Сапсан: відмінності між версіями

| domain = [[ЕукаріотиЯдерні]] (Eukaryota)

Наукову назву ''Falco peregrinus'' присвоївнадав птаху англійський орнітолог [[Мармадьюк Танстелл|Мармадюк Танстелл]] ({{lang-en|Marmaduke Tunstall}})&nbsp;— саме він першим, ще в [[1771]] році, зробив систематичний опис сапсана в роботі ''Ornithologia Britannica''<ref name="Tunstal">{{cite book |author = =Tunstall, Marmaduke|title = Ornithologia Britannica: seu Avium omnium Britannicarum tam terrrestrium, quam aquaticarum catalogus, sermone Latino, Anglico et Gallico redditus: cui subjuctur appendix avec alennigenas, in Angliam raro advenientes, complectens.|publisher=London, J. Dixwell|year =1771}}</ref>. [[Латинська мова|Латинське]] слово ''falco'', що дало птаху його родову назву, є похідним від слова ''falx'' («[[серп]]») і перекладається як «подібний до серпа»&nbsp;— таким чином автор підкреслив форму крил сокола під час польоту. Видова назва ''peregrinus'' в перекладі з латинської означає «мандрівний»&nbsp;— стосується як поширення, так і способу життя цього птаха<ref name="USFishWildlifeService1999"/><ref name="ThePeregrinefund">{{cite web|work=The Peregrine fund|url=http://www.peregrinefund.org/Explore_Raptors/falcons/peregrin.html|title=Peregrine Falcon ''Falco peregrinus''|accessdate=2008-03-29|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HWt2iTbZ|archivedate=2013-06-21}}</ref>. Схожі назви збереглися в більшості сучасних європейських мов: наприклад {{lang-en|peregrine falcon}}, {{lang-fr|faucon pèlerin}}, {{lang-de|Wanderfalke}}, {{lang-it|falco pellegrino}}, {{lang-sv|pilgrimsfalk}} тощо.

Більшість звуків, що видає сапсан, пов'язані з аспектами репродуктивної поведінки. Поза [[шлюбний сезон|шлюбним сезоном]] птах зазвичай мовчазний<ref name="Mullarney1999">{{cite book| author = Killian Mullarney, Lars Svensson, Dan Zetterström, & Peter J. Grant | year = 1999 | title = Birds of Europe | publisher = Princeton University Press | isbn = 978-0-691-05054-6 | pages = 98}}</ref>, за винятком внутрівнутри- і міжвидових зіткнень. Репертуар самок і самців подібний, мало відрізняється від інших видів сокола, але відносна частота і контекст вокалізів залежать від статі і виду. Географічних відмінностей між птахами 4 підвидів (''F. p. tundrius'', ''F. p. pealei'', ''F. p. anatum'', ''F. p. brookei'') не спостерігалося<ref>{{cite journal| author = Wrege, P. H. and T. J. Cade | year = 1977 | title = Courtship behavior of large falcons | journal = Raptor Res. | volume = 11 | pages = 1–27}}</ref>. Вокаліз самців і самок відрізняється за частотою та спектром, зазвичай виклики самців приблизно 0,2 кГц вищі, ніж самок, містять ширший ряд частот і мають чіткішу гармонійну структуру<ref>{{cite book| author = Cramp, S. and K. E. L. Simmons | year = 1980 | title = The birds of the Western Palearctic | volume = 2: hawks to bustards | publisher = Oxford Univ. Press | location= Oxford, U.K.}}</ref>. Чоловічі і жіночі вокалізи дозволяють ототожнення індивідуумів з точністю близько 90&nbsp;%<ref>{{cite book| author = Telford, E. A.| year = 1996 | title = Peregrine Falcons in the northeastern United States: sonagraphic analysis of the defense call, population turnover, and dispersal | work = M.S. thesis | publisher = Boise State Univ. | location= Boise, ID}}</ref>. Зареєстровани типи вокалізу такі<ref name=birdsofNAname>{{cite web|title=Peregrine Falcon|work=The birds on North America online|url=http://bna.birds.cornell.edu/bna/species/660/articles/introduction|author=White, Clayton M., Nancy J. Clum, Tom J. Cade, and W. Grainger Hunt|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HWt8w2DL|archivedate=2013-06-21}}</ref>:

'''''Завивання''''' (''wail''): безперервний або повторний відносно довгий виклик (0,4-2,0 с), з нерегулярними інтермаламиінтервалами від 0,1 с до кількох хвилин. Менш галасливий і з чіткішою гармонійною структурою, ніж інші виклики, шириною 1-6 кГц, злегка підвищуюється за частотою. Має найширшу різноманітність форм серед всіх викликів. З'являється в кількох випадках: наявності харчування, при спаровуванні або при залицянні за самкою<ref name=Nelson1977/><ref name=birdsofNAname/>.

В Європі гніздиться 12—25 тис. пар. В Україні гніздиться біля 120—130 пар, з яких 100—110 пар в Криму. В останні десятиріччя помітно зростає кримська популяція. Зменшення чисельності у 1950—60 рр.роках було обумовленообумовлене застосуванням [[ДДТ]] як сильнодіючого інсектициду і узаконеним нищенням хижих птахів людиною. Сучасне зростання, можливо, повязанепов'язане з забороною застосування ДДТ і відстрілу хижаків<ref>{{книга |автор = |частина = |заголовок = Червона книга України. Тваринний світ |оригінал = |посилання = |відповідальний = за ред. І.&nbsp;А.&nbsp;Акімова |видання = |місце = К. |видавництво = Глобалконсалтинг |рік = 2009 |том = |сторінки = |сторінок = 600 |серія = |isbn = 5-88500-064-6 |тираж =}}</ref>.

За винятком найпівнічніших популяцій, сапсани часто-густо ведуть осідлийосілий спосіб життя, або в холодну пору року переміщуються на незначну відстань. При цьому самці, що досягли статевої зрілості, за можливості тримаються поблизу гніздової території напротязі цілого рокуцілоріч<ref name="USFishWildlifeService1995"/>. В умовах арктичного й субарктичного клімату птахи здійснюють довгі сезонні [[Міграція птахів|міграції]], залітаючи при цьому нерідко на більші відстані ніж їхні сусіди&nbsp;— неперелітні птахи. Так, за спостереженнями орнітологів, сапсани, що кубляться в Гренландії, взимку можуть сягати південного краю Південної Америки<ref name="Grzimek"/>.

В окремих випадках сапсани займають старі гнізда інших хижих птахів на деревах&nbsp;— [[ворон]]а, [[канюк]]а, [[Яструб-тетерев'ятник|яструба-тетерев'ятника]], [[шуліка|шуліки]], [[Скопа|скопи]] та інших<ref name="ecoclub"/><ref name="Ehrlich">{{cite book| author = P.&nbsp;R.&nbsp;Ehrlich, D.&nbsp;S.&nbsp;Dobkin, D.&nbsp;Wheye & S.&nbsp;L.&nbsp;Pimm | year = 1994 | title = The Birdwatcher’s Handbook: A Guide to the Natural History of the Birds of Britain and Europe | publisher = Oxford University Press | isbn = 978-0198584070}}</ref>. Зрідка за місце під гніздо сапсану правлять ніші (виємкивиїмки) у кам'яних будівлях в населених пунктах, що нагадують птахам скелясті виступи&nbsp;— карнизи високих будівель, мости, дзвіниці, заводські труби і т. ін.<ref name="Handbook"/>. За можливості викопується невелика ямка в ґрунті завглибшки 1-3&nbsp;см і діаметром 20-30&nbsp;см, або розчищається невелика ділянка<ref name="ecoclub"/>. Устилка, як така, відсутня, проте при багаторазовому використанні в гнізді можуть залишатися кістки або пір'я. Однією з прикметнихвизначних особливостей сапсана є велика кількість рештківрешток кісток жертв навколо гнізда, що скупчуються протягом тривалих років, а також рясні сліди посліду пташенят.

Сапсан належить до роду [[Сокіл|соколів]] родини [[Соколові|соколових]]; його найбільш близькими родичами вважаються [[кречет]] (''Falco rusticolus''), [[балабан]] (''Falco cherrug''), [[лаггар]] (''Falco jugger''), [[середземноморський сокіл|середземноморський]] (''Falco biarmicus'') і [[Мексиканський сокіл|мексиканський]] (''Falco mexicanus'') соколи<ref name="Helbig1994">{{cite book| author = Helbig,&nbsp;A.J.; Seibold,&nbsp;I.; Bednarek,&nbsp;W.; Brüning,&nbsp;H.; Gaucher,&nbsp;P.; Ristow,&nbsp;D.; Scharlau,&nbsp;W.; Schmidl,&nbsp;D. & Wink,&nbsp;M. | year = 1994 | title = Phylogenetic relationships among falcon species (genus ''Falco'') according to DNA sequence variation of the cytochrome b gene | work = Meyburg, B.-U. & Chancellor, R.D. (eds.): Raptor conservation today: 593—599 | url = http://www.uni-heidelberg.de/institute/fak14/ipmb/phazb/pubwink/1994/4.%201994.pdf | accessdate = 2011-01-08}}</ref><ref name="Wink2000">{{cite book| author = Wink,&nbsp;M.; Döttlinger,&nbsp;H.; Nicholls,&nbsp;M.&nbsp;K. & Sauer-Gürth,&nbsp;H. | year = 2000 | title = Phylogenetic relationships between Black Shaheen (''Falco peregrinus peregrinator''), Red-naped Shaheen (''F. pelegrinoides babylonicus'') and Peregrines (''F. peregrinus'') | work = Chancellor, R.D. & Meyburg, B.-U. (eds): Raptors at Risk: 853—857 | publisher = WWGBP/Hancock House | location= Berlin/Blaine | url = http://www.uni-heidelberg.de/institute/fak14/ipmb/phazb/pubwink/2000/22.%202000.pdf | accessdate = 2011-01-08}}</ref>, яких часто об'єднують в одну групу. Вчені вважають, що [[еволюція|еволюційні]] відмінності цих птахів від решти представників роду почали проявлятися за [[Міоцен|пізнього міоцену]] або за [[Пліоцен|раннього пліоцену]], приблизно 5-8&nbsp;млн. [[років тому]]. Оскільки група включає види як [[Старий Світ|Старого]], так і [[Новий Світ|Нового Світу]], то вважають, що найімовірніше осередком формування розбіжностей стала [[Європа]] або [[Африка]]. Взаємовідношення цієї групи з рештою соколів досі остаточно не з'ясовано; одним з чинників, що утруднює наукові дослідження, є значно поширена [[Гібрид (біологія)|гібридизація]] між різними видами<ref name="Helbig1994"/><ref name="Wink2000"/>. Зокрема, при розведенні у вольєрах популярним є схрещування сапсана і середземноморського сокола&nbsp;— їхнє спільне потомство володіє характерними рисами обох видів: мисливською вправністю першого і витривалістю другого.

Сапсан у всі часи залишався рідкісним птахом, незважаючи на свою пристосовність до різних ландшафтів і кліматичних умов. У наш час{{коли}} популяція птахів в цілому визнається стабільною<ref name="IUCN">{{cite web|work=BirdLife International|year=2004|url=http://www.iucnredlist.org/apps/redlist/details/144581/0|title=''Falco peregrinus''|accessdate=[[8 січня]] [[2011]]|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HWtArPHt|archivedate=2013-06-21}}</ref>, хоча в окремих регіонах може спостерігатися коливання чисельності або зникнення з колишніх місць проживання<ref name="RIZ"/><ref name="RedBookChelyabinsk">{{cite book| work = Красная Книга Челябинской области |url = http://www.redbook.ru/article333.html | title = Сапсан (Красная Книга России)}}</ref>. Серйозні загрози збереження цього виду виникли в другій половині [[20 століття]], з початком масового використання хлорорганічних [[Пестициди|пестицидів]] (зокрема [[ДДТ]]) в [[Сільське господарство|сільському господарстві]]<ref name="Cade1988">{{cite book| author = T.&nbsp;J.&nbsp;Cade, J.&nbsp;H.&nbsp;Enderson, C.&nbsp;G.&nbsp;Thelander & C.&nbsp;M.&nbsp;White (Eds) | year = 1988 | title = Peregrine Falcon Populations — Their management and recovery | publisher = The Peregrine Fund | location= Boise, Idaho | isbn = 0-9619839-0-6}}</ref>. Небезпечні речовини накопичувалися в організмі птахів і перешкоджали ембріональному розвитку потомства (різко скоротилася вилуплюваність пташенят)<ref name="Ehrlich"/>. З кінця [[1940-ті|1940-тих]] до середини [[1960-ті|1960-тих]] років тільки в [[Сполучені Штати Америки|США]] сапсани повністю зникли в східній частині країни, а на заході їх чисельність впала на 80-90&nbsp;%<ref name="USFishWildlifeService1995"/>. Аналогічна ситуація виникла і в [[Західна Європа|Західній Європі]], де на значній території вони перестали траплятися<ref name="RIZ"/>. Тільки у [[1970-ті]] роки, після законодавчої заборони на використання особливо небезпечних отрутохімікатів і впровадження екологічних програм, популяція сапсанів у світі почала поволі відновлюватися.

На міжнародному масштабі сапсан включений до [[Конвенція по міжнародній торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори|Додатку 1 Конвенції СІТЕС]] (заборона на торгівлю), [[Боннська конвенція|Додатку 2 Боннської Конвенції]], [[Бернська конвенція з охорони європейської фауни, флори, та природних місць перебування|Додатку 2 Бернської Конвенції]], а також охороняється рядом двосторонніх угод<ref name="RedBookChelyabinsk"/>. У [[США]], [[Канада|Канаді]] і [[Німеччина|Німеччині]] розроблені програми вирощування молодника у вольєрах з подальшим впровадженням в умови дикої природи<ref name="Readers">{{cite book| author = Reader’s Digest Editors | year = 2005 | title = Book Of North American Birds. Reader’s Digest | isbn = 978-0895773517}}</ref>. У період утримання в неволі, щоб уникнути звикання пташенят, контакт з людиною значною мірою обмежений&nbsp;— наприклад, штучне годування відбувається з рукавичок у вигляді голови дорослого сапсана.

Згідно з [[Міжнародний союз охорони природи|МСОП]], зараз сапсани мешкають на території біля 10&nbsp;млн км² території планети, а їх популяція (до 100 тис. особин), незважаючи на загрози, залишається стабільною. Проте, залишається загроза для деяких підвидів цього птаха у регіональному масштабі. Так, наприклад, у [[Кримський півострів|Криму]] залишилося лише кілька десятків пар сапсанів підвиду ''F. p. brookei'' плюс невелика кількість перелітних птахів підвиду ''calidus''.

З сапсанами пов'язана низка [[Західна Європа|західноєвропейських традицій]]. Зокрема, в [[1405]] році король [[Англія|Англії]] [[Генріх IV (король Англії)|Генріх IV]] передав [[острів Мен]] в довічне володіння [[Сер (титул)|серові]] Джону Стенлі (''John Stanley'') в обмін на зобов'язання подарувати йому двох сапсанів на коронацію й дарувати по два птахи всім наступним англійським [[монарх]]ам. Ця традиція зберігалася аж до [[1821]] року, коли був коронований король [[Георг IV (король Великобританії)|Георг IV]],<ref>{{cite web|url=http://www.gov.im/isleofman/facts.xml|title=Island Facts|work=Офіційний сайт уряду острова Мен|accessdate=2008-04-23|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HWtC8oAU|archivedate=2013-06-21}}</ref> й відбилася на лівій частині герба острова Мен. А [[1530]] році імператор [[Священна Римська Імперія|Священної Римської Імперії]] [[Карл V Габсбурґ|Карл V]] при передачі острова [[Мальта]] [[Мальтійський орден|лицарському ордену Госпітальєрів]] (Мальтійському ордену) також зобов'язав тих щороку присилати йому по одному сапсану в якості [[феодалізм|феодальної]] повинності. У 30-х роках XX століття цей історичний епізод використав у своєму творі «Мальтійський сокіл» англійський письменник Дешіл Хеммет.

Полювання з використанням соколів або інших ловецьких птахів було відоме ще за глибокої давнини&nbsp;— найдавніше [[документ]]альнедокументальне свідчення знайдено під час розкопок [[Ассирія|ассирійської]] [[фортеця|фортеці]] ''Дур-Шаррукін'', [[вотчина|вотчині]] [[цар]]яцаря ''[[Саргон II|Саргона II]]'' (722—705 роки до н.&nbsp;е.), де на кам'яному [[барельєф]]і зображені двоє мисливців, один з яких запускає птаха в повітря, а другий ловить його<ref name="Layard">{{cite book| author = A.&nbsp;H.&nbsp;Layard | year = 1853 | title = Discoveries in the Ruins of Nineveh and Babylon; with Travels in Armenia, Kurdistan and the Desert | publisher = Adamant Media Corporation | year = 2001 | isbn = 978-1402174445}}</ref><ref name="Dalley1993">{{cite book| author = Stephanie Dalley | year = 1993 | url = http://www.clt.astate.edu/aromero/Babylonians.pdf | title = Ancient Mesopotamian Gardens and the Identification of the Hanging Gardens of Babylon Resolved | work = Garden History | volulme = 21 | pages = 1-13}}</ref>.

Крім того, сапсан часто зображується на [[філателія|філателічній]] продукції, пам'ятних [[монета]]х центральних [[банк]]івських установ багатьох держав світу, в тому числі й України. Так, сапсан викарбуваний на 25-[[цент]]овій монеті, випущеній в обіг Монетним Двором США в [[2007]] році, на візначеннявизначення [[Айдахо|штату Айдахо]], одним з символів якого він є<ref>United States Idaho Statutes, Title 67, Chapter 45, Section 67-4512</ref>.

Українські [[спорт]]ивніспортивні клуби також нерідко мають назву ''сокіл'', в тому числі і [[хокей]]на команда [[Сокіл (Київ)]], гравці якої становлять основу [[Національна збірна України з хокею|Національної збірної України з хокею]].

Популяції, що гніздяться у Криму та Карпатах, налічують разом лише 15-20 пар. В інших районах дуже рідкісний (з 70-х років [[20 століття]] [[гніздо|гнізд]] не знаходили).