Економіка Литви: відмінності між версіями

До 1995 були приватизовані 48 % великих і 45 % малих підприємств. Аж до середини 1992 до приватизації допускалися тільки вітчизняні інвестори, що мали спеціальні ваучери. Більшість приватизованих підприємств склали підприємства сфери послуг і невеликі промислові підприємства. Друга стадія приватизації почалася в 1996 з обміну акцій на готівку на конкурсній основі для іноземних інвесторів. У 1996–19971996—1997 цим способом було приватизовано 158 підприємств, і частка іноземного капіталу становила вже 79 %. До кінця 1998 президент В.Адамкус ввів в дію новий закон про приватизацію, що передбачає комерційне агентство по приватизації. До 1999 були виставлені на продаж 1098 середніх і 14 найбільших підприємств, починаючи від нафтодобувних підприємств і кінчаючи Центром державного радіо і телебачення і Балтійською судоверф'ю, які були куплені датськими інвесторами. За час реформ державні сільськогосподарські підприємства (радгоспи і колгоспи) були розпущені, а число приватних фермерів збільшилося з 7 тис. в 1991 до 73 тис. в 1993. До 1995 практично всі ферми належали приватним особам.

Через фінансову нестабільність валовий внутрішній продукт Литви в перші роки незалежності був найнижчим в Прибалтиці. У період між 1989 і 1992 він скоротився на 50 %, але в 1993 стабілізувався, а у 1994 зріс на 0,6 %. У 1996 ВВП зріс на 4,7 %, а в 1997 — на 5,7 %. Промисловість дає 30-35 % ВВП. Швидше за інших ростуть такі галузі, як текстильна і нафтопереробна промисловість, приладобудування. Біля 20 % ВВП дає сільськогосподарське виробництво, особливо виробництво зернових, цукрового буряка і молочних продуктів. У 1998 Росія залишалася найбільшим торговельним партнером Литви, 43 % усього її експорту йшло в країни СНД. У той же час в 1998 майже 34 % литовського експорту було спрямовано в країни ЄС.