Феофан Прокопович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
уточнення, джерела |
оформлення, уточнення, правопис |
||
Рядок 9:
|дата народження = 18.06.1681
|місце народження = [[Київ]]
|громадянство = {{nobr|[[Файл:Herb_Rzeczypospolitej_Obojga_Narodow.svg|
|традиція =
|інтереси = [[теологія]]
Рядок 43:
У м. [[Рим]]і Єлисей користувався [[Ватиканська бібліотека|ватиканською бібліотекою]], крім богословських наук вивчав твори древніх латинських та грецьких [[філософ]]ів, [[історик]]ів, пам'ятки старого й нового [[Рим]]у, засади католицької віри та організації [[Папа Римський|папської]] церкви, знайомився з творами [[Томмазо Кампанелла|Томмазо Кампанелли]], [[Галілео Галілей|Галілео Галілея]], [[Джордано Бруно]], [[Миколай Коперник|Миколая Коперника]].
[[28 жовтня]] [[1701]] року залишає м. Рим, не закінчивши повного курсу академії. Пішки проходить [[Франція|Францію]], [[Швейцарія|Швейцарію]], [[Німеччина|Німеччину]], деякий час студіює в місті [[Галле (Саксонія-Ангальт)|Галле]], де знайомиться з ідеями [[Реформація|реформаторства]].
[[1704]] року повертається в [[Україна|Україну]], спершу в [[Почаївський монастир]], потім у [[Київ]], зрікається католицької віри, проходить [[Епітимія|єпітимію]] і [[постриг]]ається у православні ченці, прийнявши ім'я ''Феофана'' в пам'ять про свого дядька.
Рядок 80:
По суті справи тут Ф. Прокоповичем сформульовано фундаментальну [[теза|тезу]] про зв'язність часу, простору і матерії, яка лежить в основі сучасної теорії відносності. Тільки «закритість» досягнень українських мислителів перед світом і невивченість їхніх праць до сьогодні не дає змоги поставити ім'я нашого вченого на достойне місце поряд з [[Тіт Лукрецій Кар|Лукрецієм Тітом Каром]], [[Ньютон]]ом, [[Фрідман]]ом, [[Ейнштейн]]ом — і сучасні фізики повинні попрацювати в цій галузі, переосмисливши і переоцінивши доробок українських мислителів, зокрема Ф. Прокоповича, надати світової відомості їхнім непересічним, а іноді й абсолютно піонерським досягненням.
А ось хоча й [[теологія|теологічне]] за формою, але наукове за змістом формулювання закону незнищуваності [[Матерія (філософія)|матерії]] за Ф. Прокоповичем: «…матерію не можна ніколи створити, ані зруйнувати, також ні збільшити, ні зменшити ту, яку створив Бог на початку світу, і якою і в якій кількості створена, такою залишається досі й буде залишатися завжди». За Ф. Прокоповичем світ є «матеріальним сполученням речей», а «небо складається з матерії». Поряд з [[Епікур]]ом та [[Анаксарх]]ом, [[Микола Кузанський|М. Кузанським]], [[Галілео Галілей|Г. Галілеєм]], Дж. Бруно Ф. Прокопович фактично визнає множинність світів. Наголошує, що [[Чумацький Шлях]] — скупчення зірок, вчить про єдність світу через матерію: «Матерія є спільною й однаковою в усіх тілах, проте форми різні». Мислитель цілком слушно вважав, що «немає матерії без форми». Таких визначень, тлумачень ми зустрічаємо безліч, читаючи «Фізику» Ф. Прокоповича. Основними своїми ідейними супротивниками Прокопович вважав [[томіст]]ів (послідовників вчення [[Тома Аквінський|Томи Аквінського]]). Не погоджується Ф. Прокопович і з [[Епікур]]ом у тому, що [[атом]] є неподільним: «всі… тіла теж складаються з нескінченно подільних тілець». До сьогодні ця фундаментальна теза є в центрі уваги фізики. Вже давно стало зрозумілим, що власне атоми подільні, їхнє місце «неподільних» зайняли елементарні частинки, але й вони, як доведено новітніми дослідженнями, складаються з дрібніших часточок — [[кварк]]ів. То ж Ф. Прокопович поки що залишається правий — подільність матерії в принципі може бути нескінченною, хоча й специфічною (принцип
Ф. Прокопович працював над найважливішими фундаментальними [[філософія|філософськими]], [[природознавство|природознавчими]], світоглядними проблемами — вченням про матерію, рух і спокій, світло, планети, зірки, [[Сонце]], а також про природні процеси на [[Земля|Землі]] — [[землетрус]]и, атмосферні явища. Можна з упевненістю говорити про визначні для того часу досягнення українського вченого на цій ниві, про велику історичну перспективу його ідей. І залишається тільки сумувати з приводу надто вузької відомості й непропрацьованості фахівцями до сьогодні надзвичайно багатої спадщини мислителя. Але, з іншого боку, далеко не все втрачено — нічого не заважає сучасним укладачам підручників та посібників з фізики, астрономії спиратися не тільки на праці відомих закордонних дослідників, але й згадати вітчизняних не менш видатних, але в силу історичних обставин, на жаль, менш відомих вчених.
=== Прокопович — автор теорії «[[регулярна держава|регулярної держави]]» ===
Феофан Прокопович був основним ідеологом реформ Петра І. Критичне вістря своєї теорії держави Ф. Прокопович спрямовує на князівсько-боярську опозицію процесу централізації держави і проти зверхності і автономії влади церкви стосовно [[держава|держави]]. Створюючи свою [[теорія|теорію]], Прокопович спирався на праці про державу і право [[Гоббс]]а, [[Гуго Гроцій|Гроція]], [[Самуель фон Пуфендорф|Пуфендорфа]], глибоко вивчав вітчизняну історію. Але при цьому він створив свій оригінальний варіант теорії держави і державності. Ф. Прокопович пише ряд суспільно-політичних праць: «{{lang-ru|Слово о правде и чести царской}}», «{{lang-ru|Правда воли монаршей}}» та ін..
''Першим принципом,'' на якому базувалася теорія «регулярної держави» Прокоповича, був принцип загальної (всенародної) користі: <tt>«Всяка верховна влада єдину свого встановлення причину кінцеву має — всенародну користь. Це лише знати народ мусить, що володар зобов'язаний його користю опікуватися, проте в справах опіки не народу, а єдиному Богові … підлягає»</tt>. За Прокоповичем ця опіка
''Другий принцип'' теорії Прокоповича — принцип [[Централізована держава|централізації]], який був однозначно направлений проти залишків [[феодалізм|феодальної]] роздрібленості. Щодо можливих державних устроїв, то Прокопович, як і інші дослідники проблем держави, вважав основними його формами [[аристократія|аристократію]], [[демократія|демократію]] й [[монархія|монархію]]. Оригінальна особливість підходу Прокоповича полягала в тому, що він не ставив питання про те який з цих устроїв є найкращим, а про те <tt>«який тому або іншому
Ф. Прокопович пов'язує найкраще забезпечення народної користі з сильною державою, а сила держави вбачається ним у єдності й неподільності. З цих позицій Прокопович жорстко критикує [[унія|унію]]
=== Між наукою і теологією ===
Час Ф. Прокоповича — це час, коли активно йшло
Одночасно Ф. Прокопович блискуче показував невігластво [[схоласти|схоластів]], не боявся піддавати сумніву віками встановлені
Ф. Прокопович ґрунтовно
== Див. також ==
|