Вікіпедія

Андрій (Бачинський): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
198 021 редагування
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
[[Файл:Bachynskyj A.jpg|міні|160пкс|''А. Ф. Бачинський'']]
{{Othernames|Бачинський}}
'''Андрій Федорович Бачинський''' ([[14 листопада]] [[1732]] (за старим стилем), с. [[Бенятіна|Бенятина]], нині [[Словаччина]] — [[19 грудня]] [[1809]], [[Ужгород]]) — церковний [[Українська греко-католицька церква|греко-католицький]] діяч, публіцист, просвітитель. [[Мукачево|Мукачівський]] [[єпископ]] у 1772–18091772—1809 роках.
 
== Становлення ==
Рядок 35:
Оскільки паства А.Бачинського була майже суцільно неписьменною, він багато дбав про підготовку не лише священиків, а й вчителів початкової школи. Першу учительську семінарію в Угорщині відкрито 1775 р. Уже 1777 р. А. Бачинський домагається відкриття такого закладу й у себе. Справа дуже затяглася. Тим часом парох с. Коритияни під Ужгородом організував у себе разові тримісячні курси для підготовки кількох вчителів. Зробивши перший випуск, він побачив, що вчителів не вистачає навіть для найближчих сіл, тому перетворив свої курси на постійні. Туди приїжджали охочі з усього краю. Єпископ радо підтримав цю ініціативу і 1793 р. переніс курси до Ужгорода. Наступного року на основі їх в Ужгороді відкрито вчительську препарандію (семінарію) з руською (давньоукраїнською) мовою викладання. Це був перший такий заклад на всіх українських землях і другий в північній Угорщині (мається на увазі вже не угорські етнічні землі, бо північчю Угорщини тоді [і частково зараз] вважали сучасну територію Словацької Республіки, де в той час і тепер також проживали етнічні українці).
<br/>
А.Бачинський вимагав освіти для всіх дітей від шести до чотир¬надцяти років. Священики мали чотири рази на рік доповідати про кількість учнів. В селах, де було понад 50 підлітків, мали відкриватися окремі школи з викладанням материнською мовою. Для них 1797 і 1799&nbsp;р. було видано руський (давньоукраїнський) [[буквар]]. Своїми коштами єпископ утримував щороку 20 бідних гімназистів в Ужгороді, а найздібніших потім відправляв до тогочасних вузів. Крім того, у своїй єпископській кухні постійно годував до 24 сиріт. Стараннями владики до кінця його життя було повністю впорядковано початкові школи по всій єпархії. Тоді на Закарпатті налічувалося триста шкіл. 1806&nbsp;р. інспектор «угроруських шкіл» Д.Попович писав: «Переважна більшість відвіданих шкіл була в порядку і процвітала. Учителі були освічені, розмовляли різними мовами&nbsp;— руською (давньоукраїнською), угорською, латинською і німецькою, закінчили по 6-8 класів гімназії». Наш край різко виділився з-поміж інших українських земель за рівнем педагогічних кадрів. Про це свідчить хоча б такий факт. Найперший університет на Подніпровській Україні, Харківський, 1806&nbsp;р. запросив з Закарпаття дев'ять викладачів на вакантні посади. Якщо основу харківської професури склали ті, кого образно називають «учнями Сковороди», то свій вагомий внесок зробили й «учні Бачинського». Це А. Дудрович (у 1829–18301829—1830&nbsp;рр. був ректором у Харківському університеті), К. Павлович, брати Білевичі тощо.
 
== Книжні справи ==
Рядок 41:
Вкрай незадовільним лишалося забезпечення церков необхідною літературою, яка надходила зі Сходу. Вищі церковні та й світські власті ставилися до таких книжок з підозрою. Тому усюди користувалися найрізноманітнішими виданнями зі Львова, Почаєва, Києва, Москви, а ще частіше&nbsp;— списками з них, що рясніли описками. Це почало впливати на відмінності у відправленні літургії. Аби уникнути цього, А. Бачинський 1792&nbsp;р. відправив двох ченців-василіан до Києво-Печерської Лаври, щоб вони з'ясували тамтешній обряд і вивчили усі відправи. На основі їхньої інформації владика прагнув усунути наявні в краї відхилення й уніфікувати церковні служби.
<br/>
У 1804–18051804—1805&nbsp;рр. А.Бачинський видав у м. Буді п'ятитомну Біблію («Библія сиріч книги священнаго писанія ветхаго и новаго завіта»). Великий внесок у цю справу зробив і давній сподвижник єпископа Григорій Таркович, колишній парох Гайдудорога, а тоді&nbsp;— цензор університетської друкарні. Це видання було задумане ще 1794&nbsp;р. через те, що книги, які поступали на Закарпаття з Почаївської Лаври, були дуже дорогими. Після виходу ж власного видання А.Бачинський з радістю писав у циркулярі до священиків: «Вже готова Біблія, тобто Книги св. Письм, видані нашою, руською мовою», що не тільки утвердить вірних у пізнанні правд віри і благочесті, а й допоможе «зберегти нашу материнську мову, письмо і національність».
<br/>
А.Бачинський сприяв публікації історико-церковних творів Івана Пастелія і [[Базилович Іоанікій|Іоанікія Базиловича]]. Ознайомившись з першим томом ''Короткого нарису фундації Ф.Корятовича'' Й.Базиловича, владика відкрив для останнього єпархіальний архів, завдяки чому було написано другий том. Таким чином, А.Бачинський постає як організатор історичної науки в краї.
Рядок 59:
== Посилання ==
* [http://www.mgce.uz.ua/post.php?id=298 Мукачівська греко-католицька єпархія]
* ''Стеблій Ф. І.'' [http://www.history.org.ua/?l=EHU&verbvar=Bachynskyj_A&abcvar=2&bbcvar=1 БАЧИНСЬКИЙ Андрій Федорович ] // {{ЕІУ/1}}, стор. 207–208207—208
* Федака, С.&nbsp;Д.&nbsp;Ужгород крізь віки: нариси з історії Ужгорода / Сергій Федака.&nbsp;— Ужгород: Петент, 2010.&nbsp;— С. 92-98.
 
{{Authority control}}
[[Категорія:Мукачівські греко-католицькі єпископи]]
[[Категорія:Доктори богослов'я]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Андрій_(Бачинський)