Ахмед ібн Тулун: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок)
Haida (обговорення | внесок)
Рядок 34:
 
== Життєпис ==
Був сином тюрка Тулуна, що був присланий Нухом бен-Асадом Саманідом у дарунок халіфові [[аль-Мамун]]у, завдяки власним силам здобув прихильність правителя й високу придворну посаду — очільника одного з загонів гвардії халіфа.
 
Ахмед народився у Багдаді. У Багдаді та Тарсі здобув класичну арабську освіту. З часом увійшов до рабської гвардії халіфа аль-Мутасіна. У 855 році успадкував посаду батька. Відзначився у прикордонних війнах з Візантійською імперією. Здобув прихильність халіфа аль-Мустасіна, наступник якого халіф аль-Мутазз вирішив спрямувати Ахмеда для зміцнення свого становища в Єгипті.
Рядок 42:
Тільки-но ібн Тулун відчув себе досить сильним, він наказав побудувати нову столицю на північ від [[Фустат]]а. Це місто-палац обіймала площу бл. 2 кв<sup><small>2</small></sup> і називався аль-Катай, що перекладається як ділянка, лен, наділ, оскільки кожна частина війська ібн-Тулуна обіймала свою ділянку-квартал. Завершено спорудів міста було завершено у 879 році.
 
Також ібн-Тулун започаткував низку масштабних проектів з розбудови міст Єгипту, було споруджено декілька акведуків, які постачали воду до Фустату і аль-Катая, також на о. Рода відновлено нилометр. Значну увагу приділяв розвитку торгівлі, що забезпечувало попвнення скарбниці Тулунідів. Для цього створено торгівельний флот у 100 суден. До нього дадавсядодався військовий флот. Намагаясь отримати додаткові кошти наприкінці життя ібн-Тулун повністю відновився сплачувати данину халіфу.
 
Ахмед ібн-Тулун розширюваврозширив вакфні володіння (землі духовенствадухівництва), передаючи ісламському духовенствудухівництву контроль над землями в обмін на отримання додаткового доходу з них. Він зміцнив державну хлібну монополію, відвернувши від Єгипту загрозу голоду. Здійснюючи настільки енергійну державну політику, він зумів уникнути підвищення податків з населення, а за деякими відомостями навіть їх знизив, чим зміцнив мир і суспільну злагоду в своїй державі. Для адміністративного керування створив диван (на кшталт уряду).
 
З часом він звернувся до зовнішніх завоювань, в тих напрямках, які були пов'язані з комерційними інтересами Єгипту. Першим об'єктом захоплення було обрано Сирію, через яку проходили головні сухопутні шляхи до Єгипету і яка вважалася основою єгипетської безпеки. Землі Палестини і Сирії завойовано протягом 870-х років. У 878 році було зайнято східну Кілікію. У 879 році ібн-Тулун повернувся до Єгипту.
Рядок 50:
Потім було здійснено морську експедицію на захід, яка розширила межі держави ібн-Тулуна вздовж Середземного моря до Барки, яку разом з Кіренаїкою було підкорено до 881 року. Саме після завоювання Сирії Ахмед ібн-Тулун став карбувати на своїх монетах поруч з ім'ям халіфа своє власне, що було порушенням прав сюзерева. Вьі халіфська влада була настільки слабка, що багдадські володарі не змогли протистояти планам ібн-Тулуна.
 
У 883 році ібн-Тулун здійснив спробу підкорити місто Тарс в Кілікії, але зазнав невдачі. Натхненний безсиллям халіфа у 884 році він здійснив спробу встановити контроль над Хиджазем з Мединою й Меккою, втім невдало. По поверніповернені до аль-Катая ібн-Тулун помер 10 травня 884 року. Владу успадкував його син [[Хумаравейх ібн-Ахмед]].
 
== Джерела ==