Вікіпедія

Елізабет Ґілберт: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Nastjaa23 (обговорення | внесок)
1299 редагувань
Немає опису редагування
м вікіфікація
Рядок 11:
}}
 
'''Елізабет Ґілберт''' ({{lang-en|Elizabeth Gilbert}}; {{нар}} [[18 липня]] [[1969]], [[Вотербері (Коннектикут)|Вотербері]], [[США]])  — американська письменниця-прозаїк, біограф, мемуарист. Авторка бестселеру «Їсти, молитися, кохати» ({{lang-en|Eat, Pray, Love}}), який з грудня 2010 року протримався 199 тижнів у «Списку бестселерів за версією The New York Times».
 
У 2010 році була знята [[Їсти молитися кохати|однойменна романтична комедія]] з [[Джулія Робертс|Джулією Робертс]] ву головній ролі. Одним із продюсерів фільму виступив [[Бред Пітт]].
 
Елізабет Ґілберт займає 6-ту сходинку в списку «100 найвпливовіших духовних лідерів сучасності за 2012 рік» за версією журналу « Watkins' Mind Body Spirit»<ref name=":1">{{Cite web|title = Watkins’ Spiritual 100 List for 2012|url = http://www.watkinsmagazine.com/watkins-spiritual-100-list-2012}}</ref>.
 
== Біографія ==
Елізабет Ґілберт народилася в 1969 році в містечку [[Вотербері (Коннектикут)|Вотербері]] (штат [[Коннектикут]], США). Батько її був інженером-хіміком, мати &nbsp;— медсестрою. Виросла разом із сестрою Кетрін Ґілберт-Мердок, також письменницею, на невеличкій фермі в [[Лічфілд|Лічфілді]]і, штат Коннектикут, де її родина займалася вирощуванням різдвяних ялинок на продаж. Сестри багато читали та розважали себе тим, що писали невеличкі п'єси й книжки. Елізабет відзначає, що особливий вплив на формування її літературних здібностей мали такі твори, як [[Чарівник Країни Оз (книга)|«Чарівник країни Оз»]], [[Холодний дім|«Холодний дім»]] і [[Девід Коперфілд (роман)|«Девід Коперфілд​​»]] [[Чарлз Діккенс|Ч. Діккенса]], «Роздуми» [[Марк Аврелій|Марка Аврелія]]<ref>{{Cite web|url=https://infloox.wordpress.com/2010/02/23/elizabeth-gilbert-on-her-favourite-books/|title=Elizabeth Gilbert on her favourite books|last=Says|first=Nita Bennington|website=The Official Infloox Blog|accessdate=2016-04-15}}</ref>.
 
У 1986 році вступила до [[Нью-Йоркський університет|Нью-Йоркського університету]], де навчалася за спеціальністю «Політологія». Після закінчення університету у 1991 році протягом кількох років Елізабет подорожувала країною, працювала офіціанткою, кухарем, журналісткою, що дало матеріал для її творів. Свій досвід роботи кухарем вона описала в коротких оповіданнях, присвячених різним аспектам сучасної кулінарії, а також згадувала в книжці «Останній американський чоловік» ''(The Last American Man)''.
 
== Творчість ==
У 1993 році Ґілберт дебютувала зі своїм першим оповіданням «Пілігрими», опублікованим у журналі [[Esquire|«Esquire»]] в рубриці «Дебют молодого письменника». Вона стала першим за багато років молодим автором, що дебютував в «Esquire», з часів [[Норман Мейлер|Нормана Мейлера]]. Окрім них, «Esquire» жодного разу не друкував неопублікованих авторів. З того часу Ґілберт починає співпрацювати із журналами [[Spin (журнал)|«SPIN»]], «GQ», «The New York Times Magazine», [[Allure|«Allure»]], «Real Simple», «Travel + Leisure» як журналіст та позаштатний автор. Досвід такої роботи знайшов відображення в автобіографічному романі «Їсти, молитися, кохати».
 
У 1997 році в журналі «GQ» була опублікована її стаття «Муза салону „Бридкий койот“» (The Muse of the Coyote Ugly Saloon), де оповідається про часи, коли Ґілберт працювала офіціанткою в першому танцювальному барі «Бридкий койот» в Іст-Вілліджі. На її основі у 200 році було знято фільм [[Бар «Бридкий койот»|«Бар „Бридкий койот“»]]. У 1998 році на основі своєї статті для журналу «GQ» ''«The Last American Man: &nbsp;Eustace Conway is Not Like Any Man You've Ever Met...Met…»'' про американського натураліста Юстаса Конвея написала роман «Останній американський чоловік» ''(The Last American Man)''. Книжка була висунута в номінації «Найкраща науково-популярна література» Національної книжкової премій США. Написана для того ж журналу в 2000 році стаття «Привид» &nbsp;— біографія музиканта Хенка Вільямса III &nbsp;— була включена до списку «Найкращих статей американських журналів» за 2001 рік.
 
Згодом Ґілберт почала активно працювати в літературній галузі. У 2006 році вийшла її книга «Їсти, молитися, кохати», яка і принесла письменниці світову популярність. У 2013 році вийшов її перший художній роман &nbsp;— «Походження всіх речей» ''(The Signature of All Things)''.▼
 
▲Згодом Ґілберт почала активно працювати в літературній галузі. У 2006 році вийшла її книга «Їсти, молитися, кохати», яка і принесла письменниці світову популярність. У 2013 році вийшов її перший художній роман — «Походження всіх речей» ''(The Signature of All Things)''.
== Особисте життя ==
Особисте життя письменниці детально змальовано в романах-мемуарах «Їсти, молитися, кохати» і «Законний шлюб» ''(Committed)''. Зокрема, у першому романі розповідається про нещасливий шлюб письменниці та її розлучення з чоловіком (з 1994 до 2002 року Ґілберт була одружена з Майклом Купером)<ref name=":2">{{Cite web|title = Їсти, молитися, кохати|url = http://starylev.com.ua/yisty-molytysya-kohaty}}</ref>. Мемуари розповідають про подорож письменниці як спробу духовного переродження та намагання віднайти себе й власне щастя. Письменниця на власному прикладі довела, що навіть після найбільших криз можна не лише відновитися, а й відкрити в собі нові грані, можливості та рівні переживань.
 
На Балі під час однієї зі свої подорожей письменниця познайомилася бразильцем Жозе Нуньєсем (у романі &nbsp;— Філіппе). Пара одружилася у 2007 році. Цінностям сімейного життя присвячена друга частина історії &nbsp;— роман «Законний шлюб».▼
 
▲На Балі під час однієї зі свої подорожей письменниця познайомилася бразильцем Жозе Нуньєсем (у романі — Філіппе). Пара одружилася у 2007 році. Цінностям сімейного життя присвячена друга частина історії — роман «Законний шлюб».
== Бібліографія ==
* Pilgrims (1997)
Рядок 40 ⟶ 44:
 
== Українські переклади ==
''Ґілберт, Е. Їсти, молитися, кохати'' [Текст] / Елізабет Ґілберт ; пер. з англ. Ярини Винницької. &nbsp;— Львів : [[Видавництво Старого Лева]], 2015. &nbsp;— 416 с.
 
=== Рецензії ===
* [http://starylev.com.ua/club/article/yak-ya-yila-molylas-kohala-i-perekladala Я. Винницька. Як я «їла, молилась, кохала» і перекладала] («Видавництво Старого Лева», 22.10.2015)
 
== Посилання ==
* http://www.elizabethgilbert.com/ — офіційний сайт письменниці
* https://twitter.com/gilbertliz — Twitter Е. Ґілберт
* https://www.ted.com/speakers/elizabeth_gilbert — виступи на [[TED]]
 
== Джерела ==
 
[[Категорія:Письменниці США]] [[Категорія:Письменники США XX століття‎століття]] [[Категорія:Новелісти]] [[Категорія:Есеїсти США]] [[Категорія:Персоналії]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Елізабет_Ґілберт