Середньовічна освіта: відмінності між версіями

'''Середньові́чну'''Середньові́чну систему '''осві́ти'' '''''осві́ти запозичено в [[Античність|античності]], але її збагатили, пристосували до нових [[Умова|умов]]. Середньовічна [[освіта]] будувалася на «[[Вільні мистецтва|семи вільних мистецтвах]]». Викладання велося [[Латина|латиною]], у [[XIV століття|XIV столітті]] відбувається перехід на [[Нація|національні]] [[Мова|мови]]. Вікові особливості [[Дитина|дітей]] не враховувалися. [[Читання|Читати]] в школі [[Навчання|вчилися]] за [[Біблія|Біблією]]. Відомості часто були [[Фантастика|фантастичними]].'''''

'''''З розвитком [[Місто|міської]] [[Культура|культури]] кафедральні школи перетворювалися на [[університет]]и. Університетські випускники мали право викладання в будь-якій школі. Університет поділявся на [[факультет]]и. [[Революція|Революцію]] у викладанні здійснило [[книгодрукування]].'''''

'''''До [[ХІІ століття|ХІІ століття]] [[Книга|книги]] зберігалися переважно у [[монастир]]ських і кафедральних [[бібліотека]]х. Перші [[Публіка|публічні]] бібліотеки відкрилися в [[XV століття|XV столітті]] у великих містах.'''''

== '''''Шкільна освіта''''' ==

[[Школа|'''''Шкільна''''']] '''''[[освіта]] будувалася на так званих «[[Вільні мистецтва|семи вільних мистецтвах]]» — тривіумі і квадривіумі. [[Тривіум]] («три шляхи») був початковим етапом і складався з [[Граматика|граматики]], [[Риторика|риторики]] та [[Діалектика|діалектики]] ([[Логіка|логіки]]). [[Квадривіум]] («чотири шляхи») набув поширення з [[ХІІІ століття]] і включав [[Арифметика|арифметику]], [[Геометрія|геометрію]], [[Астрономія|астрономію]], [[Музика|музику]].'''''

[[Середньовіччя|'''''Середньовічні''''']] '''''школи були [[монастир]]ськими, кафедральними (при [[Місто|міських]] [[собор]]ах) і [[парафія]]льними. З розвитком міст відкривалися [[Світський|світські]] (приватні), [[Гільдії|гільдійські]], [[Муніципалітет|муніципальні]] школи. Мандрівних школярів нецерковних шкіл називали вагантами або голіардами.'''''

'''''Викладання велося [[Латина|латиною]], лише в [[XIV століття|XIV столітті]] відбувається перехід на [[Нація|національні]] [[Мова|мови]]. Віковий ценз був відсутній. Вікові особливості [[Дитина|дітей]] не враховувалися, режим був досить жорстоким, із застосуванням [[Лоза|різок]]. Школярам забороняли голосно [[Розмова|розмовляти]], [[спів]]ати, [[гра]]тися, за найменшу [[провина|провину]] їх [[Покарання|карали]].'''''

'''''Школярі самі добували собі шматок [[хліб]]а. Вони підробляли, а ще частіше — просили [[Милостиня|милостиню]]. [[Ніч|Вночі]] вони співали під [[Вікно|вікнами]] [[Релігія|релігійні]] [[Пісня|пісні]], аби підняти з [[Ліжко|ліжка]] [[Милосердя|доброчинного]] [[Бюргерство|бюргера]] й змусити його поспішно відкупитися від страхітливої [[Мелодія|мелодії]] кинутим через вікно шматком [[Ковбаса|ковбаси]] чи [[сир]]у.'''''

[[Читання|'''''Читати''''']] '''''в [[Школа|школі]] вчилися за [[Біблія|Біблією]], працями святого [[Августин Аврелій|Августина]], [[Кодекс Юстиніана|Кодексом Юстиніана]]. Для перевірки [[Учень|учнівських]] [[Знання|знань]] та [[Логіка|логічного]] [[мислення]] влаштовували [[диспут]]и.'''''

[[Астрономія|'''''Астрономічні''''']]''''', [[Географія|географічні]] відомості часто були [[Фантастика|фантастичними]] ([[Земля]] тримається на [[кит]]ах), майже відсутня [[Доведення|доказова]] база з [[Геометрія|геометрії]].'''''

== '''''Університети''''' ==

'''''З [[Розвиток|розвитком]] [[Місто|міської]] [[Культура|культури]] кафедральні [[Школа|школи]] перетворювалися на [[університет]]и. Перший [[Європа|європейський]] університет було відкрито в [[Італія|італійському]] [[Містечко|містечку]] [[Болонья|Болоньї]] (він став визнаним центром [[Юридичні науки|юридичної науки]]) у [[ХІІ століття|ХІІ столітті]]. Університет в італійському [[Місто|місті]] [[Салерно]] став центром [[Медицина|медичних]] [[Знання|знань]], у [[Франція|французькому]] місті [[Париж]]і — центром [[богослов'я]]. У [[1500|1500 році]] налічувалося 86 університетів.'''''

'''''Університетські випускники мали [[право]] [[Учитель|викладання]] в будь-якій школі, з [[ХІІІ століття]] тільки вони могли обіймати високі [[Держава|державні]] чи [[Церква|церковні]] [[посада|пости]].'''''

'''''Університети мали [[Юридичні науки|юридичну]], [[Адміністративно-територіальна одиниця|адміністративну]] і [[Фінанси|фінансову]] [[Автономія|автономію]].'''''

'''''Університет поділявся на [[факультет]]и. На підготовчому «артистичному» вивчали «[[Вільні мистецтва|сім вільних мистецтв]]», далі [[студент]]и обирали [[Юридичні науки|юридичний]], [[Медицина|медичний]], [[Філософія|філософський]] чи [[Богослов'я|богословський]].'''''

'''''Заняття в університеті мали назву [[Лекція|лекції]] — їх читали [[професор]]и, лекції доповнювалися [[диспут]]ами.'''''

'''''У [[XIV століття|XIV столітті]] з'являються [[Колегія|колегії]] — колишні студентські гуртожитки, що стали самостійними центрами занять. Найпоширенішою ця [[Соціальна мережа|мережа]] була в [[Англія|Англії]].'''''

[[Революція|'''''Революцію''''']] '''''у викладанні здійснило [[книгодрукування]].'''''

== '''''Бібліотеки''''' ==

'''''До [[ХІІ століття]] [[Книга|книги]] зберігалися переважно у [[монастир]]ських і кафедральних [[бібліотека]]х. Вони були такими рідкісними й дорогими, що іноді їх приковували [[Ланцюг (техніка)|ланцюгом]].'''''

'''''У [[ХІІ століття|ХІІ]] — [[XIV століття]]х бібліотеки з'явилися при [[університет]]ах, королівських дворах, у великих сеньйорів та духовних осіб, заможних городян.'''''

[[Читальний зал|'''''Читальні зали''''']] '''''в [[XV століття|XV столітті]] працювали лише в [[Сорбонна|Сорбонні]] та бібліотеках [[Домініканці (орден)|домініканських]] монастирів.'''''

'''''Перші [[Публіка|публічні]] бібліотеки відрилися в [[XV століття|XV столітті]] у великих [[Місто|містах]], комплектувалися з подарованих або переданих за [[заповіт]]ом книжок.'''''

=== '''''Освіта та наука.''''' ===

'''''Схоластика.''' Термін схоластика походить від грец'''. «вчений»''' і означає напрям у філософії. Спочатку схоластами називали людей пов’язаних зі школою. А за часів Карла Великого схоластами називали всіх вчителів. З ХІ ст. ця назва поширюється на всіх тих хто займався наукою, а особливо філософією. Схоласти прагнули примирити між собою віру (релігію) та розум (науку). Учені були впевнені, що віра не перешкоджає їм зрозуміти Всевишнього та його творіння. Це вчення базувалось на двох основних правилах.''''' '''''1) Не відступати від законів Святого Письма; 2) у своїх судженнях бути винятково точними.''' Досягти істини можна без жодної помилки в безконечному ланцюзі міркувань. Цьому навчала логіка – наука про закони та форми мислення.'''''

'''''До ранніх схоластів належав філософ '''П’єр Абеляр''', який змалку виявив потяг до знань, а коли виріс здобув освіту та відкрив в Парижі власну школу, де викладав логіку й богослов’я. Абеляр досконало знав античну філософію, славився як не перевершений майстер диспуту. Головним інструментом у пошуку істини Абеляр вважав розум. А тому опираючись на Святе Письмо, був переконаний: будь-як знання потрібно розвивати за допомогою власного розуму. Його правило було просте: «Пізнаю у те, що вірю». Такі вільнолюбні виступи та міркування філософа зустріли спротив церкви, під її тиском Абеляр змушений був відректися від своїх поглядів, йому заборонили викладати. Своє життя закінчив у монастирі Клюні.'''''

'''''У ХІІ ст. зростає зацікавленість античними творами. У наукових колах західноєвропейських країн визнання здобуває Арістотель та ряд інших відомих античних філософів. Церква змушена була поєднати католицьке вчення з філософією Арістотеля. Це вдалось '''Томі Аквінському''', саме його вчення – '''томізм''' – поєднує християнську віру з природою та розумом, саме це вчення визнано офіційною ідеологіє католицької церкви і разом із логікою є головним досягненням схоластики.'''''

'''''Школи та університети.''' Першими навчальними закладами середньовіччя були монастирські, парафіяльні та кафедральні школи. Однак такі школи зазвичай мали лише одного вчителя, який проходив з учнями весь курс освіти.У школах учні вивчали''''' '''''«сім вільних мистецтв»'''. Це була система предметів, яка складалась з двох рівнів. Перший початковий рівень, називався '''тривіум'' '''''тривіум та передбачав освоєння''''' '''''граматики, риторики та діалектики'''. На заняттях з граматики учні вивчали латину, опановуючи діалектику, вчилися мислити, будувати докази й вести диспути. На заняттях з риторики привчалися чітко й виразно говорити, а також вести діловодство, писати твори, листи тощо.'''''

'''''Наступний рівень – '''квадріум''', передбачав вивчення '''арифметики, геометрії, астрономії та музики.''' У ХІІ – ХІІІ ст. Західна Європа переживала економічне та культурне піднесення. Розвиток міст, розширення світогляду європейців, знайомство з культурою Сходу стали стимулом для вдосконалення середньовічної освіти. Освіта зосередилась в найбільших містах, де створилися світські школи. Вони давали знання з основ торгівлі та ремесла. Тривалий час навчання в школах велося латиною, лише в XIV ст. з’явилися школи з національною мовою викладання.'''''

'''''Саме на базі світських шкіл виникають університети. Перші університети з’явилися у ХІІ ст. в Болоньї (Італія) та Парижі (Франція). Згодом виникли і в інших країнах: Оксфордський, Кембриджський в Англії, Саламанський в Іспанії, Празький в Чехії,, Краківський у Польщі і т. п. Вже наприкінці ХV ст. в Європі було 79 університетів, більшість з них активно діє і сьогодні, свято зберігаючи свої традиції.'''''

'''''Університет мав юридичну, адміністративну та фінансову самостійність, які надавалися йому спеціальними грамотами монарха. Учні середньовічних університетів називалися студентами, а університети поділявся на факультети. Початковим факультетом був '''артистичний''', який мали закінчувати всі студенти. Тут вивчали «сім вільних мистецтв». Випускник артистичного факультету отримував право викладати в школі або продовжувати навчання на одному з вищих факультетів – '''юридичному, медичному, богословському.''' Термін навчання залежав від факультету, зокрема підготовка юриста або лікаря тривала 5 – 6 років, а богослова – 15.'''''

'''''Заняття в університеті називалися лекціями, які читали професори, а студенти слухали й записували. Лекції доповнювалися диспутами – суперечками на тему, що визначалася заздалегідь. Університети мали великий вплив на культурне життя суспільства. Їхні випуснкии мали змогу влаштуватися на вигідні церковні та державні посади. Найкращі шанси для кар’єрного зростання давала юридична освіта, але й магістри богослов’я, медицини та вчителі не мали підстав нарікати на долю'''''

'''''Роджер Бекон та поява дослідних знань.''' З ХІІІ ст. спостерігається поглиблений інтерес до дослідження природи та її явищ. Одним з перших на необхідності дослідного вивчення природи наполягав професор Оксфордського університету францисканський монах''''' '''''Роджер Бекон.''' Для сучаскниів він був загадковою особистістю, а дехто навіть вважав його чарівником. Монах, обкладений книгами і приладами, цілодобово знаходився у своїй келії в монастирській вежі. Р. Бекон перший пояснив появу веселки після дощу, обґрунтував необхідність отримання знань шляхом дослідів і математичних розрахунків. На думку Бекон існують три джерела знань: авторитет, розум, дсолід. Авторитету замала, якщо він не підкріплений розумними доказами. Але й розум потребує підтвердження його висновків дослідом. Вчення англійського мислителя сприяло розвитку та поширенню наукових знань. Численні заздрісники звинуватили Бекона у зв’язках із неситою силою. Ученого ув’язнили в монастирській тюрмі, де він провів майже 14 років свого життя.'''''

'''''Потяг до пізнання заполонив європейське суспільство. Так, у Сицилійському королівстві розгорнулась діяльність перекладачів філософських та природничих творів грецьких та арабських авторів. У медичній школі в Салерно вивчали, описували та випробовували лікувальні властивості рослин, досліджували отруту різних видів та засобів протидії отруті.'''''

'''''Середньовічній алхіміки активно досліджували природні властивості речовин. Голвоним їхнім завданням було віднайдення '''«філософського каменю»''', здатного перетворити звичайні метали в золото. При пошуках цього каменю одночасно вивчали особливості окремих сполук та сплавів, способи дії на них різних речовин. Були створенні та вдосконаленні прилади для проведення дослідів.'''''

'''''Суттєво розширили географічні уявлення європейців. Ще в ХІІІ ст. '''брати Вівальді''' з Генуї спробували обігнути західне узбережжя Африки. А венеціанець '''Марко Поло''', як відомо, здійснив багаторічну подорож у Центральну Азію та Китай. У XIV – XV ст. з’являються описи різних земель, зроблені мандрівниками. Суттєво вдосконалили карти, склали географічні атласи. Це заклало основу для майбутніх Великих географічних відкриттів.'''''