Джованні Боккаччо: відмінності між версіями

Останні роки життя Боккаччо присвятив науковій роботі, писав наукові праці [[латинська мова|латинською мовою]], присвячені [[антична культура|античній культурі]], яку висвітлив з [[гуманізм|гуманістичних позицій]]. У [[1373]] році взявся за дослідження творчості [[Данте]] й виступав з публічними лекціями, присвяченими «Божественній комедії». Був ініціатором першого повного перекладу [[Гомер]]а латинською мовою. Останні роки життя провів у своєму помісті Чертальдо, де й помер 21 грудня 1375 року.

 

 

Боккаччо був першим гуманістом і одним з найосвіченіших людей Італії. У Андалоне дель Неро він вивчав астрономію й цілих три роки тримав у своєму будинку калабрійця Леонтія Пілата, великого знавця грецької літератури, щоб читати з ним [[Гомер]]а. Подібно своєму другові Петрарці, він збирав книги і власноруч переписав дуже багато рідкісних рукописів, які майже всі були знищені під час пожежі в монастирі Санто-Спіріто ([[1471]]). Він скористався своїм впливом на сучасників, щоб збудити в них любов до вивчення і знайомства з древніми. Його стараннями у Флоренції була заснована кафедра грецької мови та літератури. Одним з перших він звернув увагу суспільства на жалюгідний стан наук в монастирях, які вважалися їх хранителями. У монастирі [[Монте-Кассіно]], найвідомішому в усій тогочасній Європі, Боккаччо знайшов бібліотеку, запущену до такої міри, що книги на полицях були покриті товстими шарами пилу, у одних рукописів були видерті сторінки, інші були порізані й понівечені, а, наприклад, чудові рукописи [[Гомер]]а і [[Платон]]а були помережані написами й богословською полемікою. Там він дізнався, між іншим, що брати роблять з цих рукописів свистульки дітям і талісмани жінкам.