Іво Санадер: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
усунув неакуратне наведення оригіналів імен і прізвищ, вікіфікація |
скасовую своє редагування, бо був не помітив, що стаття конкурсна |
||
Рядок 24:
}}
'''Іво Санадер''' (колишнє '''Івіца Санадер'''
== Біографія ==
Рядок 41:
У період своєї роботи в Австрії Санадер активно зайнявся політикою і створив в країні місцеве відділення хорватської націоналістичної партії [[Хорватський демократичний союз|«Хорватська демократична співдружність»]] (ХДС)<ref name="А2"/><ref name="А4"/>.
Навесні [[1990]] року ХДС отримала близько 58 % голосів виборців на парламентських виборах в [[Хорватія|Хорватії]]; президентом республіки новообраний парламент обрав лідера партії [[Франьо Туджман]]а ({{lang-hr|Franjo Tudjman}})<ref name="А6"/><ref name="А7"/>. У тому ж році Санадер знову повернувся до Спліта, де продовжив брати участь в діяльності ХДС<ref name="А4"/>. У 1991—1992 роках Іво, за партійним призначенням, працював директором [[Хорватський національний театр
У червні 1991 року Хорватія отримала повну незалежність від Югославії<ref name="А8"/><ref name="А9"/>. Незабаром почалася війна між хорватами і хорватськими сербами, що проголосили власну незалежність від Хорватії і яких підтримувала центральна влада Югославії<ref name="А10"/>. У цей час Санадер входить до складу Сплітського комітету з питань обміну військовополоненими<ref name="А4"/>.
Рядок 49:
Санадер справив добре враження на президента Туджмана<ref name="А4"/>. У тому ж році він був призначений міністром науки і технології і залишався на цій посаді до січня [[1993]] року<ref name="А1"/><ref name="А2"/>. У 1993—1995 роках Іво Санадер був заступником міністра закордонних справ [[Мате Гранич]]а ({{lang-hr|Mate Granic}})<ref name="А1"/><ref name="А3"/><ref name="А11"/>.
У листопаді [[1995]] року Санадер став главою адміністрації президента Туджмана і одночасно зайняв пост генерального секретаря [[Рада оборони і національної безпеки Хорватії|Ради оборони і національної безпеки країни]]<ref name="А1"/><ref name="А3"/><ref name="А2"/>. У січні [[1996]] року Санадер увійшов до складу [[Об'єднана рада зі співробітництва між Хорватією і Боснією і Герцеговиною|Об'єднаної ради зі співробітництва між Хорватією і Боснією і Герцеговиною]]<ref name="А2"/>. Однак уже в 1996 році Туджман зняв Санадера з цих посад<ref name="А1"/><ref name="А3"/>. За деякими даними, Санадер повсякчас нехтував своїми обов'язками, що не сподобалося президентові Франьо Туджману. Свою роль у охолодженні останнього до голови своєї адміністрації могли зіграти і неприязні стосунки між Іво та близькими соратниками Туджмана [[Гойко Шушак]]ом ({{lang-hr|Gojko
У [[1996]] році Санадер знов стає заступником міністра закордонних справ Хорватії Мате Гранича (залишався на цій посаді до 2000 року)<ref name="А1"/><ref name="А3"/>. У цей період він активно спілкується з видатним підприємцем [[Мирослав Кутла|Мирославом Кутлою]] ({{lang-hr|Miroslav Kutle}}), якого пізніше неодноразово судили за великі розтрати і підробки документів під час [[приватизація|приватизації]] підприємств, вчинені ним у 1990-ті роки<ref name="А12"/><ref name="А13"/>. У 2000-ні роки були оприлюднені документи, які свідчили про те, що Кутла переводив на рахунки Санадера та іншим чиновникам значні суми<ref name="А4"/>.
Рядок 70:
=== Відхід та повернення ===
Наприкінці грудня [[2009]] року в першому турі виборів президента Хорватії зазнав поразки кандидат від ХДС [[Андрія Хебранґ|Андрія Хебранга]] ({{lang-hr|Andrija Hebrang}}). Цю поразку Санадер різко розкритикував, звинувативши нове керівництво партії, після чого заявив про намір повернутися в політику<ref name="А31"/><ref name="А2"/>. У відповідь на це 5 січня [[2010]] року керівники ХДС ухвалили рішення виключити Санадера з партії<ref name="А32"/>.
Восени 2010 року Іво Санадер почав співпрацювати з [[Колумбійський університет|Колумбійським університетом]] ({{lang-en|Columbia University}}) в [[США]] в якості запрошеного дослідника<ref name="А33"/>. Тоді ж австрійська преса розповіла, що після відставки Санадер зареєстрував в Австрії нову компанію Prima Consulting GmbH, в якій йому належали 95 % акцій<ref name="А34"/>. Тим часом в ЗМІ стали активно публікувати матеріали, де Санадер звинувачувався в корупції під час свого перебування при владі в 1990-х роках<ref name="А35"/><ref name="А34"/>.
Рядок 77:
У жовтні 2010 року Санадер відновив свій депутатський мандат, ставши незалежним депутатом<ref name="А36"/><ref name="А28"/>. Проте 9 грудня того ж року парламент Хорватії у відповідь на заяву слідчих про те, що Санадер може бути причетний до корупції, позбавив екс-прем'єра депутатську недоторканність. При цьому з'ясувалося, що він вже встиг покинути територію Хорватії<ref name="А37"/>. 10 грудня після того як Хорватія видала міжнародний ордер на арешт Санадера, він був заарештований в Австрії<ref name="А38"/><ref name="А39"/>. Хорватська влада заморозили всі рахунки колишнього прем'єр-міністра і 13 грудня відправила до Австрії запит на його [[Екстрадиція|екстрадицію]]<ref name="А40"/>.
У липні [[2011]] року австрійська влада здійснила екстрадицію Санадера до Хорватії. В країні було розпочато розслідування відразу за кількома справами у підозрі колишнього глави кабінету міністрів в зловживанні владою та корупції<ref name="А41"/><ref name="А42"/>. 31 серпня 2011 року [[Управління
У листопаді [[2012]] року окружний суд Загреба визнав Санадера винним в отриманні у 2008 році суми в розмірі 5 млн євро за надання угорській нафтогазовій компанії [[MOL Group]] права керування хорватським нафтовим концерном INA. Суд заслухав 50 свідків і переглянув 6 тисяч сторінок документів. Колишній хорватський прем'єр-міністр був засуджений на 10 років тюремного ув'язнення і став таким чином «найвищим державним посадовцем, що був засуджений за корупцію в державі — майбутньому члені Європейського Союзу»<ref name="А45"/><ref name="Б2"/>. Прокуратура вимагала найвищого покарання — 15 років ув'язнення.
| |||