Барвінський Олександр Григорович: відмінності між версіями

| нагороди = {{Кавалер 3 класу ордену Залізної Корони (Австрія)}}

}}

 

У [[1891]]–[[1907]] роках — посол до австрійського парламенту ([[Райхсрат]]у). Заснував [[Християнсько-Суспільна Партія|Християнсько-суспільну партію]]. У [[1918]] році був [[Державний секретаріат ЗУНР|державним секретарем]] освіти й віровизнання в першому [[Державний секретаріат ЗУНР|Державному секретаріаті (уряді)]] [[ЗУНР]]. Син [[Барвінський Григорій Григорович|Григорія Барвінського]], брат [[Барвінський Володимир Григорович|Воло­димира]], [[Барвінський Іван Григорович|Івана]], [[Барвінський Іполит Григорович|Іполита]] й [[Барвінський Осип Григорович|Осипа]], чо­ловік [[Барвінська Євгенія Максимівна|Євгенії]], батько [[Барвінський Богдан Олександрович|Богдана]], [[Барвінський Василь Олександрович|Василя]] та [[Барвінський Олександр Олександрович|Олександра Барвінських]], [[Бачинська Ольга Олександрівна|Ольги Бачинської]].

== Життєпис ==

 

 

У [[1857]]–[[1865]] роках навчався у [[Тернопільська класична гімназія|Першій Тернопільській класичній гімназії]] з німецькою мовою навчання. У [[1865]] році вступив до [[Львівський університет|Львівського університету]] на філософський факультет, вивчав [[історія|історію]] і [[українська мова|українську мову]] та [[українська література|літературу]]. Добре знав [[німецька мова|німецьку]] та декілька слов'янських мов. У студентські роки очолював львівський осередок Громади, співпрацював з українськими періодичними виданнями «Правда», «Мета», «Русь», «Русалка». Був знайомий з [[Лисенко Микола Віталійович|Миколою Лисенком]] (саме завдяки Барвінському Лисенко написав свій «Заповіт», що стало початком його грандіозної музичної «[[Тарас Шевченко|шевченкіани]]»<ref name="shenderovsjkyj">[[Шендеровський Василь Андрійович|Василь Шендеровський]]. [http://www.parafia.org.ua/biblioteka/kultura/shenderovskyj-nehaj-ne-hasne-persha/ Нехай не гасне світ науки. Книга перша] / Під ред. Емми Бабчук.&nbsp;— К. : Простір, 2006.</ref>).

 

 

Ще будучи в Бережанах, концентрується на створенні українських підручників і видає «Виїмки з українсько-руської літератури», працює над впровадженням фонетичного правопису<ref name="shenderovsjkyj" />, у 1886 році розпочав видавати [[Руська Історична Бібліотека|«Руську історичну бібліотеку»]] (вийшло 24 томи). Поряд з [[Кониський Олександр Якович|Олександром Кониським]] і [[Антонович Володимир Боніфатійович|Володимиром Антоновичем]] став одним із ініціаторів реорганізації Літературного Товариства ім. Т. Шевченка в [[НТШ|Наукове Товариство ім. Т. Шевченка]], в 1892—1897&nbsp;роках&nbsp;— очолював товариство.

* 6-го скликання: обраний від округу [[Броди]] (IV курія, входив до «Руського клубу», обраний після смерті попередника&nbsp;— москвофіла о. [[Сірко Іван (парох)|Івана Сірка]])

* 7-го скликання: обраний від округу Броди, IV курія, входив до «Клубу руських послів соймових», обраний заступником голови «Клубу руських послів соймових»

 

В [[1894]] році створив у Львівському університеті кафедру української історії та запросив викладачем [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайла Грушевського]].

== Посилання ==

{{rodovid|666105}}

* ''Аркуша О''. [http://www.history.org.ua/index.php?encyclop&termin=Barvinskyj_O_H Барвінський Олександр Григорович] // {{ЕІУ|1|189}}

* [http://sd.net.ua/2009/07/06/stornki_stor_oleksandr_barvnskijj.html Олександр Барвінський&nbsp;— український політик та громадський діяч // Агентство Стратегічних Досліджень]