Етьєн Моріс Фальконе: відмінності між версіями

Талановитого скульптора, що добре порався з теракотою та мармуром, угледіла [[маркіза де Помпадур]]. Фактична володарка влади у Франції та відома меценатка, Помпадур залучила скульптора до праці в [[Севрська порцелянова мануфактура|Севрській порцеляновій мануфактурі]] . У Франції скульптори отримують усе менше замов на скульптури для [[сад бароко|садів бароко]], що поступаються місцем [[пейзажний парк|пейзажним паркам]]. Фальконе, що навчався на мармурах садів бароко, в творах з бісквіту (різновиду порцеляни) дав в Севрі волю своєму декораторському хисту. Легкі ій грайливі фігурки стали кращимнайкращим надбанням стилю [[рококо]] середини 18 століття.

Могутні потенції у скульптора, що вимушено працював над легковажними сюжетами рококо, розгледів і відомий філософ та художній критик [[Дені Дідро]]. І саме Дідро порадить російській імператриці Катерині ІІII кандидатуру Фальконе, коли та вирішила створити монумент Петру ІI.

Життя та творчість Фальконе припала на пору досить швидкої зміни декількох мистецьки стилів — пізнього [[бароко]], [[рококо]] і [[класицизм]]у. Митець широкого мистецького диапазону, Фальконе вдало працював в кожному з них, про що свідчать сульптурні групи "Смерть Мілона Кротонського ", релігійні скульптури в церкві Св. Роха, алегоричні статуї «Музика» та «Зима», дрібна пластика в стилі рококо.

Примхливе і чудернацкечудернацmке рококо не здатне було якісно відтворити героїчні, могутні характери. Обмеженість стилістики рококо добре відчував той же Фальконе. І коли отримав замову на кінний монумент царя Петра І (Мідний Вершник), повністю відмовився від прийомів рококо, звернувшись до зразків античності і розвиненого бароко. Рококо могло не все.

ВУ Петербурзі працював майже 12 років. Обставини склались для скульптора невдало і він покинув Росію до відкриття монументу.

* Христос ву Гетсиманському саду (Моління про чашу)