Сверстюк Євген Олександрович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 48:
Батьки — селяни. Освіта — [[Львівський університет|Львівський державний університет]], відділення «логіка і психологія» філологічного факультету (1947–1952), потім — [[аспірант]] Науково-дослідного інституту психології Міносвіти України (1953–1956). Працював викладачем української літератури [[Полтавський педагогічний інститут|Полтавського педагогічного інституту]] (1956–1959), старшим науковим працівником НДІ психології (1959–1960), завідувачем відділу прози журналу «[[Вітчизна (журнал)|Вітчизна»]] (1961–1962), старшим науковим працівником відділу психологічного виховання НДІ психології (1962–1965), відповідальним секретарем «[[Український ботанічний журнал|Українського ботанічного журналу»]] (1965–1972).
 
У 1959, 1960, 1961, 1965 (за виступи проти дискримінації української культури), 1972 (за промову на похороні [[Зеров Дмитро Костянтинович|Дмитра Зерова]]) роках звільнявсяйого звільняли з роботи за політичними мотивами. Переслідуваний протягом років за участь у «Самвидаві» і протести проти арештів і незаконних судів, у січні 1972 року&nbsp;— заарештований і в березні 1973 засуджений за статтею 62 ч. I [[Кримінальний кодекс Української РСР 1960 року|КК УРСР]] за виготовлення і розповсюдження документів «самвидаву» до семи років таборів (відбував у ВС&nbsp;— 389/36 у [[Пермська область|Пермській області]]: на завершення отримав 15 діб [[карцер]]у, де сидів із кримінальними в'язнями, уник «програмованого» адміністрацією «зони» конфлікту з ними, вони на прощання подарували іконку<ref name="УМ12">Ярослава Музиченко. Закарбований у Вічності… С. 12</ref>) та п'яти років заслання (з лютого [[1979]]-го&nbsp;— столяр геологічної експедиції в [[Бурятія|Бурятії]]). З жовтня 1983 до 1988 працював столяром на київській фабриці індпошиву №&nbsp;2.
 
Влітку 1987 року з [[Сергій Набока|Сергієм Набокою]] (голова ради), [[Шевченко Олесь Євгенович|Олесем Шевченком]], [[Ольга Гейко-Матусевич|Ольгою-Гейко-Матусевич]], [[Шевченко Віталій Никифорович|Віталієм Шевченком]], Миколою Матусевичем та іншими створили [[Український культурологічний клуб]] (УКК). Влітку 1988 року разом з товаришами із УКК відзначили біля пам'ятника св. Володимиру 1000-ліття Хрещення Русі в день початку «офіційного святкування» у Москві, незважаючи на «тупцяння чоловіків у чорних капелюхах». Інформацію про подію масово передруковували за кордоном.<ref name="УМ12">Ярослава Музиченко. Закарбований у Вічності… С. 12</ref>