Архітектура Стародавньої Греції: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Lorry (обговорення | внесок)
стиль, оформлення
Рядок 1:
 
 
 
'''Архітектура Стародавньої Греції''' — історично довгий період розвитку архітектури Стародавньої Греції, що стане базою для архітектурної практики низки європейських народів і країн.
 
Рядок 8 ⟶ 5:
Збережено мало відомостей про початковий період архітектури [[народ]]ів, що населяли теріторію Греції, грецьких островів та узбережжя Малої Азії.
 
Від початкового періода, котрий датують дев'ятим та восьмим століттями до н.е., збережені найранні рештки давньогрецької архітектури. Збережені відомості про якийсь [[храм]] у Дреросі на острові [[Крит]]<ref>«Всеобщая история искусств», М., «Искусство», 1956, с. 161</ref>. Серед збережених решток — храм Артеміди Ортії у [[Спарта|Спарті]] та храм у Етолії. В цих рештках відчутні впливи мікенської архітектрури. Споруди нагадують мегарон, бо головний фасад створював отвір з двома [[колона]]ми<ref>«Всеобщая история искусств», М., «Искусство», 1956, с. 161</ref>. В якості будівельних матеріалів використовували [[Деревина|деревину]], [[Глина|глину]], неопалену [[Цегла|цеглу]]. Опанування керамічного виробництва сприяло появі перших керамічних деталей у якості ахітектурногоархітектурного декорадекору<ref>«Всеобщая история искусств», М., «Искусство», 1956, с. 161</ref>.
 
== Архітектура доби грецької архаїки==
Рядок 17 ⟶ 14:
{{main|Кераміка Стародавньої Греції}}
[[Файл:Peripter.png|міні|140пкс|Периптер: а — опістодом, б — наос,<br />в — пронаос]]
Новий етап розвитку давньогрецької архітектури припав на добу грецької архаїки, хронологічно це відбулося у 7 та 6 століттях до н.е. Іноді грецьку архаїку називаюьназивають перехідним періодом від доби гомерівської Греції до періодаперіоду класики. Як би не вважали цей період у 200 років, вивчення його художніх пам'яток доводить, що майстри архаїки підняли мистецтво на новий якісний щабель, при всій розкутості і сміливості творчих пошуків зберіглизберегли кращінайкращі здобутки гомерівського періодаперіоду ій досягли перших щаблів своєріднотісвоєрідності і довершеності.
 
Базові мистецькі галузі доби архаїки — [[архітектура]], [[чорнофігурний вазопис]] та [[скульптура]]. Архітектура і скульптура мали певні особливості і темпи розвитку, тоді як керамічне виробництво розвивалось стрімко і цілісно, а вазопис досяг першого власного розквітку і перевершив у художніх досягненнях розвиток давньогрецької архаїчної [[Скульптура|скульптури]]<ref>«Всеобщая история искусств», М., «Искусство», 1956, с. 171</ref>, кращі досягнення котрої будуть ще попереду.
 
В добу архаїки як архітектрурнийархітектурний об'єкт виокремився [[храм]]. Храм та площа перед храмом стають центром релігійного та суспільного життя поліса-держави. У кам'яному храмі зберігали державну скарбницю, кращі твори мистецтва. В добу архаїки храм втрачає функцію царського святилища і стає уосбленнямуособленням полісного самоврядування. З храмахраму на площу виносять жертовник, бо храм не став і не був приміщенням для зборів вірян. Місцем проведення релігійних церемоній та урочистих процесій був майдан перед храмом просто неба. Дещо великі і величні храми в добу архаїки таки вибудують. Але давньогецькідавньогрецькі кам'яні храми у порівнянні з циклопічними храмовими спорудами СтародавногоСтародавнього ЄгиптаЄгипту завжди менші. Бо їх ідейна програма не приголомшити і розчавити окрему людину, а уславити полісний устрій і героїчне минуле і героїчне сьогодення грецької громади.
 
Типовим зразком давньогрецького храмахраму став [[периптер]] — прямокутний об'єм споруди, з усіх боків оточениийоточений колонадами. Прототип периптера — житловий будинок з глиняними мурами, двосхилим дахом і дерев'яними стовпами. В грецькому храмі всі ці елементи приведені до певної системи несучих та несомих частин, а сама архітектура пройшла довгий еволюційний шлях<ref>«Всеобщая история искусств», М., «Искусство», 1956, с. 164</ref>. Так, були спроби створити храм з колоною, що затуляла вхідні двері до храмахраму. Логічно, що цей варіант не отримав поширення.
 
Греція не була єдиною державою, а була конгломератом держав-полісів, що постійно суперничали і воювали один з одним. Все це обумовило появу декількох мистецьких центрів. Так, відома зараз давньогрецька ордерна система ( дорійський ( доричний) )та іонійський ордери ) виникла у різних її частинах як кінечний результат двох місцевих художніх шкіл<ref>«Всеобщая история искусств», М., «Искусство», 1956, с. 165</ref>. Головні риси доричного ордера склалися вже в 7 ст. до н.е, іонічний ордер отримав власні характристики лише наприкінці 7 ст.
 
[[Файл:345 Кратер Клітія. Аякс виносить мертвого Ахілла з поля боя.jpg|міні|центр|380пкс|Кратер Клітія. Аякс виносить мертвого Ахілла з поля боябою.jpg]]
 
Смакам суворих вояків, котрими була тоді переважна більшість греків-чоловіків, мужнім і несентиментальним, імпонувало і суворе та урочисто строге мистецтво. Все це їм і запропонувала дорична архітектура. Вона рекрутувала до власних лав низку талановитих архітекторів і дизайнерів, котрі десятиліттями удосконалювали кожний її елемент і довели до стрункої і вивіреної системи. Саме ця система опинилась на магістральному шляху розвитку давньогрецької архітектури, а її зразки стануть кращим надбанням як архітектурної практики доби архаїки, так і доби класики<ref>«Всеобщая история искусств», М., «Искусство», 1956, с. 171</ref> .
 
Іонічний ордер мав дещо меншу популярність, склався пізніше і мав поширення у грецьких колоніях, що межували із азійськими країнами з їх постійним потягом до декоративності і відсутністю громадських ідеалів і прагнень. Декоративність і переважала в ньому у порівнянні з доричним. Декоративні деталі ордера могли переінакшити навіть [[характер]] примітивних архаїчних споруд, навернувши їх до привітності і легковажності, але позбавивши героїчного і урочистого характеру. Протиріччя іонічного ордера особливо неприховано виявились у спорудах, де в архітектурі були потрібні мужня велич і значущість. Діптер — храм Артеміди в місті [[Ефес]] — був найбільш якравимяскравим прикладом несумісності величного за призначенням храма з декоративністю іонічного ордера, використаного при його побудові. Іонічний ордер мав здатність до заміни колон на жіночі фігури, декоративність котрих виступала вже цілком неприховано. На декілька століть іонічний ордер був витіснений у практику створення допоміжних приміщень. Його не забудуть і він таки матиме поширення в добу [[еллінізм]]а, коли архітектура греків остаточно втратить героїчний характер, а динамічне полісне життя буде силомиць замінене на різновиди [[Деспотія|деспотій]] і зосередженість приватного життя на дрібницях родинного життя у замкненому колі родичів і приятелів.
 
Камерні розміри і декоративність знайшли таким чином власну лакуну.
Рядок 39 ⟶ 36:
<gallery>
File:Selinunte-pjt3.jpg|Храм С у Селінунті
File:Temple de Ceres.JPG|Пестум. Залишки храмахраму Афіни.
File:Greek temple ruins.jpg|Пестум. Залишки храмахраму Афіни, доричні колони з пісуковикапісковика.
File:Paestum BW 2013-05-17 15-01-57.jpg|Фасад храму Гери-ІІII у Пестумі
Файл:345Analytical study of the Temple of Poseidon, Paestum.jpg|Аналіз побудови. Храм Посейдона, Пестум, Південна Італія
|
</gallery>
 
== Архітектура раннього класичного періодаперіоду (строгий стиль)==
[[Файл:Parthenon-Rekonstruktion von Gottfried Semper.jpg|міні|праворуч|200пкс|Архітектор Готфрід Земпер. Зразок розфарбування Парфенона за його уявою, малюнок [[1836]] року. ]]
 
Довершеність мистецтва давньогецькоїдавньогрецької класики обумовила її прискипливеприскіпливе вивчення і розподіл на три умовні частини. Вони тривали близько сорока років і являли собою прискорення темпів розвитку давньогрецького мистецтва.
 
* Рання класика — 490-450 рр. до н.е.
* Розвинена або Висока класика — друга чверть 5 століття (так звана доба Перікла припала на 450-410 рр. до н.е. )
* злам 5-4 століть до н.е. етап пізньої класики<ref>«Всеобщая история искусств», М., «Искусство», 1956, с. 182</ref>
 
Рання класика припала на період драматичних подій греко-перських воєн, коли її результати ще нікому не були відомі. Зазвичай війни з їх масовою загибеллю людей і носіїв нових ідей надзвичайно скорочують шанси мистецького розвитку. Майстри Аттики щасливо уникли цієї небезпеки і роки відновлення суспільного і художнього життя у повоєнний період привели до якісних змін у архітектруріархітектурі, вазопису, [[Скульптура|скульптурі]], [[живопис]]у, політичній думці, в давньогрецькому [[театр]]і тощо.
 
Склались два давньогрецькі політичні і військові центри — [[Афіни]] і [[Спарта]]. Сільськогосподарська і військово-бюрократична система запанувала у Спарті, що не виховувала розвинену і гармонічну людину, де лише волали війни, жили війною і прагнули війни знову. Тому Спарта не дасть ні відомих [[художник]]ів, ні відомих [[скульптор]]ів, [[архітектор]]ів чи театральних діячів.
Рядок 61 ⟶ 58:
Афіни, навпаки, стануть відомим культурним і мистецьким центром, котрий матиме загальногрецьке значення. Афіни стають містом, що привертає увагу талантів з усієї грецької ойкумени. Протистояння між демократичними Афінами та військово-бюрократичною і агресивно-консервативною Спартою відтепер запанувало у політичному житті Греції.
 
Війна — це загибель людей, сироти і вдови, стрес і руйнації. Руйнацій не оминули Афіни і Пирей. В архітектурі суспільно значущих споруд панував доричний ордер. Але він стає менш важким, більш привітним при збереженні величі і героїчного характеру. Новим стало використання попередньо розробленого планаплану не тільки окремої споруди, а цілого міста взагалі.
 
== Архітектура розвиненого класичного періодаперіоду ==
{{main|Перікл}}
{{main|Акрополь}}
Рядок 72 ⟶ 69:
[[Файл:Parthenon - facade est.jpg|міні|ліворуч|300пкс|Східний фасад Парфенона, часткова реставрація, фото [[2008]] р.]]
 
У повоєнних Афінах почав працювати [[архітектор]] Гіпподам з Мілета. В добу Перікла він отримав урядове завдання створити регулярний план для поруйнованого портапорту столиці Аттики. Він упорався із завданням і Пирей отримав ясну систему прямокутних вулиць із заздалегідь виділеним центром. План міста почав враховувати рельєф місцевості і навіть панівні напрямки місцевого [[Вітер|вітру]]. Житлові будинки Пирея були невисокі і повернуті до вулиць глухими мурами. Привітність зберігають лише внутрішні дворики. Житлові будинки ще прості і типові за архітектурою, бо головну увагу привертають лише суспільно значущі споруди на Агорі та [[храм]]и. Акценти стояли на створенні суспільно значущих споруд, а не на приватомуприватному житті окремих родин і їх домівках. Винятку не робили навіть для [[Перікл]]а, що свого часу просив дозволу на шлюб із відомою гетерою практично у міської громади.
 
Приклад заздалегідь створеного планаплану був реалізований не тільки для Пирея, цю практику перенесли і на відбудову поруйнованих давньогрецьких міст Іонії, котрі постраждали у роки греко-перських воєн.
 
Система хаотично забудованих Афін не була зачеплена нововведеннями. Але уряд спромігся на відбудову поруйнованого перськими вояками [[Акрополь|Акрополя]]. Ансамбль храмів Акрополя став видатним зразком забудови Афін в мав загальногрецьке значення.
 
До того ж, Акрополь став місцем збереження скарбниці Афін, де били облаштовані також [[бібліотека]] твта пінакотека ([[картинна галерея]]). Під скелястим боком Акрополя був створений кам'яний [[театр]] на місці свят на честь бога плодючих сил і виноградавинограду [[Діоніс]]а.
 
[[Файл:Erchtheum from western-north.jpg|міні|праворуч|200пкс|Ерехтейон, фото 2006 р.]]
 
Нові творчі можливості в архітектурі відбилися в побудові храма [[Ерехтейон]]. Вибудований на невірівнянійневирівняній ділянці, він був конгломератом з храмахраму та трьох портиків, прибудованих до храмахраму на різних рівнях, різної висоти і різних даза характером і декором. Ерехтейон замінив ранній храм, поруйнований войовничими персами на північному боці схиласхилу Акрополь. Храм мав власну ідейно-релігійну програму і був присвячений Афіні та Посейдону. Автор проектапроекту невідомий. В споруді вдало обіграно легкість іонічних колон і скульптур (жіночих фігур) з гладкими мурами, взагалі позбавленими декору. Жоден з трьох портиків храмахраму був несхожим на інший, що справляло враження ускладненості і неоднозначності, котрої не мав Парфенон. Той головував у ансамблі, а Ерехтейон доповнював і відтіняв це головування власною декоративністю, легкістю використаних форм. Поряд росло дерево оливи, за легендою подаровнеподароване грекам самою Афіною, та солоне джерело як нагадування про бога Посейдона. Декоративний портик з кариатидами, що отримав всесвітню славу, не мав практичної функції і був нагадуванням про урочисті процесії, котрі відбувались на Акрополі.
 
На відміну від Парфенона Ерехтейон не мав наріжного розфарбування. Світлі мури споруди відтіняли лише бузкового кольору [[фриз]] і делікатно введене золочення окремих деталей.
Рядок 88 ⟶ 85:
В незвичності планового розпланування Ерехтейона і його відході від героїчності і величі дорики були ніби передбачення нового етапа в розвитку давньогрецької архітектури.
 
== Архітектура пізнього класичного періодаперіоду==
 
 
== Давньогрецька архітектура у Малій Азії==
{{main|Мавзолей у Галікарнасі}}
 
Образна форма давньогрецької архітектури в Малій Азії мала суто інший шлях розвитку, ніж у Афінах чи материковій Греції. Наближеність до малоазійських народів відбилась у більшій декоративності цієї архітектури та іншим ідейним навантаженням. Ясність і героїка аттичної архітектури тут не мали поширення. Набули поширення пишність і грандіозність, притаманні малоазійським культурним центрам. Ці ознаки мали дргийдругий храм Артеміди у місті Ефес та храм Артеміди у Сардах. Обидві храмові споруди були давно поруйновані і відомі лише за описами античних авторів.
 
Дещо більше свідоцтв збережено про мавзолей у Галікарнасі. Його вибудували близько 353 року до н.е. давньогрецькі архітектори Піфій та Сатир. Дещо новим було те, що замовницею мавзолеямавзолею була дружина царя-намісника перської провінції Карія і споруда мала уславити не міфічного героя чи бога греків і не видатну особу грека. Архітектори мали пристосувати грецьку архітектуру і її образний лад для нової функції — увічнення пам'яті [[тиран]]а маленької провінції. Певною мірою прообразом Галікарнаського мавзолею можна назвати зведену на чверть століття раніше гробницю лікійського сатрапа Арбіда в м. [[Ксанф]] (пам'ятка відома сьогодні як «Монумент нереїд»). Обидві пам'ятки, багато в чому зберігаючи грецькі традиції і будівельні прийоми, несуть явний вплив східної архітектури.
 
Ймовірно, модель майбутнього мавзолеямавзолею роздивлялась шляхетні замовники і зупинилась лише на пишному і надто монументальному варіанті, звичному для азійських культур. Висота кубічної споруди сягала не менш як 40-50 метрів. Нижній ярус мавзолеямавзолею створювали підмурки та цокольний поверх з добре витісанихвитесаних кам'яних брил без вікон. Другий ярус мав відкриту колонаду іонічного ордера. Пишності споруди сприяли численічисленні скульптури і пишний фриз і [[карниз]] під дахом, що обігав споруду по [[периметр]]у. Ступінчастий чотирисхилий дах мав [[постамент]] для квадрігиквадриги, що вінчала споруду. НезичнаНезвична архітектурна споруда викликала здивування, приголомшеність і була оголошена одним із семи див тодішнього світу.
 
Споруда достояла до 15 ст. і була значно пошкоджена землетрусом, що унеможливило її точну [[Реконструкція|реконструкцію]]. У 1489 році християнські лицарі-йоаніти стали використовувати його уламки для замка, який вони зводили неподалік. Вони склали частину фортечних стін з блоків зеленого каменя, характерних для основної частини Мавзолею. Це звична практика будівництва замків і фортець у добу середньовіччя як для християн, так і мусульман, котрим були байдужі будь які старовинні споруди, коли виникала потреба у будівельних матеріалах. Їх просто брали з поруйнованих старовинних пам'яток.
 
==Початковий період еллінізмаеллінізму ==
 
[[Файл:Pergamonmuseum Herculaneum 01.jpg|міні|праворуч|200пкс|Пергамон музей, Берлін.]]
 
Науковці позначають кінець 4 ст. до н.е. початком доби ЕллінізмаЕллінізму. Грецька культура виплеснулась з материкової Греції давно, але з кінця 4 ст. до н.е. почався її якісно новий період. Вона почала обслуговувати нові державні утворення, котрі виникли на руїнах недовгої держави подкоренихпідкорених земель і народів Олександром Македонським. Нові управителі державних утворень і нова еліта — колишні геренали і військові армій Олександра Македонського.
 
Два найбільш яскраві приклади цього періодаперіоду — Пергамська держава і грецька держава в дельті річки [[Ніл]] на узбережжі [[Середземне море|Середземного моря]] зі столицею у місті [[Александрія]] (Елліністичний Єгипет).
 
== Див. також ==
Рядок 114 ⟶ 110:
* [[Давньогрецька кераміка]]
* [[Скульптура Стародавньої Греції]]
 
== Примітки ==
{{reflist}}
 
== Посилання ==
{{Портал|Мистецтво|Стародавня Греція|Архітектура}}
 
* {{commonscat-inline|Art of Greece}}
 
Рядок 128 ⟶ 126:
* Henri Stierlin, Greece: From Mycenae to the Parthenon, Taschen, 2004
 
== Примітки ==
{{reflist}}
 
[[Категорія:Культура Стародавньої Греції]]
Рядок 136 ⟶ 132:
[[Категорія:Історія архітектури]]
[[Категорія:Історія мистецтва]]
 
 
[[en:Ancient Greek architecture]]