Михайло (Куземський): відмінності між версіями

Народився в сім'ї греко-католицького пароха [[Шибалин]]а на сучасній Тернопільщині. Закінчив Бережанську гімназію, [[Львівський університет]] (богослов'я). Під час навчання в університеті на нього звернув увагу Галицький митрополит [[Михайло (Левицький)]], який взяв талановитого студента під свою опіку. Та попри очікування митрополитом прийняття Куземським [[целібат]]у, той одружився з Марією Січинською. В 1833 висвячений на священика. 3 [[1833]] по [[1836]] душпастирював у [[Залізці|Залізцях]]<ref name="Ч5">''Чорновол І.'' 199 депутатів Галицького Сейму… С. 145</ref> на Тернопільщині. Після смерті дружини перебрався до Львова.

Згодом займав різні пости в управлінні [[Галицька митрополія|Львівської греко-католицької архієпархії]]: сповідника при [[Собор Св. Юра у Львові|соборі св. Юра]] у Львові ([[1836]]), канцлера консисторії ([[1837]]–[[1842]]), каноніка, пралата-схоліарха ([[1842]]–[[1848]]). 3 [[1856]]&nbsp;— прелат-кустос (хранитель), з [[1865]]&nbsp;— [[архідиякон]], генеральний вікарій і офіціал [[Галицька митрополія|Галицької митрополії]]. Після смерті митрополита [[Михайло (Левицький)|Михайла Левицького]] управляв митрополією (1858–18601858—1860).

Відповідаючи за шкільництво, спричинився до заснування значної кількості народних (парафіяльних) шкіл в Галичині. У 1848–18491848—1849&nbsp;— заступник голови, у 1849–18511849—1851&nbsp;— фактичний голова [[Головна Руська Рада|Головної Руської Ради]] у Львові.

Один з ініціаторів скликання Першого з'їзду української інтелігенції у Львові (жовтень [[1848]]), заснування [[Галицько-Руська Матиця|Галицько-Руської Матиці]] (був її першим головою), відкриття [[Народний Дім у Львові|Народного Дому у Львові]] (1848). За свою велику працю і любов до народу його називали "«серцем Галицької Руси"». Відомий своїми [[москвофіли|москвофільськими]] поглядами.

У [[1859]]&nbsp;— активний учасник боротьби проти наміру урядових кіл перевести галицьке письменство на [[латинський алфавіт]] (див. «[[Азбучна війна]]»). Від [[1861]]&nbsp;— депутат [[Галицький крайовий сейм|Галицького крайового сейму]]. В 1862 був нагороджений російським орденом св. Анни І ст. У [[1868]]–[[1871]] останній греко-католицький єпископ Холмський. В 1868 зустрічався в Варшаві з російським царем. Був активним прихильником усунення з греко-католицької церкви усіх елементів, пов'язаних з католицизмом. 20 січня 1871 зрікся уряду і подав у відставку, яку задовільнив російський імператор. Однак цю відставку не признала Апостольська Столиця. Папа [[Пій IX]] і надальше вважав його владикою Холмським. З 1871 жив у Львові, згодом&nbsp;— у с.&nbsp;[[Ляшки Горішні (Миколаївський район)|Ляшки Горішні]] (нині с. [[Горішнє (Миколаївський район)|Горішнє]], Миколаївського району) де й помер.

* ''Чорновол І.'' 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». &nbsp;— Львів: «Тріада плюс», 2010. &nbsp;— 228 с., іл.