Відмінності між версіями «Ма Юань»

10 байтів додано ,  5 років тому
стиль
(стиль)
(стиль)
 
== Творчість ==
КращимНайкращий твір Ма Юаня — сувій «Танці і пісні», інший варіант перекладу назви — «Пісні на честь врожаю». Присвячений китайському Новому року — Свята весни (Чунь-цзе). Відтворює величний пейзаж з порослими сосновим лісом гірськими піками специфічної форми, які наче впираються в небесні понад хмари, гублячись у хмарах. Масштабний контраст між розмірами людських фігур і пейзажу, гротескність сцен селянських веселощів, спокійна велич природи — виступають усвідомленими художніми прийомами, що дозволили майстру підкреслити безособову владу світобудови у перших проявах наступаючої весни і божественну красу природи, що прокидається. Хоча виконаний Ма Юанем ландшафт справляє враження «казкового» пейзажу, стовбодобіністовпоподібні піки мають реальний прототип (наприклад, в формах гір знаменитого масиву Хуаншань, провінція Аньхой). Вони про те, що Ма Юань міг у цьому випадку використовувати не тільки традиційний мистецький досвід і власну уяву, але також й справді побачені ним картини природи.
Поступово все більш важливу роль в його творчості стали відігравати зображення знайомих художнику місць. Разом з тим, помітний зростаючий вплив на Ма Юаня «південної» пейзажної школи і безпосередньо «туманно-хмарного стилю» Мі Фу і Мі Юженя, що особливо помітно у горизонтальному сувої «Сніг». У ньому сліди пензля займають малу частину художнього простору, в ескізній техніці малюючи берег із самотніми соснами й рибальський човен на передньому плані лівої частині сувою, зберігає майже порожньою решту поверхні шовку, на якій легкими розмивами передана туманна димка та верхівки засніжених гір, що з неї виникають.
Художній потенціал Ма Юаня, проявився у творах жанру «квіти і птахи» — хуа-няо (华 鸟, «живопис й зображення квітів і птахів») — «класичних» композиціях, що зводяться до зображень окремих рослин, наприклад — тонко виписаної квітучої гілки абрикосового дерева в альбомному аркуші «Безсмертний абрикос, що спирається на хмари». Про це свідчать також замальовки, що використовують елементи ландшафту як фон, зразком яких виступає сувій «Дика слива, камені, струмок і качки». Художній простір цього сувою, подібно пейзажним картинам, підпорядковується діагональному побудови.
Ма Юань досконало володів мальовничою технікою, вільно змішував різні прийоми, використовуючи прозорі розмивання та крапельний спосіб нанесення туші, а також лінеарний малюнок, що утримує усе багатство каліграфічної лінії. Художник використовував палену туш у живопису скель й дерев, зображуючи гілки і листя «стислим» пензлем, а для передачі фактури гірських порід застосовував спеціальні штрихи, що наносяться розведеною тушютушшю. Малюючи одяг людей в альбомних аркушах і невеликих свитках, він користувався чіткими лініями «подібним мишачим хвостам». Еталонним для китайського живопису вважається його спосіб зображення сосни — шоуін жу цюйте, тобто «тонке, але енергійне письмо, немов вигнутий залізний дріт», що дозволяє показати сосни з жорсткими, ніби металевими голками. В цьому випадку Ма Юань обходився пензлем з обрізаним кінцем. Його манера передачі стовбурів та гілок дерев, теж отримала спеціальну назву секе-яньдянь «система зігнутих стовбурів та гілок».
 
Поєднання цих оригінальних і віртуозних технік ввело Ма Юаня у коло засновників особливого живописно-каліграфічного напрямку — Шуйму-цанцзін-пай, тобто «школа чітко-кремезного почерку».
Анонімний користувач