|
Замість кільцювання інколи використовуються мічення за допомогою кольорової фарби або мічення за допомогою стабільних [[ізотоп]]ів [[водень|водню]] або [[стронцій|стронцію]]<ref>{{cite journal|author=Laura Font, Geoff M. Nowell, D. Graham Pearson, Chris J. Ottley and Stephen G. Willis|title=Sr isotope analysis of bird feathers by TIMS: a tool to trace bird migration paths and breeding sites|journal=J. Anal. At. Spectrom.|year=2007|volume=22|page=513|doi= 10.1039/b616328a}}</ref>.
=== Радіостеження ===
=== Радіоспостереження ===
РадіоспостереженняРадіостеження або телеметрія — метод, що використовує невеликий радіопередавач, який видає періодичні сигнали з тіла мігруючого птаха. Радіоприймач, що може знаходитися на будь-якому транспортному засобі, наприклад на літаку або на штучному супутнику Землі, дозволяє простежити за цими радіосигналами і відстежити місцезнаходження мігруючого птаха. Одним з перших відомих прикладів використання цього методу було спостереження [[сірощокий дрізд|сірощокого дрозда]] (''Catharus minimus'') в роботі 1965 року<ref>{{cite journal| aurhor = Graber, R. R. | year = 1965 | title = Night flight with a thrush | journal = Audubon | volume = 67 | pages = 368-374}}</ref>. До птаха був прикріплений передавач вагою 2,5 г та його політ був простежений протягом понад 8 годин під час перельоту від [[Урбана (Іллінойс)|Урбани]] (штат [[Іллінойс]]) до півночі озера [[Мічиган (озеро)|Мічиган]] (що знаходиться на відстані 700 км від Урбани). Птах показав швидкість біля 80 км/год при вітрі 40 км/год, що домагав птахові. Обмеженням методу радіотелеметрії, звичайно, є розмір передавача, який не має заважати польоту, і забезпечення транспортного засобу, що повинен триматися достатньо близько від птаха для відстеження сигналів. З початку радіотелеметричних досліджень спостерігається значний прогрес у технології, що забезпечив можливість спостерігати політ птахів за допомогою супутників. Проте, метод все ще використовується обмежено, оскільки декілька досліджень продемонстрували, що передавачі значно знижують шанси птаха на виживання.
Перший супутниковий передатчик вагою 180 г було використано в 1985 році для мічення [[орлан білоголовий|білоголового орлана]]. Сучасні супутникові передавачі працюють від [[Фотоелектрична комірка|сонячних батарей]] та дозволяють встановити точні координати місця розташування птаха через навігаційну систему [[GPS]].
Обмеженням методу радіотелеметрії, звичайно, є розмір передавача, який не має заважати польоту. З початку радіотелеметричних досліджень спостерігається значний прогрес у технології, що забезпечив можливість спостерігати політ птахів за цих методів.
=== Спостереження за допомогою радарів ===
|
