Античні Олімпійські ігри: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
уточнення
посилання, дійсні джерела
Рядок 1:
[[Файл:Olympos.jpg|міні|Малюнок стародавньої Олімпії]]
'''Олімпійські змагання''', '''Олімпійські ігри''' ({{lang-el|Ολυμπιακοί αγώνες}}) — [[Стародавня Греція|загальногрецькі]] урочистості змагання культового характеру на честь [[Зевс|Зевса Олімпійського]], відомі з [[776 до н. е.|776 року до н. е.]], які відбувалися кожні 4 роки в місті [[Олімпія (Греція)|Олімпія]] на березі річки [[Алфей (річка)|Алфей]] (на [[Пелопоннес]]і). В [[394 н.е.|394 році н. е.]] Олімпійські ігри було заборонено як язичницьке свято.
 
Олімпійські змагання були символом єдності [[Давньогрецька міфологія|грецьких]] міст-держав і відігравали велику роль у розвиткові культури. За міфами, засновником Олімпійських змагань був [[Геракл]], що присвятив їх [[Зевс]]ові.
Рядок 7:
Відомо кілька міфів про заснування Олімпійських ігор. Згідно одного, Олімпійські ігри були присвячені Пелопу. Коли участь в них взяв його внук Геракл Тіринфський, ігри присвятили йому<ref>Павсаній V. 13. 1-2, VL 22. 1, II. 14. 3,VI. 19. 3 і IX. 41. 1; Аполлодор II. 7. 2; Піндар. Цит. тв. I. 90 і далі.; Схолії до «Олімпійських од» Піндара I. 146; Гомер. Іліада II. 100 і далі</ref>. Інший міф, найвідоміший, говорить, що Геракл, завоювавши Еліду після здійснення своїх 12-и подвигів, на добуті багатства заснував Олімпійські ігри аби вшанувати свого батька Зевса<ref>Піндар. Цит. тв. Х.43 і далі.; Цец. Цит. тв. 41; Гігін. Цит. тв. 273.</ref>. Там Геракл обніс парканом священний гай та спорудив шість вівтарів олімпійським богам (по вівтарю на кожну пару). Також же він влаштував жертовне вогнище на честь свого прапрадіда Пелопа і відвів йому святилище<ref>Піндар. Цит. тв.; Аполлодор. Цит. тв.; Павсаній V.13.1. і 14, 2-3.</ref>. Геракл подолав на перших іграх всіх противників, крім одного, яким виявився сам Зевс в людській подобі<ref>Діодор Сицилійський. Цит. тв.; Піндар. Цит. тв. Х.60 і далі; Павсаній V.8.1; Цец. Цит. тв. 41.</ref>.
 
Із праць [[Павсаній|Павсанія]] відомий варіант, що ігри заснував один з [[Дактилі|Дактилів]]в на ім'я Геракл (не плутати з однойменним сином Зевса) на місці, де люди [[Золотий вік|Золотого віку]] звели храм [[Кронос]]а і Зевс пізніше здобув перемогу над своїм батьком. Там Геракл одного разу викликав на змагання з бігу своїх братів. Переможця Пеона Геракл нагородив вінком з оливи, який приніс із Гіпербореї (або її вже було багато в околицях). Оскільки братів було п'ятеро, ігри спочатку проводилися раз на п'ять років. Також згадується, що спочатку нагородою служила гілка яблуні, на сьомі ігри її замінив оливковою Іфіт за порадою оракула<ref>Павсаній V. 7. 4.</ref>. Геракл пізніших часів, що був сином Зевса і Алкмени, відродив Олімпійські ігри<ref>Павсаній VI.23.1 і V.8.1.</ref>.
 
Також існують згадки, що Олімпійським іграм передували щорічні змагання жінок з бігу за право стати жрицею богині Гери&nbsp;— [[Герейські ігри]]. Коли ахейці принесли культ Зевса як чоловіка Гери, почали влаштовувати і змагання серед чоловіків<ref>Павсаній V. 16. 2</ref>.
 
== Проведення ігор ==
{{main|Олімпіада (хронологія)}}
[[Файл:GR-olympia-palaestra.jpg|міні|Руїни олімпійської [[Палестра|палаестри]] (гімнастичної школи)]]
За переказом, правила проведення ігор установили [[Лікург (Спарта)|Лікург Спартанський]] та [[Іфіт Елідський]], котрі відновили їх проведення, перерване на якийсь час. На час проведення Олімпійських змагань припинялися війни між грецькими царствами і встановлювалося священне перемир'я&nbsp;— екехірія. Ігри спочатку тривали один день, а з набуттям загальногрецького значення у 472 році до н.&nbsp;е. &nbsp;— починалися 22 червня і тривали 5 днів. Організацію змагань доручали громадянам [[Еліда|Еліди]], з яких вибирали суддів-еланодиків. Брати участь в іграх могли тільки вільні елліни, котрі не здійснили кровопролиття. Спортсмени повинні були протягом 10 місяців, що передували Олімпійським змаганням, тренуватися в гімназії в Еліді. За місяць до відкриття ігор спортсмени прибували до [[Олімпія (місто)|Олімпії]] і під керівництвом досвідчених тренерів готувалися до змагань.
 
В перший день проводилися релігійні церемонії, хода між святилищами богів, приносилися жертви богам, а судді давали клятви чесно оцінювати успіхи й поразки. Від V &nbsp;ст. до н.&nbsp;е. учасниками Олімпійських змагань стали поети, які читали свої твори ввечері першого дня. Другого дня відбувалися змагання з бігу, третього &nbsp;— в єдиноборствах, четвертого &nbsp;— перегонах на колісницях і п'ятиборстві (метання диска, стрибки в довжину, метання списа, біг на короткі дистанції та боротьба). П'ятий день відводився для нагородження переможців та завершувальних церемоній<ref>{{Cite book|url=https://books.google.com/books?id=E5eZAgAAQBAJ|title=История Олимпийских игр|last=Гик|first=Евгений|last2=Гупало|first2=Екатерина|date=2014-10-24|publisher=Litres|language=ru|isbn=9785457531505}}</ref>.
 
=== Види змагань ===
[[Файл:Foul pankration at Kylix by the Foundry Painter BM VaseE78.jpg|міні|Зображенна панкратіону на [[Килікс|киліксі]] 490-480490—480 років до н.&nbsp;е.]]
* Змагання з бігу відомі від перших Олімпійських ігор 776 року до н.&nbsp;е. та проводилися на 1 [[стадій]] (192, 27 м), 2 стадії (384, 54 м) та від 7 до 24 стадіїв. На середніх і довгих дистанціях біг відбувався до поворотного стовпа і назад. Крім того існував біг на 2 стадії в [[Гопліти|гоплітських]] обладунках і зі щитом.
* Боротьба була введена в 708 році до н.&nbsp;е. і передбачала захвати і кидки. Перемога зараховувалася за трикратний кидок противника на спину.
* Кулачні бої відомі з 688 року до н.&nbsp;е. і передбачали перемогу нокаутом чи визнанням поразки.
* [[Панкратіон]] був видом боротьби, введеним у 648 році до н.&nbsp;е., де дозволялося завдавати ударів кулаками, ліктями, колінами і ногами, застосовувати захвати, заломи, викручування суглобів. Бій тривав до визнання одним з бійців поразки, або його недієздатності.
* П'ятиборство було введене 708 року до н.&nbsp;е. і включало метання диска, стрибки в довжину, метання списа, біг на короткі дистанції та боротьбу. Правила точно невідомі, але вірогідно відбувалися на вибування учасників, поки не лишалося двоє, які й боролися за нагороду. З 680 року до н.&nbsp;е. відомі перегони на колісницях<ref>{{Cite book|url=https://books.google.com/books?id=GW6KCgAAQBAJ|title=Древняя Греция. Иллюстрированный путеводитель|last=Козленко|first=Алексей|date=2015-09-13|publisher=Litres|pages=60-61|language=ru|isbn=9785457880528}}</ref>.
 
=== Нагородження і шанування переможців ===
[[Файл:Crowning of Victors at Olympia.jpg|міні|Нагородження олімпіоніків. Картина Джеймса Баррі XIX &nbsp;ст.]]
[[Плутарх]] писав, що спочатку на Олімпійських іграх змагалися тільки в бігу, а також влаштовувався смертельний поєдинок між новим і колишнім переможцем, в якому переможений мусив загинути і начебто отримати після цього нове, безсмертне, життя. Але і переможець даного року в свою чергу мусив прийняти обов'язок жерця і померти в наступні Олімпійські ігри<ref>Плутарх. "«Застільні питання"» V. 2</ref>. [[Піндар]] зазначав, що в давнину переможець в бігу, який вважався втілення Зевса і Геракла, нового року, вбивав втілення Крона й Іфікла, старого року, в час [[Сонцестояння|сонцевороту]] (тобто, на язичницький Новий рік)<ref>Піндар. Олімпійські оди X. 49</ref>. На думку Павсанія, це символізувало перемогу Зевса над Кроносом<ref>Павсаній V.7</ref>.
 
З часом смертельний бій було заборонено, а як символ перемоги замість гілки яблуні на реформованих іграх вручалася гілка оливи. Переможці ігор називались [[олімпіонік]]ами, в останній день свята вони одержували вінки з галузок священної маслини, пальмову гілку та титул "«царя-Геракла"». Переможець ішов поперду святкової ходи, обсипуваний листям, до храму Зевса, де їв м'ясо жертовного бика (вбивство якого замінило вбивство людини). При цьому прославлялася не сама перемога, а якості, завдяки яким переможець її здобув: доблесть, сміливість, благородний родовід. На честь триразового переможця ігор в [[Олімпія (місто)|Олімпії]] встановлювали його погруддя. Імена переможців та назви їхніх міст урочисто оголошували і влаштовували на їх честь бенкет. Однак ще в [[Піфагор|Піфагора]]а (IV-V IV—V&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.) є згадки про асоціацію нагродження переможця, з причини колишніх кривавих ритуалів, з нещастям для нього, тому він радив брати участь в змаганнях, але не вигравати їх.
 
Героя Олімпійських змагань урочисто зустрічали на батьківщині: складали жертву божеству міста, влаштовували бенкет і співали гімни на честь переможця. В [[Афіни|Афінах]] його звільняли від податку та інших обтяжливих громадських обов'язків, йому давали найкраще місце в театрі тощо. У деяких містах [[Стародавня Греція|Греції]] діти олімпіоніків теж користувалися привілеями.
Рядок 36 ⟶ 37:
 
== Сучасні Олімпійські ігри ==
{{main|Олімпійські ігри}}
 
Ідея відродження Олімпійських ігор неоднократно висловлювалася впродовж XIX століття. Думка про відродження Олімпійських ігор в Греції належала поетові Панайотісу Суцосу, а втілена в життя була громадським діячем [[Евангелос Заппас|Евангелесом Заппасом]]. Комплексні міжнародні спортивні змагання проводяться з 1896&nbsp;року раз на чотири роки. [[Олімпійські ігри]] сучасності організовує [[Міжнародний олімпійський комітет]] (МОК).
 
Рядок 45 ⟶ 48:
 
== Посилання ==
{{commons category|Ancient Olympic Games}}
{{Портал|Історія|Стародавня Греція}}
 
* [http://ancientolympics.arts.kuleuven.be Ancient Olympics]
* [http://www.olympic.org/ancient-olympic-games Ancient Olympic Games]
* [http://www.perseus.tufts.edu/Olympics/sports.html Ancient Olympic Events]
 
== Примітки ==
Рядок 51 ⟶ 59:
 
== Джерела ==
* Словник античної мітології / Упоряд. Козовик І. Я., Пономарів О. Д.&nbsp;— Тернопіль: Навчальна книга&nbsp;— Богдан, 2006.&nbsp;— 312с.
* [[Словник античної міфології]]
* Грейвс, Р. Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К.&nbsp;П.&nbsp;Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А.&nbsp;А.&nbsp;Тахо-Годи.&nbsp;— М. : Прогресс, 1992.&nbsp;— 620 с.
* Очерки по истории физической культуры. Под ред. Е.Н.Петрова. М., 1938
* Golden, Mark, Sport and Society in Ancient Greece, Cambridge University Press, 1998.
* Олимпийские игры в древности. М., 1967
* Judith Swaddling, The Ancient Olympic Games (2nd ed., revised and updated). Austin: University of Texas Press, 2008. Pp. 120. ISBN 0-292-71893-4.
* Равкин Б.И. В долине Алфея. Олимпийские игры в искусстве Древней Греции. М., 1969
* Олимпийские игры. Маленькая энциклопедия. Под редакцией К.А.Андрианова. М., 1970
* Шабель Г. Олимпия и ее игры. Пер. с нем. Лейпциг, 1971
* Соколов Г.И. Олимпия. М., 1980
* Столбов В.В. История физической культуры. М., 1989
* Кун Н.А. Легенды и мифы Древней Греции. СПб, 2001
* Фурио Дурандо Греция. Пер. с англ. М., 2001
* Шанин Ю.Б. Олимпия. История античного атлетизма. М., 2001
* Базунов Б.А. Боги стадионов Эллады. М., 2002
* Павсаний. Описание Эллады. М., 2002
* Античная мифология. Энциклопедия. Сост. Королев К. СПб, 2004
 
{{Стародавня Греція в темах|state=expanded}}