Феофан Прокопович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
уточнення, джерела
оформлення, уточнення, правопис
Рядок 9:
|дата народження = 18.06.1681
|місце народження = [[Київ]]
|громадянство = {{nobr|[[Файл:Herb_Rzeczypospolitej_Obojga_Narodow.svg|22px20px]] [[Річ Посполита]]}}<br/>{{nobr|[[Файл:Russian-coat-arm-1667.svg|22px]] [[Московське царство]]}}<br/>{{RUSold}}
|традиція =
|інтереси = [[теологія]]
Рядок 43:
У м. [[Рим]]і Єлисей користувався [[Ватиканська бібліотека|ватиканською бібліотекою]], крім богословських наук вивчав твори древніх латинських та грецьких [[філософ]]ів, [[історик]]ів, пам'ятки старого й нового [[Рим]]у, засади католицької віри та організації [[Папа Римський|папської]] церкви, знайомився з творами [[Томмазо Кампанелла|Томмазо Кампанелли]], [[Галілео Галілей|Галілео Галілея]], [[Джордано Бруно]], [[Миколай Коперник|Миколая Коперника]].
 
[[28 жовтня]] [[1701]] року залишає м. Рим, не закінчивши повного курсу академії. Пішки проходить [[Франція|Францію]], [[Швейцарія|Швейцарію]], [[Німеччина|Німеччину]], деякий час студіює в місті [[Галле (Саксонія-Ангальт)|Галле]], де знайомиться з ідеями [[Реформація|реформаторства]].
 
[[1704]] року повертається в [[Україна|Україну]], спершу в [[Почаївський монастир]], потім у [[Київ]], зрікається католицької віри, проходить [[Епітимія|єпітимію]] і [[постриг]]ається у православні ченці, прийнявши ім'я ''Феофана'' в пам'ять про свого дядька.
Рядок 80:
По суті справи тут Ф.&nbsp;Прокоповичем сформульовано фундаментальну [[теза|тезу]] про зв'язність часу, простору і матерії, яка лежить в основі сучасної теорії відносності. Тільки «закритість» досягнень українських мислителів перед світом і невивченість їхніх праць до сьогодні не дає змоги поставити ім'я нашого вченого на достойне місце поряд з [[Тіт Лукрецій Кар|Лукрецієм Тітом Каром]], [[Ньютон]]ом, [[Фрідман]]ом, [[Ейнштейн]]ом&nbsp;— і сучасні фізики повинні попрацювати в цій галузі, переосмисливши і переоцінивши доробок українських мислителів, зокрема Ф.&nbsp;Прокоповича, надати світової відомості їхнім непересічним, а іноді й абсолютно піонерським досягненням.
 
А ось хоча й [[теологія|теологічне]] за формою, але наукове за змістом формулювання закону незнищуваності [[Матерія (філософія)|матерії]] за Ф.&nbsp;Прокоповичем: «…матерію не можна ніколи створити, ані зруйнувати, також ні збільшити, ні зменшити ту, яку створив Бог на початку світу, і якою і в якій кількості створена, такою залишається досі й буде залишатися завжди». За Ф.&nbsp;Прокоповичем світ є «матеріальним сполученням речей», а «небо складається з матерії». Поряд з [[Епікур]]ом та [[Анаксарх]]ом, [[Микола Кузанський|М. Кузанським]], [[Галілео Галілей|Г. Галілеєм]], Дж. Бруно Ф.&nbsp;Прокопович фактично визнає множинність світів. Наголошує, що [[Чумацький Шлях]]&nbsp;— скупчення зірок, вчить про єдність світу через матерію: «Матерія є спільною й однаковою в усіх тілах, проте форми різні». Мислитель цілком слушно вважав, що «немає матерії без форми». Таких визначень, тлумачень ми зустрічаємо безліч, читаючи «Фізику» Ф.&nbsp;Прокоповича. Основними своїми ідейними супротивниками Прокопович вважав [[томіст]]ів (послідовників вчення [[Тома Аквінський|Томи Аквінського]]). Не погоджується Ф.&nbsp;Прокопович і з [[Епікур]]ом у тому, що [[атом]] є неподільним: «всі… тіла теж складаються з нескінченно подільних тілець». До сьогодні ця фундаментальна теза є в центрі уваги фізики. Вже давно стало зрозумілим, що власне атоми подільні, їхнє місце «неподільних» зайняли елементарні частинки, але й вони, як доведено новітніми дослідженнями, складаються з дрібніших часточок&nbsp;— [[кварк]]ів. То ж Ф.&nbsp;Прокопович поки що залишається правий&nbsp;— подільність матерії в принципі може бути нескінченною, хоча й специфічною (принцип квантування[[квант]]ування).
 
Ф.&nbsp;Прокопович працював над найважливішими фундаментальними [[філософія|філософськими]], [[природознавство|природознавчими]], світоглядними проблемами&nbsp;— вченням про матерію, рух і спокій, світло, планети, зірки, [[Сонце]], а також про природні процеси на [[Земля|Землі]]&nbsp;— [[землетрус]]и, атмосферні явища. Можна з упевненістю говорити про визначні для того часу досягнення українського вченого на цій ниві, про велику історичну перспективу його ідей. І залишається тільки сумувати з приводу надто вузької відомості й непропрацьованості фахівцями до сьогодні надзвичайно багатої спадщини мислителя. Але, з іншого боку, далеко не все втрачено&nbsp;— нічого не заважає сучасним укладачам підручників та посібників з фізики, астрономії спиратися не тільки на праці відомих закордонних дослідників, але й згадати вітчизняних не менш видатних, але в силу історичних обставин, на жаль, менш відомих вчених.
 
=== Прокопович&nbsp;— автор теорії «[[регулярна держава|регулярної держави]]» ===
Феофан Прокопович був основним ідеологом реформ Петра І. Критичне вістря своєї теорії держави Ф.&nbsp;Прокопович спрямовує на князівсько-боярську опозицію процесу централізації держави і проти зверхності і автономії влади церкви стосовно [[держава|держави]]. Створюючи свою [[теорія|теорію]], Прокопович спирався на праці про державу і право [[Гоббс]]а, [[Гуго Гроцій|Гроція]], [[Самуель фон Пуфендорф|Пуфендорфа]], глибоко вивчав вітчизняну історію. Але при цьому він створив свій оригінальний варіант теорії держави і державності. Ф.&nbsp;Прокопович пише ряд суспільно-політичних праць: «{{lang-ru|Слово о правде и чести царской}}», «{{lang-ru|Правда воли монаршей}}» та ін.. деДе викладає основи ідеї міцної держави і застосовує їх безпосередньо до тогочасної [[Росія|Росії]]. ПоЗа сутісуттю сам Ф.&nbsp;Прокопович і його теорія стають промотором реформ у цій країні і головною причиною її зміцнення. Без практичного застосування теорії «регулярної держави» за часів Петра І і продовження цієї [[політика|політики]] після нього не було б тієїтій Росії, якущо мивідома знаємонауці [[історія]].
 
''Першим принципом,'' на якому базувалася теорія «регулярної держави» Прокоповича, був принцип загальної (всенародної) користі: <tt>«Всяка верховна влада єдину свого встановлення причину кінцеву має&nbsp;— всенародну користь. Це лише знати народ мусить, що володар зобов'язаний його користю опікуватися, проте в справах опіки не народу, а єдиному Богові … підлягає»</tt>. За Прокоповичем ця опіка царя[[цар]]я включає добробут своїх підданих, їх повчання ([[Духовність|духовне]] і [[Світський|світське]] навчання), державну безпеку. Феофан Прокопович приходить до висновку, що громадські та військові справи є головними в обов'язку царів.
 
''Другий принцип'' теорії Прокоповича&nbsp;— принцип [[Централізована держава|централізації]], який був однозначно направлений проти залишків [[феодалізм|феодальної]] роздрібленості. Щодо можливих державних устроїв, то Прокопович, як і інші дослідники проблем держави, вважав основними його формами [[аристократія|аристократію]], [[демократія|демократію]] й [[монархія|монархію]]. Оригінальна особливість підходу Прокоповича полягала в тому, що він не ставив питання про те який з цих устроїв є найкращим, а про те <tt>«який тому або іншому народові[[народ]]ові найпотрібніший».</tt>
 
Ф.&nbsp;Прокопович пов'язує найкраще забезпечення народної користі з сильною державою, а сила держави вбачається ним у єдності й неподільності. З цих позицій Прокопович жорстко критикує [[унія|унію]] ій [[католицизм]] (як інструменти внутрішнього поділу народу), аристократичну [[олігархія|олігархію]], обґрунтовує необхідність підпорядкування церкви світській владі. Створення «Духовного регламенту», який набув чинності закону[[закон]]у, й заснування [[Синод]]у&nbsp;— органу управління [[Російська православна церква|Російською православною церквою]], який підпорядковувався світській владі, були практичним втіленням [[ідея|ідей]] Прокоповича.
 
=== Між наукою і теологією ===
Час Ф.&nbsp;Прокоповича&nbsp;— це час, коли активно йшло розмежуванняпротиставлення [[наука|науки і]] теології. Ф.&nbsp;Прокопович виступає одночасно як провідний [[теолог]] і [[науковець]] свого часу. Безперечним фактом є те, що вміло використовуючи новомодне [[коперніканство]] й [[картезіанство]] (течія на основі вчення Р.&nbsp;[[Рене Декарт|Р. Декарта]]а) Ф.&nbsp;Прокопович робить спробу вдосконалити традиційну теологію, примирити науку із релігію[[релігія|релігією]]. Йому належить ідея [[Раціоналізм|раціональної]] теології. Між Божим одкровенням[[одкровення]]м, законами природи і розумом людини, вважав Ф.&nbsp;Прокопович, не повинно бути суперечностей, бо вони [[гармонія|гармонійно]] пристосовані одне до одного своїм творцем[[Творець|Творцем]]. Однак, якщо між новими даними науки й [[Езотеричне християнство|езотеричним]] знанням[[знання]]м все ж виявляться суперечності, то це означає, на думку мислителя, що висновки науки підлягають сумніву. [[Біблія|Біблійні]] ж тексти[[текст]]и треба тлумачити [[Алегорія|алегорично]], відповідно до рівня уявлень і світосприймання сучасних людей. Не можна позбутися враження про те, що це думка нашого сучасника. Сьогодні теж є [[Аналогія|аналогічні]] спроби об'єднати здавалося б необне об'єднуване&nbsp;— божественне і наукове. В цьому контексті[[контекст]]і Ф.&nbsp;Прокопович прочитується дуже по-сучасному.
 
Одночасно Ф.&nbsp;Прокопович блискуче показував невігластво [[схоласти|схоластів]], не боявся піддавати сумніву віками встановлені догмати[[догмат]]и, цінував науковий пошук, прагнення до наукової [[істина|істини]]. Навіть [[Біблія]] не є для нього безперечним авторитетом[[авторитет]]ом. В курсі [[риторика|риторики]] ій [[натурфілософія|натурфілософії]] він говоритьговорив про суперечливі місця в Біблії, існуючі неточності.
 
Ф.&nbsp;Прокопович ґрунтовно досліджуєдосліджував питання [[Об'єкт (філософія)|об'єкта]] іта [[Суб'єкт (філософія)|суб'єкта]] [[пізнання]], проблеми чуттєвості і мислення, методів пізнання.
 
== Див. також ==