Технологія Ленгмюра — Блоджет: відмінності між версіями

Метод формування моно- і мультимолекулярних плівок був розроблений [[Ленгмюр Ірвінг |Ленгмюром Ірвінгом]] і його ученицею [[Кетрін Блоджетт]] в 1930-х роках. В даний час дана технологія, названа ''методом Ленгмюра-Блоджетт'', активно використовується у виробництві сучасних електронних приладів.
 
Ленгмюром былобуло разработанорозроблено устройствопристрій для формированияформування {{не переведено|:en:Langmuir–Blodgett film|Плёнкаплівок Ленгмюра-Блоджетт|плёнок Ленгмюра}} , так называемая {{не переведено|:en:Langmuir–Blodgett trough| Ванна Лэнгмюра-Блоджетт|звана ванна ЛэнгмюраЛенгмюра-Блоджетт}}.
 
Основна ідея методу полягає у формуванні на водній поверхні [[Моношар | мономолекулярного шару]] амфіфільних речовини і подальшому його перенесення на тверду підкладку. У водному середовищі молекули амфіфільних речовини розташовуються на поверхні розділу «повітря-вода». Для формування поверхневого мономолекулярного шару використовують стиснення поверхневого шару за допомогою спеціальних поршнів (див. Рис. 1). При послідовному ізометричному стисненні змінюється структура мономолекулярної плівки, яка проходить через ряд двовимірних станів, умовно іменованих станами газу, рідкого кристалу і твердого кристалу (див. Рис. 2). Таким чином, знаючи фазову діаграму плівки, можна управляти її структурою та пов'язаними з нею фізико-хімічними властивостями. Перенесення плівки на твердий носій здійснюють зануренням в розчин і подальшим витяганням з нього плоскої підкладки, на якій при цьому відбувається адсорбція поверхневої плівки. Процес перенесення мономолекулярної плівки можна повторювати багаторазово, отримуючи, таким чином, різні мультимолекулярні шари .
Основная идея метода заключается в формировании на водной поверхности [[Монослой|мономолекулярного слоя]] амфифильного вещества и последующем его переносе на твёрдую подложку. В водной фазе молекулы амфифильного вещества располагаются на поверхности раздела «воздух-вода». Для формирования поверхностного мономолекулярного слоя используют сжатие поверхностного слоя с помощью специальных поршней (см. рис. 1). При последовательном изотермическом сжатии изменяется структура мономолекулярной пленки, которая проходит через ряд двумерных состояний, условно именуемых состояниями газа, жидкого кристалла и твердого кристалла (см. рис. 2). Таким образом, зная фазовую диаграмму пленки, можно управлять её структурой и связанными с ней физико-химическими свойствами. Перенос пленки на твердый носитель осуществляют погружением в раствор и последующим извлечением из него плоской подложки, на которой при этом происходит адсорбция поверхностной пленки. Процесс переноса мономолекулярной пленки можно повторять многократно, получая, таким образом, различные мультимолекулярные слои<ref name="rosnano"/>.
 
== Примечания ==