Міграція птахів: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 96:
[[Файл:Bar-tailed Godwit migration.jpg|thumb|300px|Маршрути [[Малий грицик|малих грициків]], мічених та простежених за допомогою супутника, на шляху на північ з [[Нова Зеландія|Нової Зеландії]] довжиною біля 10 тис. км.]]
 
Навігація під час перельоту заснована на різноманітних органах відчуття. Багато птахів використовують [[Сонце]] в якості [[компас]]а. Використання Сонця для вибору напрямку польота вимагає здатності до компенсації залежно від часу дня. Крім того, навігація може засновуватисябазуватися на здатності відчувати [[магнітне поле|магнітні поля]] або використовувати візуальну інформацію<ref name=walraffpigeon>Walraff, H. G. 2005. Avian Navigation: Pigeon Homing as a Paradigm. Springer.</ref>.
 
Більшість міграційнихмігруючих птахів зазвичай дещо розосереджуються ще молодими птахами, не повертаючись після зимування точно до місця народження. Проте дещо пізніше вони формують прив'язку до певних потенційних місць гніздування і зимування. Як тільки така прив'язка здійснюється, птах починає відвідувати саме ці місця щороку<ref>Ketterson, E.D. and V. Nolan Jr. 1990. Site attachment and site fidelity in migratory birds: experimental evidence from the field and analogies from neurobiology. In: Bird Migration, E. Gwinner (ed.). Springer Verlag, p. 117–129 [http://www.indiana.edu/~kettlab/ellen/pubs/KettersonNolan1990.pdf PDF]</ref>.
 
Здатність птахів до навігації протягом міграцій не може бути пояснена виключно генетичною програмою, навіть за допомогою використання факторів навколишнього середовища. Здатність успішно здійснювати довгі міграції ймовірно може бути пояснена лише з врахуванням когнітивних можливостей птахів та можливості розпізнавання місць завдяки пам'яті. Супутникове слідкуваннястеження за міграціями денних хижих птахів, таких як [[Скопа|скопи]] (''Pandion haliaetus'') і [[осоїд]]и (''Pernis''), показало, що старіші особини під час польоту краще роблятьздійснюють корекції на вітер<ref>Thorup, Kasper, Thomas Alerstam, Mikael Hake and Nils Kjelle (2003)Compensation for wind drift in migrating raptors is age dependent. Proc. R. Soc. Lond. B (Suppl.) 270, S8-S11 DOI 10.1098/rsbl.2003.0014</ref>.
 
Як показує наявність річних циклів, існує значна генетична складова у виборі часу та маршруту перельоту, проте ця програма може змінюватися під дією зовнішніх факторів. Цікавим випадком такої зміни, що виникає в результаті географічного бар'єра, є зміна міграційного маршруту деяких центральноєвропейських [[чорноголова кропив'янка|чорноголових кропив'янок]] (''Sylvia atricapilla''), що мігрують на захід і зимують у Великій Британії замість перельоту через [[Альпи]].
 
МіграційніМігруючі птахи також можуть використовувати [[електромагнетизм|електромагнітні]] механізми для орієнтації,. заразЗараз запропоновані два таких механізми: один природжений, а інший засновується на власному досвіді. Молодий птах протягом своєї першої міграції летить у вірному напрямку, зважаючи на [[магнітне поле Землі]], проте не знає тривалості польоту та розташування природних бар'єрів. Вважається, що ця магнітна чутливість виникає за допомогою [[механізм радикальних пар|механізму радикальних пар]] ({{lang-en|radical-pair mechanism}})<ref>{{cite journal| url = http://www.nature.com/nature/journal/v429/n6988/full/nature02534.html | title = Resonance effects indicate a radical-pair mechanism for avian magnetic compass | journal = Nature | volume = 429 | pages = 177-180 | year = 2004 | doi = 10.1038/nature02534}}</ref>, при якому хімічні реакції в певних [[біологічний пігмент|пігментах]], чутливих до [[Червоний колір|червоного]] та [[Інфрачервоне випромінювання|інфрачервоного світла]], змінюються під дією магнітного поля. Хоча цей механізм і працює виключно протягом світлого часу доби, він не використовує положення Сонця. Молоді птахи, що використовують лише цей механізм, подібні [[бойскаут]]ам з компасом, але без карти, поки вони не звикнуть до маршруту і зможуть використовувати інші методи орієнтації. З досвідом вони вивчають різноманітні ознаки ландшафту та зв'язувають ці ознаки із силою та напрямком магнітного поля, вважається, що таке зв'язування відбувається за допомогою використання кристалів [[магнетит]]у в [[тригемінальна система|тригемінальній системі]], яка повідомляє птаха про силу магнітного поля. Протягом подорожі між північними та південними регіонами сила магнітного поля змінюється залежно від [[широта|широти]], що дозволяє птаху визначити, коли він вже досяг місця призначення<ref>Wiltschko, W., U. Munro, H. Ford & R. Wiltschko. (2006) «Bird navigation: what type of information does the magnetite-based receiver provide?» ''[[Proc. R. Soc. B]].''. '''273''': 2815-20.</ref>. Недавні дослідження також встановили зв'язок між оком птаха і «кластером N», частиною [[передній мозок|переднього мозку]], активної протягом орієнтації, у результаті чого висувається думка, що птахи можуть «бачити» магнітне поле Землі<ref>{{cite journal| author = Heyers D, Manns M, Luksch H, Güntürkün O, Mouritsen H | year = 2007 | title = A Visual Pathway Links Brain Structures Active during Magnetic Compass Orientation in Migratory Birds | journal = PLoS | volume = 2 | issue = 9 | pages = e937 | doi = 10.1371/journal.pone.0000937 | url = http://www.plosone.org/article/fetchArticle.action?articleURI=info:doi/10.1371/journal.pone.0000937 PDF}}</ref><ref>{{cite journal| author = Deutschlander, ME, Phillips, JB, Borland, SC |year = 1999 | title = The case for light-dependent magnetic orientation in animals
| journal = J.Exp. Biol. | volume = 202 | pages = 891-908 | url = http://jeb.biologists.org/cgi/reprint/202/8/891.PDF}}</ref>.