Теорія мов програмування: відмінності між версіями

'''Теорія мови програмування''' ('''[[:en:Programming_language_theory|PLT]]-Programming language theory''') -це розділ комп'ютерних наук, який займається проектуванням, аналізом, визначенням характеристик і класифікацією мов програмування, їх індивідуальних особливостей. Він торкається математики, програмування і лінгвістики. Це добре відома галузь інформатики, а також активна область досліджень, результати яких опубліковані в численних журналах, присвячених PLT, а також в загальних інформатичних і інженерних публікаціях.

У деякому сенсі, історія теорії мови програмування передує навіть розвитку самих мов програмування. Лямбда-числення, розвинене [[Алонзо Черч|Алонзо Черчем]] і [[Стівен Коул Кліні|Стівеном Коулом Кліні]] в 1930-х, на думку деяких, є першою в світі мовою програмування, навіть при тому, що воно було призначене більше для обчислювальних розрахунків, ніж засіб для програмістів, яке описує алгоритми комп'ютерної системи, Багато сучасних функціональних мов програмування легко описуються з точки зору лямбда-числення.

Першою мовою програмування, яка була винайдена,була Планкалкюль (нім.- обчислення планів), який була розроблена [[Конрад Цузе|Конрадом Цузе]] в 1940-х, але не була відома суспільству до 1972 (і не була здійснена до 1998). Перша широко відома і успішна мова програмування - [[Fortran|Фортран]] (1954-1957), яка розроблена командою дослідників IBM на чолі з Джоном Бекусом. Успіх Фортрану привів до формування комітету вчених, які намагалися розробити "універсальну" комп'ютерну мову. Результатом їх зусиль був [[ALGOL|АЛГОЛ 58]]. В той же час, Джон Маккарті із MIT розробив мову програмування Лісп (засновану на лямбда-численні), яка є першою успішною мовою з науковим походженням. З успіхом цих початкових зусиль мови програмування стали активної темою дослідження в 1960-х і після.