Мауріціо Полліні: відмінності між версіями

Вчився у [[Карло Лонаті]], потім у [[Карло Відуссо]]. Зовсім юним, в [[1957]] та [[1958]] роках двічі отримав другу премію [[Міжнародний конкурс виконавців у Женеві|Міжнародного конкурсу виконавців у Женеві]]. Закінчивши [[Міланська консерваторія|Міланський консерваторію]], в тому ж [[1960]] році став переможцем [[конкурс піаністів імені Шопена|іжнародногоміжнародного конкурсу піаністів імені Шопена]]. [[Артур Рубінштейн]], за чутками, тоді вигукнув: «Він вже зараз грає краще будь-якогокого з нас, членів журі!». Однак після перемоги на конкурсі самокритичний Полліні повернувся в клас і, перш ніж приступити до активного концертування, ще кілька років брав уроки у [[Артуро Бенедетті Мікеланджелі]].

Репертуар Полліні багатоманітний і включає широкий спектр музики від [[Й. С. Бах]]а (запис [[ДТК]] в повному обсязі) до авангадрдистівавангардистів ([[П'єр Булез|Булез]], [[Луїджі Ноно|Ноно]], [[Лучано Беріо|Беріо]], [[Штокгаузен]]а. Кілька разів в рамках Полліні представляв цикли концертів, програми яких будувалися на контрастному переплетенні класичних і сучасних композицій. Серед інших значних записів і виступів Полліні — виконання всіх фортепіанних концертів [[Бетховен]]а з [[Віденський філармонічний оркестр|Віденським філармонічним оркестром]] під орудою [[Аббадо Клаудіо|Клаудіо Аббадо]] (1987), всі фортепіанні сонати Бетховена (вперше в сезоні 1993/1994 в [[Берлін]]і та [[Мюнхен]]і), запис Сьомої сонати [[С. Прокоф'єв]]а і фрагментів «Петрушки» [[Стравінський Ігор Федорович | Стравінського]] (1971).

Концерти Бетховена в інтерпретації Полліні викликали безпрецедентну реакцію — 1976 року авторитетні музичні критики світу в результаті опитування визнали 34-річного виконавця кращимнайкращим піаністом сучасності (принаймні, в плані удачливості).