Ґустав Клімт: відмінності між версіями

У 1900—1916 Клімт часто відпочивав влітку на озері Аттер, на схід від Зальцбургу. Художник залишив близько п'ятдесяти пейзажів, для всіх характерним є завищений або занижений горизонт, однаково чітке моделювання як ближніх, так і дальніх об'єктів, статичність. Ймовірно, Клімт малював на [[пленер]]і, проте не вводить оптичний ефект, який був відкритий імпресіоністами. У пейзажах для художника головне не передати миттєвість, а їх декоративність. Дерева чітко замкнені в квадратний формат роботи, що створює враження контрольованості, логічності природи. Природа не виступає тлом для подій, а є самоцінною, наділяється символічним змістом. Присутній вплив техніки [[Пуантилізм (живопис)|пуантилістів]].

 

 

Про значення Клімта для тодішнього мистецького життя свідчать численні виставки за кордоном. У 1908 році він виставлявся у [[Прага|Празі]] та [[Дрезден]]і, в 1909 році — в [[Мюнхен]]і, в 1910 — у [[Венеційський бієнале|Венеції на IX бієнналє]], в 1911 — в [[Рим]]і, в 1912 — знову в Дрездені, в 1913 — в [[Будапешт]]і, Мюнхені та [[Маннгайм]]і, в 1916 — на виставці ''Bundes Österreichischer Künstler'' у [[Берлін]]і разом з Шілє та [[Оскар Кокошка|Кокошкою]]. У 1917 році Клімта було обрано почесним членом [[Віденська академія образотворчих мистецтв|Віденської академії образотворчих мистецтв]] ''(Akademie der bildenden Künste Wien)'' та мюнхенської Академії.