Черкащина. Універсальна енциклопедія: відмінності між версіями

Видання й упорядник згодом були піддані критиці з боку земляків-краєзнавців із Тального: В. Мицика, В. Хоменка та О.Шатайла.<ref>http://slovoprosvity.org/2011/05/26/%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%B0-%D0%BD%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%B2%D0%B0-%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F%E2%80%A6/</ref> .До речі, у той час, коли професійні літератори упродовж року не можуть надрукуватися, провінційних "рецензентів" чомусь відразу надрукувало "Слово Просвіти" і це й же матеріал через кілька днів -"Літературна газета", де друкуються тільки члени СПУ. Різка, вірніше -агресивна рецензія була надіслана та опублікована упродовж місяця в центральних та районних гзетах Черкащини, гнівний лист відіслано губернаторові області, Національній та обласній Спілці краєзнавців, Комітетові з Державних премій України. Для упорядника це стало неприємною новиною, адже ця "трійка" могла написати листа на його домашню адресу і він, як і нині робить (адже ніхто не застрахований від помилок, більше того, коли великий обсяг видання упорядковує одна людина) вписав би їхні зауваження (якщо вони вірні!) у листок з назвою "Помічені помилки: невірно і як треба читати". Більше того, упорядник, перед тим, як друкувати видання -а перед цим у кожному районі виступав перед краєзнавцями, і просив надсилати свої побажання, зауваження. а коли була зверстана енциклопедія - надіслав її в кожний район для звірки, і в той - звідки "краєзнавці" - відповіді не було, як і зауважень на неточності, про які раптом звернули увагу "рецензенти". Більше того, з метою дискридитації упорядника, від його імені та нібито за його підписом, коли він лежав у лікарні після смерті сина, електронкою була надіслана для друкування стаття в газету "Слово Просвіти" за нібито підписом Івана Дзюби, основу якої складала рецінзія-рекомендація І.Дзюби на здобуття Державної премії й дописані хвалебні речі на адресу упорядника. На думка упорядника, ця "рецензія" зявилися саме перед висуненням енциклопедії на Державну премію України (до речі -висуванці І.Дзюба і П.Тронько) як замовна і несправедливо звинувачувала упорядника в "перекручуванні фактів і плагіат". По-перше, він не надсилав , як й І.Дзюба в газету матеріал, по-друге - після кожної статті в енциклопедії є Список використаних джерел і сторінки, звідки взято матеріал, Це право упорядника - робити скорочення, але він вказав джерело (може й невірна інформація там, але то вже на совісті автора), звідки взято інформацію, і з метою збільшити можливість вмістити якомога більше матеріалу, обмежився назвої видання, не вказавши автора статті, звідки упорядник взяв матеріал чи послався, лише вказав сторінку. По-третє, щодо "перекручування фактів"- так упорядник посилався на матеріали із джерел, які вказані після статті і тоді й треба було "краєзнавцям" критикувати автора того джерела, звідки взято невірну інформацію. Іще причиною, на думку упорядника, такого звинувачення з боку "трійки" стало те, що він окремо не вмістив матеріали про В.Хоменка та О.Шатайла, не все зазначив й у статті про В.Мицика, про якого таки вміщено в енциклопедії матеріал. Правда.на окремі помилки автора-упорядника зауважив і колега '''Мар'ян Сущенко (чомусь за цим псевдонімом скрився земляк упорядника, професор Михайло Наєнко)''' у своїй рецензії на енциклопедію від 10 березня 2011 року<ref>[http://litukraina.kiev.ua/10cher.html Мар'ян Сущенко. Черкащина Віктора Жадька] // Літературна Україна.&nbsp;— 2011 .&nbsp;— 10 березня.&nbsp;— С. 15</ref>. Як відомо, при підготовці таких універсальних видань без проблем і помилок практично ніколи не буває (перевірте ЕСУ, ту ж "Історію міст і сіл", десятки інших - маса помилок,неточностей, перекручень, без посилань на джерела), особливо, коли цим займається одна людина: відвідує за свої кошти упродовж трьох місяців 800 сіл, фотографує 5 тисяч світлин, упорядковує -тобто - відбирає 3 тисячі матеріалів із книг, довідників і тих видань, які готували місцеві краєзнавці. До речі, серіію по кожній області "Історія міст і сіл УРСР" ( під керівництвом академіка П.Т.Тронька) готували 100 тисяч оіб, в кожній області, районі були створені коміїї з підготовки для видання матеріалів.І упоряднику незрозумілоне зрозуміло, чому ніхто із черкаських письменників, краєзнавців, істориків, попри того, що подібного універсального видання, окрім заідеологізованої "Міста і села. Черкаська область" ще радянських часів, не підготовлено, ніхто не відгукнувся письмово, окрім підтримки та розуміння - телефоном. Нарешті - нехай читач сам подивиться видання насправді і співставить - так звані "кричні заування" краєзнавців з надрукованими матеріалами в енциклопедії й порівняє з іншими подібними виданнями. Упоряднику прикро, що, окрім несправедливої критики своїх, так званих "землячків", фінансово ніхто не допоміг -ні під час проїзду, ані під час підготовки матеріалів, щоб випустити енциклопедію: ні керівництво районів, міст, жоден депутат-черкащанин, в тому числі й оця "трійка", що криткувала, а собівартість видання 2010 року коштувала 400 гривень примірник (тираж - тисяча).Прикро, що й не підтримало Черкаське земляцтво в Києві "Шевченків край", ані його голова, мільйонер Петя Шилюк, хоч обіцяв. Разом із тим велика кількість енциклопедії зникло з приміщення облдержадміністрації, куди було доставлено упорядником для районних та шкільних бібліотек, і понині із пенсії упорядник покриває борг перед видавництвом. І все ж частину енциклопедій упорядник безкоштовно подарував обласним бібліотекам Черкас, школам Маньківського, Корсунь-Шевченківського та Жашківського районів.Упорядник не ображається на звинувачення "трійки-краєзнавців", прикро, що це зробили єдині в України - його земляки -агресивно, не по-людськи, а можна ж було надіслати всі ці зауваження упорядникові і не ганьбитися. Бог їм суддя!