Відмінності між версіями «Паливні гранули»

стиль
(стиль)
 
== Переваги та недоліки ==
Паливні гранули&nbsp;— екологічно чисте [[паливо]] із вмістом золи не більш 3%. При спалюванні гранул в атмосферу викидається рівно стільки СО<sub>2</sub>, скільки було поглинено рослиною під час зростання. Проте, якщо в місці зростання сировини довкілля містить токсини або радіоактивні речовини, то при спалюванні гранул ці речовини можуть бути викинуті в атмосферу. Так, через перевищення вмісту [[Цезій|цезію 137]] Італія повернула Литві близько 10 тисяч тонн біопалива.<ref>[http://lenta.ru/news/2009/06/14/pellets/ Литва продала Італії радіоактивне біопаливо]</ref> Гранули менш схильні до самозаймання, оскільки не містять пилу і спор, які також можуть викликати [[алергія|алергічну]] реакцію у людей. Гранули відрізняються від звичайної деревини високою сухістю (8—12% вологи проти 30—50% у дровах) і більшою&nbsp;— приблизно в півтора рази&nbsp;— [[густина|густиною]]. Ці якості забезпечують високу теплотворну здатність в порівнянні з тріскою або дровами&nbsp;— при згоранні тонни гранул виділяється приблизно 5 тис. [[Ват-година|кВт-год]] тепла, що у півтора рази більше, ніж у звичайних [[дрова|дров]]. Низька вологість&nbsp;— це не лише перевага гранул як палива, але і проблема їх виробництва. Сушка може виявитися однією з основних статей витрат при виробництві паливних матеріалів із відходів деревообробки. Крім того, залежно від виробництва, збір, сортування і очищення сировини також можуть спричинити додаткові витрати. Процес сушки важливо ретельно спланувати, що дозволить зменшити ризики, пов'язані з якістю готової продукції, її собівартістю і пожежонебезпечністю виробництва. КращимНайкращим варіантом є виробництво біопалива з сухої стружки. Одна з найважливіших переваг гранул&nbsp;— висока і постійна насипна щільність, що дозволяє відносно легко транспортувати цей сипкий продукт на великі відстані. Завдяки правильній формі, невеликому розміру і однорідній консистенції продукту гранули можна пересипати через спеціальні рукави, що дозволяє автоматизувати процеси вантаження-розвантаження і також спалювання цього вигляду палива.
 
== Якість і стандарти ==
 
== Виробництво ==
Виробництво гранул у промислових масштабах почалось лише в листопаді 1982 року в м. Мора, хоча вперше деревні гранули для паливних цілей були запропоновані в 1970-х роках у [[Швеція|Швеції]], і в цей же час з'являються перші системи автоматичної подачі твердого палива для печей.<ref name="Самылин2">{{ref-ru}} А.&nbsp;А.&nbsp;Самылин. Пеллеты и автомобиль&nbsp;— встреча неизбежна. Часть 2. // ЛесПромИнформ&nbsp;— 2006.&nbsp;— №&nbsp;4(35).</ref> Перші деревні гранули виготовлялись виключно із [[Кора|кори]]&nbsp;— їхїхня зольність становила від 2,5 до 17%, а у 1986 році внаслідок недосконалості виробництва і ряду проблем виробництво було закрито.<ref name="Самылин2"/>
 
У [[США]] на початку [[2008 рік|2008 року]] виробництвом паливних гранул зайнято понад 80 компаній. Вони виробляють близько 1,1&nbsp;млн тонн гранул на рік. У 2008 році в США було продано близько 2&nbsp;млн тонн гранул<ref>[http://www.renewableenergyworld.com/rea/news/article/2009/04/burning-issues-an-update-on-the-wood-pellet-market?src=rss Burning Issues: An Update on the Wood Pellet Market]</ref>. Понад 600 тис. будівель обігріваються гранулами. Понад 20 компаній виробляють котли, печі, пальники тощо, обладнання для спалювання гранул. У [[Фінляндія|Фінляндії]] в 2005 році домашній сектор спожив 70 тис. тонн гранул. Біопаливом обігрівалися близько 7 тис. будівель. «Дорожня Карта&nbsp;— 2010» у [[Фінляндія|Фінляндії]] планує виробництво до 2010 року 1,1&nbsp;млн тонн гранул. До 2020 року [[Китай]] має намір виробляти 50&nbsp;млн тонн гранул щорічно. У 2005 році з [[Канада|Канади]] було експортовано 582,5 тис. тонн гранул. Усього в [[Канада|Канаді]] в [[2008 рік|2008 році]] було вироблено близько 1,3&nbsp;млн тонн. Заводи з виробництва гранул розташовуються головним чином на побережжі. Заводи, розташовані на західному побережжі [[Канада|Канади]], виробляють гранули з м'яких сортів деревини: [[ялина]], [[сосна]]. Заводи східного побережжя виробляють гранули з твердих сортів: [[дуб]], [[клен]], [[вишня]] і ін. Всі гранули, що отримуються в Північній Америці, виробляються з висушених залишків відходів лісопереробного виробництва: [[Тирса (подрібнена деревина)|деревна тирса]], стружка, тріска. Всього два заводи додають у гранули деревну кору. [[Великобританія]] планує до 2010 року довести використання паливних гранул до 600 тис. тонн. Найбільші виробники в країнах [[Євросоюз]]у в 2008 році: [[Швеція]]&nbsp;— 1,7&nbsp;млн тонн, [[Німеччина]]&nbsp;— 900 тисяч тонн, [[Австрія]]&nbsp;— 800 тисяч тонн<ref>[http://www.renewableenergyworld.com/rea/news/article/2009/04/burning-issues-an-update-on-the-wood-pellet-market Burning Issues: An Update on the Wood Pellet Market]</ref>. У всьому світі виробництво склало 8-10 мільйонів тонн<ref>[http://www.wood-pellets.com/cgi-bin/cms/index.cgi?ext=news&lang=1&nid=533&sub=show_news ''''Дмітрій Лукашев'''' Кіловати з тирси //газета «Енергетика і Промисловість Росії» №&nbsp;05 (121) березня 2009 року] </ref>.
Анонімний користувач