Рощепій Яків Устинович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Crok (обговорення | внесок)
Crok (обговорення | внесок)
Рядок 82:
Яків Устимович сконструював також у себе у дворі крупорушку та олійницю, якими користувались всі жителі села. Поламав голову, потрудився з братом Митрофаном - і запрацювала в Осовці вітрова електростанція. У [[1938]] році Яків Устимович ще займався вдосконаленням сільськогосподарських машин і жив у бідності.
 
Коли фашисти ступили на нашу землю, Якову Устимовичу йшов уже сьомий десяток і на фронт його не забрали. Та найбільше шкодував, що не зміг озброїти наших солдат автоматичною зброєю. Проте в [[1943]] році при звільненні радянськими військами його села, побачив у одного воїна незвичну гвинтівку. Розпитав про неї і довідався, що то «самозарядная винтовка Токарева». Вже після війни справжньому її автору вдалося зв’язатись з цим конструктором, і той визнав, що зробив гвинтівку за системою Рощепія. Доля самородка-винахідника йому не була відома, а Вітчизна опинилась перед загрозою окупації, от і згадали про розробки ще царського періоду, які й лягли в основу виготовлення семизарядкисамозарядки та іншої автоматичної зброї. Прославлений зброяр [[Токарєв Федір Васильович|Федір Токарєв]] посприяв, щоб суспільству стало відомо ім’я справжнього автора геніального винаходу,<ref name="d"></ref>
бо нажаль сталося так, що у післявоєнні роки Яків Устимович опинився у забутті у своєму рідному Осовці.