Прип'ять (місто): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
правопис |
вікіфікація |
||
Рядок 124:
За весь час роботи в літоб'єднанні змінилося три керівника. Першим був Іван Речи, наступною була відома нині журналістка [http://new.pripyat.com/people_and_fates/personalities/2006/01/10/459.html Любов Ковалевська] (у Прип'яті — Любов Тутарова), а з 1983 року і до аварії на ЧАЕС (і навіть після — у Києві, поки існувала організація Палац Культури «Енергетик») його очолила Любов Сирота. В об'єднанні було не менш 20-ти постійних членів. Там працювала творча майстерня, де усі учасники могли підняти свій творчий рівень; відбувалися зустрічі з відомими літераторами й представниками інших творчих професій. Члени об'єднання організовували поетичні вечори та зустрічі в школах, гуртожитках та на підприємствах міста.
До 1986 року в республіканських та всесоюзних виданнях публікувалися лише твори Л. Сироти та Л. Ковалевської. Чорнобильська катастрофа стала поштовхом для проявлення творчих талантів інших членів об'єднання (поета Володимира Шовкошитного, поета й автора унікальних фільмів про Прип'ять [http://www.youtube.com/watch?v=s_uAm_jEeBs Михайла Назаренка], Лариси Коваленко, Любові Василевської, Стаса Константинова та ін.)
У 1984 р. літературне об'єднання разом з дискотекою «Едісон-2» створили експериментальний диско-театр, перша дійство якого — поетична вистава Л.Сироти [http://addyour.name/view.php?what=photo&id=31&lang=ru «Ми не могли б не знайти одне одного»], мала чималий успіх у місті, а також стала лауреатом республіканського конкурсу дискотек.
Остання робота об'єднання — вистава про життя й творчість [[Цвєтаєва Марина Іванівна|Марини Цвєтаєвої]] [http://addyour.name/view.php?what=photo&id=30&lang=ru «Моя спеціальність — життя»] (у 2-х діях — протягом більш 2-х годин) була поставлена у 1985 р. В той час малодоступний матеріал для вистави збирався її автором Л. Сиротою по крихтам у бібліотеках Києва та Дніпропетровська. Прем'єра вистави була визначною подією у місті, після якої заввідділом культури А. Рубан та директор палац культури В. Ідельсон прийняли рішення внести його у постійний репертуар палацу культури. Наступний показ вистави був запланований на 4 травня 1986 року, та, по відомим причинам, не відбувся.
Шефом прип'ятського літературного об'єднання була Спілка письменників України та газета «Літературна Україна», завдяки чому й могла з'явитися стаття Любові Ковалевської про зловживання та негаразди при будівництві ЧАЕС, що прогриміла на весь світ вже після Чорнобильської катастрофи…<ref>матеріал з форуму сайту [http://pripyat.com/ pripyat.com]</ref>
| |||