Вінцент Корвін-Госевський: відмінності між версіями

'''Вінцент Корвін-Госевський''', чи '''Гонсевський''' ({{lang-lt|Vincentas Aleksandras Korvinas Gosievskis}}, {{lang-pl|Wincenty Korwin Gosiewski}} ; ~ [[1625]] Волчин — †[[29 листопада]] [[1662]] [[Острина]]) — [[воєначальник]] і державний діяч Великого князівства Литовського у [[Річ Посполита|Речі Посполитій]], представник шляхетського роду гербу [[Сліповрон]].

== БіографіяЖиттєпис ==

15 вересня<ref name="Юм1">[http://mreadz.com/new/index.php?id=343621&pages=11 Юрій Мицик. Іван Виговський]</ref> 1651 року разом з [[Адам Кисіль|Адамом Киселем]], смоленським воєводою Юрієм Глібовичем, брацлавським підсудком Миколаєм Коссаковським у сцпроводі 600 драгунів прибули до [[Біла Церква|Білої Церкви]] для проведення перемовин з Б. Хмельницьким та його старшиною. Перемовини з Б. Хмельницьким тривали недовго, домовились щодо більшої частини умов Корони, які були менш вигідні, ніж [[Зборівський договір|Зборівські угоди]]. 19 вересня<ref name="Юм1">[http://mreadz.com/new/index.php?id=343621&pages=11 Юрій Мицик. Іван Виговський]</ref> разом з Ю. Глібовичем прибули для укладення остаточного миру. Після початку прочитання укладених домовленостей, де йшлось про відновлення влади шляхти та панщини, прості козаки та повстанці підняли бунт, в тому числі проти гетьмана, тому він з послами заховався у замку, а потім вийшов врукопашну втихомирювати натовп, Іван Виговський вказував, що серед послів немає поляків&nbsp;— тільки русини та литвини. Також натовп втихомирювали [[Адам Хмелецький]], [[Гладкий Матвій|Матвій Гладкий]], [[Іван Богун]], [[Громика Михайло|Михайло Громика]], полковники.<ref name="Юм1">[http://mreadz.com/new/index.php?id=343621&pages=11 Юрій Мицик. Іван Виговський]</ref> Незадоволені почали обстріл вікон (одна татарська стріла ледь не потрапила А. Киселю в голову) та кидали каміння. Посли вибрались із замку під прикриттям гетьмана та старшини, які змушено використали зброю (гетьман булавою вбив кілька бунтівників). Супровід залишив послів тільки посеред степу, вважаючи їх становище безпечним. Однак натовп селян і татарів догнав А. Киселя та послів, висадив з екіпажів, забрав у них речі, дороцінності, обдер обшивку ридванів. Кисіль з Косаковським оцінили збитки в 30000 зл., Глібович з Гонсевським&nbsp;— по 100000.<ref>''[[Новицький Іван Петрович|Новицький Іван]]''. Адам Кисіль, воєвода київський // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала.&nbsp;— К.: Наукова думка, 1995.&nbsp;— 432 с.&nbsp;—&nbsp;— С. 369–370369—370. ISBN 5-319-01072-9 {{ref-ru}}</ref>