Війт: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Kvandr (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{Otheruses|Війт (значення)}}
[[Файл:3 Палагичі 1867. Війт Микола.jpg|thumb|Війт Микола (1867)]]
'''Війт''' або '''войт''' ({{lang-pl|Wójt, Woyt|}} &nbsp;— від {{lang-de|Vogt}} або середньовічн. європейськ. ''vocatus'' &nbsp;— від {{lang-la|advocatus}}, "«покликаний на допомогу"») &nbsp;— спочатку у середньовічній [[Німеччина|Німеччині]] під назвою "«фогт" »&nbsp;— [[намісник]] [[Імператор Священної Римської імперії|імператора]] ({{lang-de|Reichsvogt}}; розрізнялися міський /{{lang-de|Stadtvogt}}/ і [[Ландвойт|земський]] /{{lang-de|Landvogt}}/ фогти), водночас і [[суддя]]; згодом у [[місто|містах]] [[Перша Річ Посполита|Речі Посполитої]] ([[Польща|Польщі]], України, [[Велике князівство Литовське|Литви й Білорусі]]), заснованих на [[Магдебурзьке право|магдебурзькому праві]], у [[15 століття|15]]—[[18 століття]]х, обраний (здебільшого серед [[Шляхта|шляхетних]] осіб) чільник [[маґістрат]]у, керівник місцевого самоврядування <ref>''Василь Яременко, Оксана Сліпушко (укладачі).'' Тлумачний словник української мови.— К. &nbsp;— Аконіт, 2000.— том 1 (А-Є).— С. 472. ISBN 966-7173-02-X </ref>. За твердженням [[Зубрицький Денис Іванович|Дениса Зубрицького]], голова [[суд]]у у [[Львів|Львові]] [[14 ст.|14]]-[[18 століття|18 століть]] <ref>''[[Зубрицький Денис Іванович|Denys Zubryćkyj]].'' [http://polona.pl/item/487388/15 Kronika miasta Lwowa].— Lwów: w księngarni Kajetana Jabłońskiego, 1844.— 492 s.— S. 21. {{ref-pl}}</ref>.
 
Війти у приватних (дідичних) містах призначались власником або вибирались громадою.<ref>''[[Созанський Іван]].'' [[З минувшини міста Бродів]].— Львів, [[НТШ]], 1911.— 69 с.— С. 4.</ref>
Рядок 13:
Посада війта існувала в українських селах до 18 століття, а в містах&nbsp;— до скасування магдебурзького права на початку 19 століття. У [[Галичина|Галичині]] в складі [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]] війт очолював сільську громаду, а в [[1921]]–[[1939]] роках на українських землях, був керівником найменшої адміністративно-територіальної одиниці&nbsp;— [[Ґміна|ґміни]].
 
Уведена посада війта була як міського голови (був наприклад і в м. [[Київ|Києві]]); старшина, міський старшина; різновид поліцейського тисяцького або п'ятисотенного в містечках або [[посад]]ах, або голова над декількома сотськими; місцями це сільський староста або навіть убраний на поле десяцький з робітниками. Різновид цього «ключвійт»&nbsp;— староста ключа, волості; голова поселення. Від слова «війт» підпорядкована земля й поселення його [[Юрисдикція|юрисдикції]]&nbsp;— війтівство, йому приналежний; війтівський, до нього стосовний; звання, посада особи війта. Війтувати&nbsp;— бути війтом, керувати війтівством<ref>«Толковый словарь живого великорусского языка», В. Даль (Современное написание слов. Републикация выполнена на основе II издания 1880–18821880—1882 гг.) {{ref-ru}}</ref>.
 
Від цього слова походять такі прізвища як [[Войтович]], Войтів, [[Війтович]], Вайтовіч.