Берестечко: відмінності між версіями

Про походження назви міста Берестечка існує чимало міфічних легенд. Одна із них розповідає, що частина переселенців з міста [[Берестя]] прийшли на річку Стир, заклали тут своє поселення, а назву дали на честь рідного Берестя. З іншої версії стає відомо, що довкола Берестечка були густі великі ліси, в котрих особливо дуже багато росло [[Берест (дерево)|берестів]]. Звідси й назва — Берестечко. Таке походження назви найбільш ймовірне. В архівних документах XV  ст. зустрічаються назви: Берестовка, Бересточечек, Бересточочек, Берестечко.

У XV та першій половині XVI століть Берестечко належало Боговитіним, які, як гадають, походили від давньоруських князів Крокотків. У 1544 році Федора Богушівна Боговитівна - — донька [[Богуш Михайло Боговитинович|Богуша Михайла Боговитиновича]] - — вийшла заміж за [[київські воєводи|київського воєводу]] [[Семен (Фридерик) Пронський|Семена (Фрідріха) Глібовича Пронського]] і як придане внесла Берестечко в дім південноруських князів Пронських, які походили з дому Святого Володимира. Семен (Фридерик) Пронський (помер у 1555 році) був [[житомир]]ським (1538–15391538—1539 р.), [[брацлав]]ським і [[вінницькі старости|вінницьким]] [[староста|старостою]] (1540–15411540—1541 р.), [[київські воєводи|київським воєводою]] (1544–15551544—1555), [[чорнобиль]]ським [[державець|державцем]] (1549–1555 1549—1555 р.), батьком чотирьох дітей: Юрія (Єжи), Олександра, Марухни (Марухи) і Галшки.

Після смерті Фрідріха Пронського у 1555  р. його вдова Федора повторно виходить заміж  — за гнєзненського каштеляна [[Миколай Тшебуховський|Миколая Тшебуховського]]. Стараннями Тшебуховського місто 1559  р. дістає грамоту на [[магдебурзьке право]] від Сигізмунда Августа.

Польський [[магнат]] [[Анджей Лєщинський|Анджей Лещинський]] отримав у власність Берестечко, яке було успадковане родичами його другої дружини&nbsp;— княжни Федори Сангушко, доньки [[брацлавські воєводи|брацлавського воєводи]] [[Санґушко Роман|Романа Сангушка]].<ref>Włodzimierz Dworzaczek.'' Leszczyński Andrzej h. Wieniawa (ok. 1559–16061559—1606)'' // [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Wrocław&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972. &nbsp;— Tom XVII/1.&nbsp;— Zeszyt 72.&nbsp;— S. 102. {{ref-pl}}</ref>

За часів володіння містом [[поляки|польськими]] [[магнат]]ами [[Лещинські|Лєщинськими]] в місті існував [[кальвінський збір]], діяла велика громада [[кальвінізм|кальвіністів]]. Зокрема, опікувався ними [[дідич]] [[Анджей Лещинський (дерптський воєвода)|Анджей Лещинський]]&nbsp;— дерптський воєвода, онук [[Белзький воєвода|белзького воєводи]] [[Рафал Лєщинський|Рафала Лещинського]].<ref>Halina Kowalska. Leszczyński Andrzej h. Wieniawa (ok. 1606–16511606—1651) // [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Wrocław&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972. &nbsp;— Tom XVII/1.&nbsp;— Zeszyt 72.&nbsp;— S. 104 {{ref-pl}}</ref>

Єдиний примірник старовинної гербової печатки Берестечка відомий з колекції матеріалів [[граф]]ів [[Потоцькі|Потоцьких]], що зберігається в фондах Центрального державного історичного архіву України в м. Києві, і датований 1743&nbsp;р. (Ф. 49. - &nbsp;— Оп. 1. - &nbsp;— Спр. 2658. -&nbsp;— Арк. 3). В полі печатки&nbsp;— овальний щиток, увінчаний короною і обрамлений військовою арматурою; в щитку&nbsp;— людська постать у короткій одежі (напівоголена), що тримає в правій руці предмет на довгому древку (найімовірніше&nbsp;— постать Святого Івана Предтечі, патрона місцевої католицької парафії, з хоругвою в руці). Довкола герба залишки напису: « * BERESTEK…». Судячи з символіки, печатка виникла не раніше 1651 року (як відомо, парафію в ім'я свого патрона&nbsp;— Св. Івана Предтечі&nbsp;— заснував у місті король Ян ІІ Казимир після поразки під Берестечком козаків на чолі з Богданом Хмельницьким: див. Słownik geograficzny Królewstwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. -&nbsp;— T. 1. -&nbsp;— Warszawa, 1880. -&nbsp;— S. 140). Крім того, в актовій книзі Берестецького магістрату XVII століття (зберігається так само в фондах ЦДІА України в Києві) під 1678 роком міститься згадка про «срібну міську печатку з вирізьбленими літерами» («pieczęć miejska srebrna z literami wyrzytymi»).

Згідно з польськими історичними джерелами XVII–XVIIIXVII—XVIII століть, кількість польського війська становила до 300&nbsp;000&nbsp;вояків<ref name="brody6">Берестецька битва. Устами літописців, учасників та очевидців.&nbsp;— Броди: Просвіта.&nbsp;— 1999 с.&nbsp;6.</ref>. Також є свідчення про те, що поляки мобілізували на війну кожного сьомого підданого держави<ref name="brody6" />. Важливим свідченням кількості українського козацького війська є твердження одного з учасників битви з польського боку про стотисячне українсько-козацьке військо<ref>Берестецька битва. Устами літописців, учасників та очевидців.&nbsp;— Броди: Просвіта.&nbsp;— 1999 с.&nbsp;21.</ref>. Сучасні українські академічні дослідження в середньому подають чисельність козацької армії у 100&nbsp;000, кримськотатарської у 30&nbsp;000 (тобто у максимальну її можливу кількість за умови, коли в поході бере участь сам хан; хоча в радянській історіографії побутувала думка про те, що чисельність кримсько-татарської орди, навіть на чолі з ханом ніколи не перевищувала 10&nbsp;000-15&nbsp;000 вояків, а за повідомленнями турецького мандрівника [[Евлія Челебі]], свідчення якого певно є найоб'єктивнішими та неупередженими, кількість кримсько-татарської орди на чолі з ханом не могла бути більшою за 8-10 тисяч осіб). Чисельність армії Речі Посполитої оцінюється більшістю сучасних українських істориків у 200&nbsp;000&nbsp;військових.

Багато жителів містечка під виглядом евакуації було вивезено на Схід, частина залишилась. 26-27 липня 1914 &nbsp;року відбувся кавалерійський бій поблизу Берестечка, який завершився повною поразкою австрійського спецназу і відступом їх до Бродів. На початку 1915 року бойові дії були перенесені безпосередньо на територію Волині. 2 травня 1915 &nbsp;р. німецько-австрійські загарбники прорвали фронт і захопили західну Волинь. Різко зросли ціни на пиво, продукти та паливо. Населення голодувало, спалахнув тиф. У 1916 році війська Південно-Західного фронту під командуванням Брусилова перейшли в наступ і знову зайняли місто.

У районі Берестечка в 1916–1917 1916—1917&nbsp;роках стояла 113-та танкова дивізія російської армії, від солдатів якої населення дізналося про зруйнування царизму і жовтневий переворот у Петрограді. Голодні, замерзлі, злі солдати відмовлялись воювати; зафіксовані випадки братання з німецькими і австро-угорськими вояками, серед них були й галицькі українці.

Німецько-австрійські війська увійшли до Берестечка в лютому 1918&nbsp;р. Навесні 1918&nbsp;р. &nbsp;сюди прибігли поляки. Восені цього ж року вони на центральній площі Берестечка розстріляли більше тридцяти січових стрільців. Селяни псували полякам гармати, травили отрутою солдатів, спалахнуло повстання, яке було придушене. За підтримки Антанти 25 квітня 1920 року розпочалася радянсько-польська війна. На Південно-Західному фронті проти армії Пілсудського воювали кіннотники Будьонного. 2 серпня 1920 р. на ділянці Боремель &nbsp;— Берестечко річку Стир форсувала 14-а кавалерійська дивізія і відбила Берестечко в поляків.<ref>«Берестечко нерушимо смердить і досі, від усіх людей несе запахом гнилого оселедця» http://www.radyvyliv.info/berestechko-nerushimo-smerdit-i-dosi-vid-usix-lyudej-nese-zapaxom-gnilogo-oseledcya.html</ref> Але після того, як частини Першої кінної армії рушили на Захід, Берестечко знову захопили тіж самі поляки. Згідно з Ризьким мирним договором 1921&nbsp;р. Західна Волинь увійшла до складу Польщі.

Вже 23 червня 1941 &nbsp;р. німецькі війська зайняли м. Берестечко. З 23 по 29 червня 1941 р. в районі Луцька, Радехова, Бродів, Рівного розгорнувся зустрічний танковий бій. З півдня, з району Бродів, на Радехів і Берестечко проти сил Клейста наступали 15-й та 8-й мехкорпуси. До 25 червня південне ударне угруповання радянських військ, особливо 8-й механізований корпус, який мав у своєму складі 969 танків (з яких 219 КВ і Т-34) здійснило 400-кілометровий марш у загальному напрямку на Берестечко. У розгорнутому 26 червня 1941 р. танковому бою брало участь з обох сторін до 2000 танків. Жорстокі бої розгорнулись за с. Лешнів (14&nbsp;км південно-західніше Берестечка).

У роки війни фашисти знищили в Берестечку багатьох жителів. Відразу ж після німецького вторгнення німці створили гетто для єврейського населення. Гетто було ліквідовано в вересні 1942 &nbsp;р., розстріляно більше 3 тисяч євреїв у яру за 2&nbsp;км від міста<ref>''Холокост на территории СССР: Энциклопедия'', Москва 2009, ISBN 978-5-8243-1296-6 s.83</ref>. Загальна кількість жертв окупаційного режиму становила 4 тисячі. У квітні 1944 року війська 2-го Українського фронту визволили Берестечко від гітлерівців. Фронт на декілька місяців зупинився за два десятки кілометрів від міста. У прифронтовому Берестечку, на польовому аеродромі, базувалися авіачастини дивізії прославленого аса Олександра Покришкіна.

У 50—60-х роках розвивається інфраструктура Берестечка. У 1961 &nbsp;р. було відкрито зоологічний технікум, згодом реорганізований у ПТУ-27, були відкриті районна лікарня і школа. Будувались заводи, зокрема, будівельних матеріалів, філіали Горохівського плодоконсервного і сирзаводів, павільйон побутового обслуговування, поблизу міста видобували торф. 1 травня 1963 року відкрився міський краєзнавчий музей, очолений Г.&nbsp;С.&nbsp;Філіповичем, який багато зробив для дослідження минулого краю.

* [[Рафал Лєщинський (мостиський староста)|Рафал Лещинський]]&nbsp;— староста [[корсунь-Шевченківський|корсуньський]], [[мостиська|мостиський]], батько короля Речі Посполитої [[Станіслав Лещинський|Станіслава]].<ref>Włodzimierz Dworzaczek.'' Leszczyński Rafał h. Wieniawa (1650–17031650—1703) / [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Wrocław&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972.&nbsp;— Tom XVII/1.&nbsp;— Zeszyt 72.&nbsp;— S. 141. {{ref-pl}}</ref>

Свято-Троїцький костел був вивершений поляками у XVII &nbsp;ст. на ознаменування своєї перемоги під Берестечком у 1651 &nbsp;р. Побудований у стилі рококо, він вражав своєю вишуканістю архітектури. У підвалах костелу збереглося кілька підземних переходів, які, однак, уже не придатні для використання. Існує інформація, що один із них вів до маєтку князя Пронського, розміщеного неподалік (у наш час приміщення психо-неврологічного інтернату), інший простягався аж на 2 кілометри до маєтку князя Рінчинського (зараз приміщення бібліотеки ПТУ). На жаль, на стані костелу вже неабияк позначилися вплив століть, відсутність належної реставрації, а найбільше -&nbsp;— людська байдужість (за радянських часів у підвалах навіть були розміщені сирні цехи). Кілька разів тут ніби й бралися за відновлення будівель, однак ентузіазм істориків згасав, а місцеве православне населення не надто цікавиться долею католицького костелу, нехай навіть він із статусом пам'ятки старовини. Місцева католицька громада робила спроби отримати дозвіл на реставрацію та за власні кошти виконати її, однак чиновники зіслалися на те, що самі організують ремонт. Католицька громада домоглась права на реставрацію каплички на місцевому польському кладовищі.

Вражає величчю православний Свято-Троїцький собор, зведений на початку XX століття на честь подвигу козацько-селянського війська в 1651 &nbsp;р. Згідно з задумом архітекторів він мав складатися із 3-х частин: Підземного (Зимового), Основного та Верхнього храмів. Дозволили спорудити лише Підземний та Основний храми, оскільки стало зрозуміло, що коли почнеться зведення Верхнього храму, то Свято-Троїцький собор стане вищим за костел, а цього тодішня польська влада аж ніяк не могла допустити. Будівництво храму було припинено, його накрили, прилаштували купол.

У 2000 році було розпочато масштабну реконструкцію, після її завершення він, як вважається, стане одним із найбільших в Україні. Висота головного купола&nbsp;— понад 50 метрів. Сяють золотом хрести куполів, які в гарну погоду видно за десятки кілометрів.

Жителі Солонева та інших сіл Радивилівського району, розташованих поблизу, знають Берестечко як значний торговельний центр. Нині тут є 34 приватних магазини, ресторанів та кафе, а ще&nbsp;— вісім гастрономів і чотири кафе споживчого товариства. Субота&nbsp;— базарний день. Привозять свої товари й крамарі з Радивилова, Бродів, Горохова, Демидівки.

У Берестечку є середня школа, ПТУ, лікарня, психо-неврологічний інтернат, бібліотека, будинок культури, кінотеатр та будинок школяра.

У невеликому сквері&nbsp;— пам'ятники Богдану Хмельницькому і Тарасу Шевченку. Перший із них таки ходив вулицями цього міста, другий, очевидно, оглядав поля Берестецької битви і згадав Берестечко у вірші «Ой чого ти почорніло…» і в містерії «Великий льох» (розділ «Три лірники»). Крім того, вважається, що в баладі Шевченка «За байраком байрак...байрак…» (цикл «В казематі») також символічно відтворено події Берестецької битви.{{clear}}