Міграція птахів: відмінності між версіями

Картини міграції морських птахів подібні картинам [[Водоплавні птахи|водоплавних]] і прибережних птахів. Деякі птахи, такі як [[чорний чистик]] (''Cepphus grylle'') і деякі [[мартинові (підродина)|мартини]] (Larinae), досить осілі, інші, такі як більшість [[крячок|крячків]] (''Sterna'') і [[алькові|гагарок]] (Alcidae), гніздяться в помірних районах північної півкулі та перелітають різні відстані для зимування. [[Полярний крячок]] (''Sterna paradisaea'') здійснює найдовші міграції з усіх птахів, що дозволяє йому отримувати більше сонячного світла, ніж будь-якому іншому птаху, через те, що він мігрує від арктичних районів гніздування до антарктичних районів зимування. Один з полярних крачків, [[кільцювання птахів|окільцьований]] ще пташеням на [[Фарне (острови)|островах Фарне]] біля східного узбережжя [[Велика Британія|Великої Британії]], досяг [[Мельбурн]]а ([[Австралійський Союз|Австралія]]) вже через три місяця після вилуплення, здійснівши мандрівку довжиною більш ніж у 22 тис. км. Кілька видів морських птахів, зокрема [[океанник Вільсона]] (''Oceanites oceanicus'') і [[великий буревісник]] (''Puffinus gravis''), гніздяться в [[південна півкуля|південній півкулі]] та мігрують на північ протягом південної зими. Ці морськи птахи мають перевагу над більшістю перелітних птахів оскільки здатні знаходити їжу протягом польоту над відкритим океаном.