Ангола: відмінності між версіями

Після повалення у квітні [[1974]] року диктатури в Португалії новообраний демократичний португальський уряд визнав право народу Анголи на незалежність. [[11 листопада]] [[1975]] року в місті Луанда було проголошено незалежність Анголи<ref name="УРЕ"/>. Першим президентом країни став лідер МПЛА [[Антоніо Нето]]. В країні було створено перехідний уряд. Проте непорозуміння щодо подальшого державотворницького процесу між [[Національний фронт визволення Анголи|Національним фронтом визволення Анголи]] (ФНЛА) та [[Національний союз за повну незалежність Анголи|Національним союзом за повну незалежність Анголи]] (УНІТА)&nbsp;— зірвало його роботу<ref name="УРЕ"/>. У 1975 році до країни введений міжнародний військовий контингент (Заїр, Марокко, ПАР), який у березні 1976 розгромлений повстанцями<ref name="УРЕ"/>. У 1975 році прорадянське керівництво втягує у внутрішній конфлікт регулярну кубинську армію. УНІТА використовує допомогу [[Південно-Африканська Республіка|Південно-Африканської Республіки]]. У [[1979]] році президентом Анголи стає новий лідер МПЛА [[Жозе Едуарду Душ Сантуш]]. Тривалий час точилася громадян,громадянська війна між урядом МПЛА й УНІТА, 31 травня 1991 року вони підписали пакет угод про мирне врегулювання<ref name="ЮЕ"/>. У [[1992]] році, позбувшись радянської підтримки, МПЛА переорієнтується на США. [[2002]]&nbsp;— кінець громадянської війни в Анголі.

У зовнішній політиці Ангола протягом перших 15 років незалежності дотримувалась просоціалістичного антиколоніалістського курсу. Між Анголою і СРСР у 1975 році було встановлено дипломатичні відносини. В травні 1976 року підписано Декларацію про основи дружніх взаємовідносин і співробітництва, угоду про культурне і наук,наукове співробітництво та інші документи; в жовтні 1976 року підписаний радянсько-ангольський Договір про дружбу та співробітництво<ref name="УРЕ"/>.