сучасному етапі». Наступного дня Юрій Чорноморець у галереї «Соборна», що при храмі «Всіх Святих», на території майбутнього кафедрального собору м. Києва розпочав цикл публічних лекцій про сучасне православне [[богослов'я]], з 1 жовтня подо 5 листопада науковець провів 17 богословських зустрічей.
 
Також Чорноморець критично ставиться до [[Українська автокефальна православна церква|УАПЦ]] та [[Українська православна церква Київського патріархату|УПЦ- КП]].<ref>http://www.radiosvoboda.org/content/article/2269078.html</ref>.
В 2012—2013 роках Чорноморець почав схвально відгукуватися про нове покоління єпископату УПЦ КП і його досягнення. Щодо УАПЦ, то він передбачає її швидку деструкцію.
 
Автор низки історико-теологічних досліджень, серед яких найпомітнішою на сьогодні є фундаментальна [[монографія]] «Візантійський неоплатонізм від Діонісія Ареопагіта до Геннадія Схоларія» (надрукована у рамках програми «Діалог традицій» видавництва [[Дух і літера (видавництво)|«Дух і Літера»]] спільно з [[Асоціація "Духовне відродження"|Асоціацією «Духовне відродження»]] та [[Донецький християнський університет|Донецьким християнським університетом]]) ({{К.}},2010), де, зокрема, [[Ареопагітики|ареопагітичний корпус]] вперше у світовій патрології обґрунтовано приписується візантійському філософу [[Йоан Філіпон|Йоану Філіпону]]. Головною постаттю у монографії, однак, виступає св. Максим Сповідник, теологія і філософія якого вважаються нормативними. Поняття візантійський неоплатонізм характеризує мову теології святих отців та візантійських авторів&nbsp;— тобто вживається у обмеженому значенні, аналогічно до терміну[[термін]]у «християнський аристотелізм» поу відношеннювідношенні до [[Тома Аквінський|Томи Аквіната]]. Чорноморець визнає відносність такого роду термінів, особливо&nbsp;— у теології, яка має справу із статичним змістом, який знакодитьзнаходить різне мовне значення (у статті «Необхідність пізнання традиції» в 15 номері «Трудів [[Київська духовна академія|КДА]]»). Аналіз проблемних положень теології св. [[Григорій Палама|Григорія Палами]] не завадив Чорноморцю захищати паламізм у його витлумаченні [[Микола Кавасила|Миколаєм Кавасилою]] у пізніших статтях та диспутах.
 
В цілому, як у межах неопатристиканеопатристики, так і «радикальної ортодоксії» притримується строго православного вчення, критикує православний [[екзистенціалізм]] (особливо вчення про пріоритет іпостасі над сутністю) та російську релігійну філософію (особливо&nbsp;— софіологію).
 
== Праці ==
=== Монографія ===
[[Файл:Візантійський неоплатонізм.jpg|міні|праворуч|200пкс|Ю.&nbsp;П.&nbsp;Чорноморець. Візантійський неоплатонізм (2010)]]
* Чорноморець Ю.&nbsp;П.&nbsp;Візантійський неоплатонізм від Діонісія Ареопагіта до Геннадія Схоларія / Юрій Чорноморець. Серія «Діалог традицій» (спільний проект [[Дух і літера (видавництво)|видавництва «Дух і літера»]], [[Асоціація "Духовне відродження"|Асоціації «Духовне відродження»]] та [[Донецький християнський університет|Донецького християнського університету]]). {{К.}}: Дух і літера, 2010.&nbsp;— 568 с.
 
=== Бібліографія наукових статей ===
* Необхідність пізнання традиції // Труди Київської духовної академії.&nbsp;— №&nbsp;15.&nbsp;— К. 2012.&nbsp;— с. 349—359.
* Візантійський неоплатонізм Каліста Ангелікуда / Ю. Чорноморець // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ.&nbsp;— №&nbsp;57.&nbsp;— 2011.&nbsp;— С. 84-93.
 
[[Категорія:Українські православні богослови]]
[[Категорія:Українські релігієзнавці]]
[[Категорія:Випускники Київського університету]]
[[Категорія:Доктори філософських наук України]]
92 470

редагувань