Відмінності між версіями «Заміхів (Україна)»

Доповнення
(→‎Посилання: шаблон)
(Доповнення)
У архівних документах згадуєтся, що на 1891р. тут існувала синагога і молитовна школа. З початком XX ст. зростає чисельність населення містечка. Так на 1905 рік тут нараховувалося 399 дворів та 2392 жителі. У економічному житті Заміхова відбулися деякі зміни. Більш організовано почали скликатися торги, кожного вівторка через два тижні. Новим, що з’явилося у містечку від 1893 року, - міщанське управління, а також поштова станція. Належало містечко у цей час М. І. Морачинській.
 
Події [[Перша світова війна|Першої світової війни]]та [[Громадянська війна в Росії|1917- 1920 рр.]] негативно вплинули на розвиток містечка. Тут діяв загін самооборони, до складу якого, за свідченнями В. Горохольского, входили вояки петлюрівської армії. Ополченці підтримували зв’язки з армією [[Директорія Української Народної Республіки|Директорії]], отримуючи від [[Петлюра Симон Васильович|Петлюри]] зброю, боєприпаси, а також необхідну інформацію. Про національно-патріотичну спрямованість жителів говорить і повідомлення С. Ступніцького , що з весни 1920 р. тут хотіли відкрити '''"Просвіту"''', але цьому завадив прихід більшовиків.
 
5-13 жовтня 1920 р., у ході спільного українсько-польського протибільшовицького наступу тривали важкі бої за місто між силами [[Третя Залізна стрілецька дивізія Армії УНР|Третьої Залізної дивізії]] Армії УНР та частинами Червоної армії. Командуючий дивізією, генерал-хорунжий [[Удовиченко Олександр Іванович|Олександр Удовиченко]] згодом напише про ці події: "13 жовтня. Вже восьмий день як дивізія б'ється в районі на схід від Нової Ушиці. Вже до 2000 червоноармійців поклали своє життя на полях Заміхова. Нехай той, хто досліджуватиме ці бої, загляне до Заміхова і на власні очі переконається в тому; нехай відвідає і заміхівський і новоушицький цвинтарі, де знайде пару сот могил "невідомих українських вояків". Тепер, розглядаючи архівні матеріяли, що стосуються до цих боїв, доводиться констатувати деякі хиби наших штабових апаратів. В бойових звітах рідко коли знайдеш прізвище убитого, чи померлого від ран. Рідко який штаб подавав відомости про втрати своїх частин, а через новоушицький шпиталь перейшли сотні поранених. Нам здається, що в архівах цього шпиталю, як рівнож і шпиталів заміхівського, дунаєвецького та кам'янецького можна було би знайти імена багатьох українських вояків, що по лицарські вмерли за Україну".<ref>{{Cite book|title=Третя Залізна дивізія|last=Удовиченко|first=Олександр|year=|publisher=Червона калина, 1982|location=Нью-Йорк|pages=128-136|language=|isbn=}}</ref>
 
У 1922 році з місцевих комуністів було створено партосередок КПУ і кредитно-кооперативне товариство “Господар”. З початком [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]] Заміхів був окупований німецькими військами. Період окупації тривав з 13 серпня 1941 року до 27 березня 1944 року. За цей час було забрано на примусові роботи до Німеччини 130 чоловік, 20 липня 1942 року було вигнано, а згодом розстріляно 245 євреїв. Уже в перші місяці окупації у селі діяла підпільна патріотична група, яку очолював П.В.Корчовий. З наближенням звільнення краю [[Червона армія|Червоною Армією]] підпільники влилися до партизанського з’єднання ім. Щорса. 27 березня 1944 року війська [[38-а армія (СРСР)|38 Армії]] генерал-полковника [[Москаленко Кирило Семенович|Москаленка К.С.]], що входила до [[Перший Український фронт|Першого Українського фронту]], звільнили с.Заміхів.
13

редагувань