Вікіпедія

Донецький національний академічний український музично-драматичний театр: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
стиль
Рядок 22:
| зруйновано =
| інші назви = [[УРСР, Обл. В.Н.О., 1-й ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УКРДРАМТЕАТР
Р.К.Т.]],<br/> 1-й ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УКРДРАМТЕАТР Р. К. Т.<br/>
Донецький обласний український музично-драматичний театр імені Артема
| репертуар =
Рядок 40:
Творча біографія театру розпочалася від Харківського культурно-просвітницького осередку Леся Курбаса та театру «Березіль».
 
1-й ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УКРДРАМТЕАТР Р. К. Т. у складі Художній керівник та директор Ворона Василь Прокопович&nbsp;— учень і послідовник Леся Курбаса, що ще на початку творчого шляху в Богодухівкі займався просвітою та театром на початку 20-х років.
 
Режисер театру Авдіенко П. А., Завмуз театру Вайнбурд М. М., Хореограф Огородніков М. М., Зав уч. частиной Залесский М., акторів Мамонтов, П.&nbsp;О.&nbsp;Овдіенко, М.&nbsp;М.&nbsp;Огородніков, А.&nbsp;А.&nbsp;Ротко, А.Цурнін, Е.&nbsp;А.&nbsp;Потоцька, О.&nbsp;А.&nbsp;Лугова, Х.Негрімовський, П.&nbsp;П.&nbsp;Дзюба, М.&nbsp;І.&nbsp;Юхименко, О. Скрипник, П.&nbsp;Е.&nbsp;Власко, А. Шевченко, М. Піддубний, Грунько, Мусіенко, А. Заварова, З. Яценко, Морозова, Ворона І. П., Дахно, Н. Величко, Є., Д. Иренова, Лейкін, А., Чумак, Ващаев, М.&nbsp;П.&nbsp;Ворона, Жихарева, П. Дорошенко. В репертуарі третього сезону: ЖАНДАРМ, І.Франко (УКРАДЕНЕ ЩАСТЯ); СКУПИЙ; ЩАСЛИВА ЖІНКА, Трігер; КНЯЗЬ МСТІСЛАВ ВІДВАЖНИЙ, Прут; ЧАПАЕВ, Фурманов; ГОСПОДИНЯ ЗАЇЗДУ, Карло Гольдоні; ДАЙ СЕРЦЮ ВОЛЮ&nbsp;— ЗАВЕДЕ В НЕВОЛЮ, Кропивницький; НАТАЛКА ПОЛТАВКА; МАРТИН БОРУЛЯ; ЧУЖА ДИТИНА. Переклади українською робить режисер-постановник орона Василь Прокопович.ригінали програмок пектаклів та фотодокументи незаперечний доказ активної роботи українського театру саме україномовного культурного осередку Донецька в довоенні роки.[http://www.myshared.ru/slide/1021936/]
Рядок 91:
== Трупа ==
 
Трупа театру є майже еталонною за своїм складом&nbsp;— збалансованою за віковими та статевими категоріями, має такі потенційні творчі можливості, які дозволяють здійснювати складні мистецькі проекти. У театрі працює високопрофесійний оркестр під керівництвом головного диригента заслуженого діяча мистецтв України Є. Кулакова та група артистів-вокалістів під керівництвом головного хормейстера заслуженого діяча мистецтв України Т. Пащук, сформовано професійну балетну групу під керівництвом головного балетмейстера заслуженого діяча мистецтв України В. Маслія.
 
В одній з вистав театру був зайнятий [[Крутіков Сергій|Сергій Крутіков]]&nbsp;— музикант, лідер групи «[[Михей та Джуманджи]]».
Рядок 114:
== Творчість ==
 
Театр став осередком українського театрального мистецтва Донецького краю, залучаючи глядачів до невичерпних джерел української культури, доносячи співуче українське слово. Тому чільнеЧільне місце в репертуарі театру посідає українська п'єса. На донецькій сцені йшли: «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник», «Енеїда» І. Котляревського, «Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик», «Блакитна турецька шаль», «Бой-жінка» та «Відьма» Г. Квітки-Основ'яненка, «Мати-наймичка», «Думи мої…» за Т. Шевченком, «Суєта», «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого, «По ревізії», «Пошились у дурні», «По щучому велінню» М. Кропивницького, «Зілля» за О. Кобилянською, «За двома зайцями», «Циганка Аза», «Майська ніч» М. Старицького, «Хто сміється&nbsp;— тому не минеться» І. Тендетнікова, «Сужена-неогужена» Олени Пчілки, «Оргія», «Кассандра» Лесі Українки, «Закон» В. Винниченка, «Свіччине весілля», «Фея гіркого мигдалю» І. Кочерги, «Народний Малахій», «Тьотя Мотя прієхала…» за п'єсою «Мина Мазайло» М. Куліша, «Роксолана» П. Загребельного, «Побачення у часі» за В. Стусом, «Обережно, злий лев!», «Кохання у стилі бароко» Я. Стельмаха та інші.
 
Звертаючись до світової драматургії, театр обирає до репертуару твори різних стилів та напрямків: «Дванадцята ніч», «Приборкання норовливої» В. Шекспіра, «Калі гула» А. Камю, «Ревізор», «Різдвяна ніч», «Сорочинський ярмарок» М. Гоголя, «Підступність і кохання» Ф.Шиллера, «Маркіза де Сад» Ю. Месіми, «Учитель танців» Лопе де Веги, «Витівки Скапена» Ж.-Б. Мольєра, «Весілля Фігаро» В.-А. Моцарта на лібрето Л. да Понте, «Поминальна молитва» Г. Горіна за Шолом-Алейхемом, «Милий друг» Гі де Мопассана, «Подвійне життя, або Мадемуазель-хитрунка» за оперетою Ф. Ерве, «Дамський майстер» Ж.Фейдо, «Коломба» Ж. Ануя, «Зойчина квартира», «Навіжений Жур ден» М. Булгакова, «У джазі тільки дівчата» О. Аркадіна-Школьніка за мотивами відомого кінофільму Б. Вайлдера та інші.
Рядок 124:
Театр працює на п'яти сценічних майданчиках: Основна (велика), Мала, Експериментальна сцени, Театральна вітальня та Червона зала. В репертуарі&nbsp;— понад 45 вистав.
 
Сьогодні Донецький національний академічний український музично-драматичний театр&nbsp;— один із найавторитетніших театральних колективів не лише південно-східного регіону, а й усієї України. Творчою перемогою колективу театру стало здобуття 2003&nbsp;р. виставою «Енеїда» за І. Котляревським Національної премії України ім. Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка. Лауреатами стали режисер-постановник спектаклю [[Шулаков Віктор Олександрович|В.Віктор Шулаков]] та художній керівник-генеральний директор театру [[Бровун Марк Матвійович|М.Марко Бровун]].
 
У стінах театру народилась ідея проведення регіональних театральних фестивалів&nbsp;— «Театральний Донбасс» та «Золотий ключик». Вистави театру ставали лауреатами двох всеукраїнських фестивалів: «Мельпомена Таврії» і "До нас їде «Ревізор». За значний внесок у розвиток культури регіону колектив театру було нагороджено дипломом та пам'ятним сувеніром міжнародного фестивалю «Золотий Скіф-97», а у 2000&nbsp;р.&nbsp;— Почесною грамотою благодійного фонду розвитку та популяризації Донбасу «Золотий Скіф».
Рядок 196:
* {{УРЕ}}
* Бровун М. М., Пішванова Т.&nbsp;Г.&nbsp;Перший український театр Донеччини: штрихи до історичного портрету. Донецьк: [[Східний видавничий дім]], Донецьке відділення НТШ, 2011.&nbsp;— 56 с.
* [http://ruthenia.info/cgi-bin/r.pl?p=!260&l_=p&c_=not Марко БРОВУН, Тамара ПІШВАНОВА. ІСТОРІЯ ДОНЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО АКАДЕМІЧНОГО УКРАЇНСЬКОГО МУЗИЧНО-ДРАМАТИЧНОГО ТЕАТРУ: КОРОТКИЙ НАРИС. До 85-річчя з дня заснування театру. (1927—2012) // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. –&nbsp;— Т. 34. –&nbsp;— Донецьк: Український культурологічний центр, Східний видавничий дім, 2012. –&nbsp;— 380 с. –&nbsp;— (Серія «Історія. Філософія»).]
 
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Донецький_національний_академічний_український_музично-драматичний_театр