Архітектура Стародавньої Греції: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Lorry (обговорення | внесок) |
стиль, оформлення |
||
Рядок 1:
'''Архітектура Стародавньої Греції''' — історично довгий період розвитку архітектури Стародавньої Греції, що стане базою для архітектурної практики низки європейських народів і країн.
Рядок 8 ⟶ 5:
Збережено мало відомостей про початковий період архітектури [[народ]]ів, що населяли теріторію Греції, грецьких островів та узбережжя Малої Азії.
Від початкового періода, котрий датують дев'ятим та восьмим століттями до н.е., збережені найранні рештки давньогрецької архітектури. Збережені відомості про якийсь [[храм]] у Дреросі на острові [[Крит]]<ref>«Всеобщая история искусств», М., «Искусство», 1956, с. 161</ref>. Серед збережених решток — храм Артеміди Ортії у [[Спарта|Спарті]] та храм у Етолії. В цих рештках відчутні впливи мікенської архітектрури. Споруди нагадують мегарон, бо головний фасад створював отвір з двома [[колона]]ми<ref>«Всеобщая история искусств», М., «Искусство», 1956, с. 161</ref>. В якості будівельних матеріалів використовували [[Деревина|деревину]], [[Глина|глину]], неопалену [[Цегла|цеглу]]. Опанування керамічного виробництва сприяло появі перших керамічних деталей у якості
== Архітектура доби грецької архаїки==
Рядок 17 ⟶ 14:
{{main|Кераміка Стародавньої Греції}}
[[Файл:Peripter.png|міні|140пкс|Периптер: а — опістодом, б — наос,<br />в — пронаос]]
Новий етап розвитку давньогрецької архітектури припав на добу грецької архаїки, хронологічно це відбулося у 7 та 6 століттях до н.е. Іноді грецьку архаїку
Базові мистецькі галузі доби архаїки — [[архітектура]], [[чорнофігурний вазопис]] та [[скульптура]]. Архітектура і скульптура мали певні особливості і темпи розвитку, тоді як керамічне виробництво розвивалось стрімко і цілісно, а вазопис досяг першого власного розквітку і перевершив у художніх досягненнях розвиток давньогрецької архаїчної [[Скульптура|скульптури]]<ref>«Всеобщая история искусств», М., «Искусство», 1956, с. 171</ref>, кращі досягнення котрої будуть ще попереду.
В добу архаїки як
Типовим зразком давньогрецького
Греція не була єдиною державою, а була конгломератом держав-полісів, що постійно суперничали і воювали один з одним. Все це обумовило появу декількох мистецьких центрів. Так, відома зараз давньогрецька ордерна система (
[[Файл:345 Кратер Клітія. Аякс виносить мертвого Ахілла з поля боя.jpg|міні|центр|380пкс|Кратер Клітія. Аякс виносить мертвого Ахілла з поля
Смакам суворих вояків, котрими була тоді переважна більшість греків-чоловіків, мужнім і несентиментальним, імпонувало і суворе та урочисто строге мистецтво. Все це їм і запропонувала дорична архітектура. Вона рекрутувала до власних лав низку талановитих архітекторів і дизайнерів, котрі десятиліттями удосконалювали кожний її елемент і довели до стрункої і вивіреної системи. Саме ця система опинилась на магістральному шляху розвитку давньогрецької архітектури, а її зразки стануть кращим надбанням як архітектурної практики доби архаїки, так і доби класики<ref>«Всеобщая история искусств», М., «Искусство», 1956, с. 171</ref> .
Іонічний ордер мав дещо меншу популярність, склався пізніше і мав поширення у грецьких колоніях, що межували із азійськими країнами з їх постійним потягом до декоративності і відсутністю громадських ідеалів і прагнень. Декоративність і переважала в ньому у порівнянні з доричним. Декоративні деталі ордера могли переінакшити навіть [[характер]] примітивних архаїчних споруд, навернувши їх до привітності і легковажності, але позбавивши героїчного і урочистого характеру. Протиріччя іонічного ордера особливо неприховано виявились у спорудах, де в архітектурі були потрібні мужня велич і значущість. Діптер — храм Артеміди в місті [[Ефес]] — був найбільш
Камерні розміри і декоративність знайшли таким чином власну лакуну.
Рядок 39 ⟶ 36:
<gallery>
File:Selinunte-pjt3.jpg|Храм С у Селінунті
File:Temple de Ceres.JPG|Пестум. Залишки
File:Greek temple ruins.jpg|Пестум. Залишки
File:Paestum BW 2013-05-17 15-01-57.jpg|Фасад храму Гери-
Файл:345Analytical study of the Temple of Poseidon, Paestum.jpg|Аналіз побудови. Храм Посейдона, Пестум, Південна Італія
|
</gallery>
== Архітектура раннього класичного
[[Файл:Parthenon-Rekonstruktion von Gottfried Semper.jpg|міні|праворуч|200пкс|Архітектор Готфрід Земпер. Зразок розфарбування Парфенона за його уявою, малюнок [[1836]] року. ]]
Довершеність мистецтва
* Рання класика — 490-450 рр. до н.е.
* Розвинена або Висока класика — друга чверть 5 століття (так звана доба Перікла припала на 450-410 рр. до н.е.
* злам 5-4 століть до н.е. етап пізньої класики<ref>«Всеобщая история искусств», М., «Искусство», 1956, с. 182</ref>
Рання класика припала на період драматичних подій греко-перських воєн, коли її результати ще нікому не були відомі. Зазвичай війни з їх масовою загибеллю людей і носіїв нових ідей надзвичайно скорочують шанси мистецького розвитку. Майстри Аттики щасливо уникли цієї небезпеки і роки відновлення суспільного і художнього життя у повоєнний період привели до якісних змін у
Склались два давньогрецькі політичні і військові центри — [[Афіни]] і [[Спарта]]. Сільськогосподарська і військово-бюрократична система запанувала у Спарті, що не виховувала розвинену і гармонічну людину, де лише волали війни, жили війною і прагнули війни знову. Тому Спарта не дасть ні відомих [[художник]]ів, ні відомих [[скульптор]]ів, [[архітектор]]ів чи театральних діячів.
Рядок 61 ⟶ 58:
Афіни, навпаки, стануть відомим культурним і мистецьким центром, котрий матиме загальногрецьке значення. Афіни стають містом, що привертає увагу талантів з усієї грецької ойкумени. Протистояння між демократичними Афінами та військово-бюрократичною і агресивно-консервативною Спартою відтепер запанувало у політичному житті Греції.
Війна — це загибель людей, сироти і вдови, стрес і руйнації. Руйнацій не оминули Афіни і Пирей. В архітектурі суспільно значущих споруд панував доричний ордер. Але він стає менш важким, більш привітним при збереженні величі і героїчного характеру. Новим стало використання попередньо розробленого
== Архітектура розвиненого класичного
{{main|Перікл}}
{{main|Акрополь}}
Рядок 72 ⟶ 69:
[[Файл:Parthenon - facade est.jpg|міні|ліворуч|300пкс|Східний фасад Парфенона, часткова реставрація, фото [[2008]] р.]]
У повоєнних Афінах почав працювати [[архітектор]] Гіпподам з Мілета. В добу Перікла він отримав урядове завдання створити регулярний план для поруйнованого
Приклад заздалегідь створеного
Система хаотично забудованих Афін не була зачеплена нововведеннями. Але уряд спромігся на відбудову поруйнованого перськими вояками [[Акрополь|Акрополя]]. Ансамбль храмів Акрополя став видатним зразком забудови Афін в мав загальногрецьке значення.
До того ж, Акрополь став місцем збереження скарбниці Афін, де били облаштовані також [[бібліотека]]
[[Файл:Erchtheum from western-north.jpg|міні|праворуч|200пкс|Ерехтейон, фото 2006 р.]]
Нові творчі можливості в архітектурі відбилися в побудові храма [[Ерехтейон]]. Вибудований на
На відміну від Парфенона Ерехтейон не мав наріжного розфарбування. Світлі мури споруди відтіняли лише бузкового кольору [[фриз]] і делікатно введене золочення окремих деталей.
Рядок 88 ⟶ 85:
В незвичності планового розпланування Ерехтейона і його відході від героїчності і величі дорики були ніби передбачення нового етапа в розвитку давньогрецької архітектури.
== Архітектура пізнього класичного
== Давньогрецька архітектура у Малій Азії==
{{main|Мавзолей у Галікарнасі}}
Образна форма давньогрецької архітектури в Малій Азії мала суто інший шлях розвитку, ніж у Афінах чи материковій Греції. Наближеність до малоазійських народів відбилась у більшій декоративності цієї архітектури та іншим ідейним навантаженням. Ясність і героїка аттичної архітектури тут не мали поширення. Набули поширення пишність і грандіозність, притаманні малоазійським культурним центрам. Ці ознаки мали
Дещо більше свідоцтв збережено про мавзолей у Галікарнасі. Його вибудували близько 353 року до н.е. давньогрецькі архітектори Піфій та Сатир. Дещо новим було те, що замовницею
Ймовірно, модель майбутнього
Споруда достояла до 15 ст. і була значно пошкоджена землетрусом, що унеможливило її точну [[Реконструкція|реконструкцію]]. У 1489 році християнські лицарі-йоаніти стали використовувати його уламки для замка, який вони зводили неподалік. Вони склали частину фортечних стін з блоків зеленого каменя, характерних для основної частини Мавзолею. Це звична практика будівництва замків і фортець у добу середньовіччя як для християн, так і мусульман, котрим були байдужі будь які старовинні споруди, коли виникала потреба у будівельних матеріалах. Їх просто брали з поруйнованих старовинних пам'яток.
==Початковий період
[[Файл:Pergamonmuseum Herculaneum 01.jpg|міні|праворуч|200пкс|Пергамон музей, Берлін.]]
Науковці позначають кінець 4 ст. до н.е. початком доби
Два найбільш яскраві приклади цього
== Див. також ==
Рядок 114 ⟶ 110:
* [[Давньогрецька кераміка]]
* [[Скульптура Стародавньої Греції]]
== Примітки ==▼
{{reflist}}▼
== Посилання ==
{{Портал|Мистецтво|Стародавня Греція|Архітектура}}
* {{commonscat-inline|Art of Greece}}
Рядок 128 ⟶ 126:
* Henri Stierlin, Greece: From Mycenae to the Parthenon, Taschen, 2004
▲== Примітки ==
▲{{reflist}}
[[Категорія:Культура Стародавньої Греції]]
Рядок 136 ⟶ 132:
[[Категорія:Історія архітектури]]
[[Категорія:Історія мистецтва]]
|