Рощепій Яків Устинович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Crok (обговорення | внесок) |
Crok (обговорення | внесок) |
||
Рядок 45:
У [[1898]] році Якова призвано на військову службу і направлено у російську фортецю Зегрж Варшавського військового округа, де він служив ковалем зброєремонтної майстерні.<ref name="b">[http://istorija-oruzhija.pp.ua/istorija/29-istoriya-avtomata.html История оружия русского воинства] - История автомата.</ref><ref name="a">[http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/yak_ukrayinskiy_zbroyar_viperediv_chas.html ZN,UA] - Як український зброяр випередив час.</ref>
У [[1902]] році винахідник-самоук запропонував проект самозарядної гвинтівки оригінальної конструкції, а у [[1904]] році на базі відомої [[Гвинтівка Мосіна-Нагана|трьохлінійки Мосіна]] сконструював першу у світі десятизарядну автоматичну гвинтівку оригінальної схеми, у якій був нерухомий [[Ствол (зброя)|ствол]] і напіввільний [[Затвор (зброя)|затвор]], хоча на той час основним напрямком розробки автоматичної зброї вважалася конструкція із рухомим стволом.
У [[1907]] році Рощепієм було запропоновано для гвинтівки Мосіна додатковий [[Магазин (зброя)|магазин]] на 15 патронів, якій переносився у [[Приклад (зброя)|прикладі]].<ref name="c">В. Е. Маркевич. Ручное огнестрельное оружие. 2005 Санкт-Петербург. Полигон. стор. 380</ref>
У [[1907]] році Яків Рощепій запропонував нову, вдосконалену модель автоматичної гвинтівки. Тепер успіх 28-річного винахідника був відзначений і високим начальством. За дорученням голови Артилерійського комітету збройовий відділ 20 лютого 1907 року розглянув рапорт начальника рушничного полігона про випробування гвинтівки Рощепія. У ньому йшлося про те, «що зразок цей в теперішньому вигляді не можна визнати остаточно доопрацьованим, проте він становить істотний інтерес тому, що це перший зразок автоматичної гвинтівки з нерухомим стволом». Далі начальник полігона повідомляє, що доопрацювання гвинтівки вимагатиме багато роботи і часу, «а становище Рощепія як у матеріальному плані, так і етичному не можна визнати задовільним». Складаючи рапорт, начальник полігона просить прийняти Рощепія на службу на казенний Сестрорєцький збройовий завод «як талановитого винахідника», вважаючи, що було б «цілком справедливо, якби за його тяжкі й посилені труди, не рахуючи творчої праці, було б видано [п. Рощепію] винагороду в триста рублів».
| |||