Архітектура Стародавньої Греції: відмінності між версіями

Від початкового періода, котрий датують дев'ятим та восьмим століттями до н.е., збережені найранні рештки давньогрецької архітектури. Збережені відомості про якийсь [[храм]] у Дреросі на острові [[Крит]]<ref>«Всеобщая история искусств», М., «Искусство», 1956, с. 161</ref>. Серед збережених решток — храм Артеміди Ортії у [[Спарта|Спарті]] та храм у Етолії. В цих рештках відчутні впливи мікенської архітектрури. Споруди нагадують мегарон, бо головний фасад створював отвір з двома [[колона]]ми<ref>«Всеобщая история искусств», М., «Искусство», 1956, с. 161</ref>. В якості будівельних матеріалів використовували [[Деревина|деревину]], [[Глина|глину]], неопалену [[Цегла|цеглу]]. Опанування керамічного виробництва сприяло появі перших керамічних деталей у якості ахітектурногоархітектурного декорадекору<ref>«Всеобщая история искусств», М., «Искусство», 1956, с. 161</ref>.

Новий етап розвитку давньогрецької архітектури припав на добу грецької архаїки, хронологічно це відбулося у 7 та 6 століттях до н.е. Іноді грецьку архаїку називаюьназивають перехідним періодом від доби гомерівської Греції до періодаперіоду класики. Як би не вважали цей період у 200 років, вивчення його художніх пам'яток доводить, що майстри архаїки підняли мистецтво на новий якісний щабель, при всій розкутості і сміливості творчих пошуків зберіглизберегли кращінайкращі здобутки гомерівського періодаперіоду ій досягли перших щаблів своєріднотісвоєрідності і довершеності.

В добу архаїки як архітектрурнийархітектурний об'єкт виокремився [[храм]]. Храм та площа перед храмом стають центром релігійного та суспільного життя поліса-держави. У кам'яному храмі зберігали державну скарбницю, кращі твори мистецтва. В добу архаїки храм втрачає функцію царського святилища і стає уосбленнямуособленням полісного самоврядування. З храмахраму на площу виносять жертовник, бо храм не став і не був приміщенням для зборів вірян. Місцем проведення релігійних церемоній та урочистих процесій був майдан перед храмом просто неба. Дещо великі і величні храми в добу архаїки таки вибудують. Але давньогецькідавньогрецькі кам'яні храми у порівнянні з циклопічними храмовими спорудами СтародавногоСтародавнього ЄгиптаЄгипту завжди менші. Бо їх ідейна програма не приголомшити і розчавити окрему людину, а уславити полісний устрій і героїчне минуле і героїчне сьогодення грецької громади.

Типовим зразком давньогрецького храмахраму став [[периптер]] — прямокутний об'єм споруди, з усіх боків оточениийоточений колонадами. Прототип периптера — житловий будинок з глиняними мурами, двосхилим дахом і дерев'яними стовпами. В грецькому храмі всі ці елементи приведені до певної системи несучих та несомих частин, а сама архітектура пройшла довгий еволюційний шлях<ref>«Всеобщая история искусств», М., «Искусство», 1956, с. 164</ref>. Так, були спроби створити храм з колоною, що затуляла вхідні двері до храмахраму. Логічно, що цей варіант не отримав поширення.

Греція не була єдиною державою, а була конгломератом держав-полісів, що постійно суперничали і воювали один з одним. Все це обумовило появу декількох мистецьких центрів. Так, відома зараз давньогрецька ордерна система ( дорійський ( доричний) )та іонійський ордери ) виникла у різних її частинах як кінечний результат двох місцевих художніх шкіл<ref>«Всеобщая история искусств», М., «Искусство», 1956, с. 165</ref>. Головні риси доричного ордера склалися вже в 7 ст. до н.е, іонічний ордер отримав власні характристики лише наприкінці 7 ст.

[[Файл:345 Кратер Клітія. Аякс виносить мертвого Ахілла з поля боя.jpg|міні|центр|380пкс|Кратер Клітія. Аякс виносить мертвого Ахілла з поля боябою.jpg]]

Іонічний ордер мав дещо меншу популярність, склався пізніше і мав поширення у грецьких колоніях, що межували із азійськими країнами з їх постійним потягом до декоративності і відсутністю громадських ідеалів і прагнень. Декоративність і переважала в ньому у порівнянні з доричним. Декоративні деталі ордера могли переінакшити навіть [[характер]] примітивних архаїчних споруд, навернувши їх до привітності і легковажності, але позбавивши героїчного і урочистого характеру. Протиріччя іонічного ордера особливо неприховано виявились у спорудах, де в архітектурі були потрібні мужня велич і значущість. Діптер — храм Артеміди в місті [[Ефес]] — був найбільш якравимяскравим прикладом несумісності величного за призначенням храма з декоративністю іонічного ордера, використаного при його побудові. Іонічний ордер мав здатність до заміни колон на жіночі фігури, декоративність котрих виступала вже цілком неприховано. На декілька століть іонічний ордер був витіснений у практику створення допоміжних приміщень. Його не забудуть і він таки матиме поширення в добу [[еллінізм]]а, коли архітектура греків остаточно втратить героїчний характер, а динамічне полісне життя буде силомиць замінене на різновиди [[Деспотія|деспотій]] і зосередженість приватного життя на дрібницях родинного життя у замкненому колі родичів і приятелів.

File:Temple de Ceres.JPG|Пестум. Залишки храмахраму Афіни.

File:Greek temple ruins.jpg|Пестум. Залишки храмахраму Афіни, доричні колони з пісуковикапісковика.

File:Paestum BW 2013-05-17 15-01-57.jpg|Фасад храму Гери-ІІII у Пестумі

== Архітектура раннього класичного періодаперіоду (строгий стиль)==

Довершеність мистецтва давньогецькоїдавньогрецької класики обумовила її прискипливеприскіпливе вивчення і розподіл на три умовні частини. Вони тривали близько сорока років і являли собою прискорення темпів розвитку давньогрецького мистецтва.

* Розвинена або Висока класика — друга чверть 5 століття (так звана доба Перікла припала на 450-410 рр. до н.е. )

Рання класика припала на період драматичних подій греко-перських воєн, коли її результати ще нікому не були відомі. Зазвичай війни з їх масовою загибеллю людей і носіїв нових ідей надзвичайно скорочують шанси мистецького розвитку. Майстри Аттики щасливо уникли цієї небезпеки і роки відновлення суспільного і художнього життя у повоєнний період привели до якісних змін у архітектруріархітектурі, вазопису, [[Скульптура|скульптурі]], [[живопис]]у, політичній думці, в давньогрецькому [[театр]]і тощо.

Війна — це загибель людей, сироти і вдови, стрес і руйнації. Руйнацій не оминули Афіни і Пирей. В архітектурі суспільно значущих споруд панував доричний ордер. Але він стає менш важким, більш привітним при збереженні величі і героїчного характеру. Новим стало використання попередньо розробленого планаплану не тільки окремої споруди, а цілого міста взагалі.

== Архітектура розвиненого класичного періодаперіоду ==

У повоєнних Афінах почав працювати [[архітектор]] Гіпподам з Мілета. В добу Перікла він отримав урядове завдання створити регулярний план для поруйнованого портапорту столиці Аттики. Він упорався із завданням і Пирей отримав ясну систему прямокутних вулиць із заздалегідь виділеним центром. План міста почав враховувати рельєф місцевості і навіть панівні напрямки місцевого [[Вітер|вітру]]. Житлові будинки Пирея були невисокі і повернуті до вулиць глухими мурами. Привітність зберігають лише внутрішні дворики. Житлові будинки ще прості і типові за архітектурою, бо головну увагу привертають лише суспільно значущі споруди на Агорі та [[храм]]и. Акценти стояли на створенні суспільно значущих споруд, а не на приватомуприватному житті окремих родин і їх домівках. Винятку не робили навіть для [[Перікл]]а, що свого часу просив дозволу на шлюб із відомою гетерою практично у міської громади.

Приклад заздалегідь створеного планаплану був реалізований не тільки для Пирея, цю практику перенесли і на відбудову поруйнованих давньогрецьких міст Іонії, котрі постраждали у роки греко-перських воєн.

До того ж, Акрополь став місцем збереження скарбниці Афін, де били облаштовані також [[бібліотека]] твта пінакотека ([[картинна галерея]]). Під скелястим боком Акрополя був створений кам'яний [[театр]] на місці свят на честь бога плодючих сил і виноградавинограду [[Діоніс]]а.

Нові творчі можливості в архітектурі відбилися в побудові храма [[Ерехтейон]]. Вибудований на невірівнянійневирівняній ділянці, він був конгломератом з храмахраму та трьох портиків, прибудованих до храмахраму на різних рівнях, різної висоти і різних даза характером і декором. Ерехтейон замінив ранній храм, поруйнований войовничими персами на північному боці схиласхилу Акрополь. Храм мав власну ідейно-релігійну програму і був присвячений Афіні та Посейдону. Автор проектапроекту невідомий. В споруді вдало обіграно легкість іонічних колон і скульптур (жіночих фігур) з гладкими мурами, взагалі позбавленими декору. Жоден з трьох портиків храмахраму був несхожим на інший, що справляло враження ускладненості і неоднозначності, котрої не мав Парфенон. Той головував у ансамблі, а Ерехтейон доповнював і відтіняв це головування власною декоративністю, легкістю використаних форм. Поряд росло дерево оливи, за легендою подаровнеподароване грекам самою Афіною, та солоне джерело як нагадування про бога Посейдона. Декоративний портик з кариатидами, що отримав всесвітню славу, не мав практичної функції і був нагадуванням про урочисті процесії, котрі відбувались на Акрополі.

== Архітектура пізнього класичного періодаперіоду==

Образна форма давньогрецької архітектури в Малій Азії мала суто інший шлях розвитку, ніж у Афінах чи материковій Греції. Наближеність до малоазійських народів відбилась у більшій декоративності цієї архітектури та іншим ідейним навантаженням. Ясність і героїка аттичної архітектури тут не мали поширення. Набули поширення пишність і грандіозність, притаманні малоазійським культурним центрам. Ці ознаки мали дргийдругий храм Артеміди у місті Ефес та храм Артеміди у Сардах. Обидві храмові споруди були давно поруйновані і відомі лише за описами античних авторів.

Дещо більше свідоцтв збережено про мавзолей у Галікарнасі. Його вибудували близько 353 року до н.е. давньогрецькі архітектори Піфій та Сатир. Дещо новим було те, що замовницею мавзолеямавзолею була дружина царя-намісника перської провінції Карія і споруда мала уславити не міфічного героя чи бога греків і не видатну особу грека. Архітектори мали пристосувати грецьку архітектуру і її образний лад для нової функції — увічнення пам'яті [[тиран]]а маленької провінції. Певною мірою прообразом Галікарнаського мавзолею можна назвати зведену на чверть століття раніше гробницю лікійського сатрапа Арбіда в м. [[Ксанф]] (пам'ятка відома сьогодні як «Монумент нереїд»). Обидві пам'ятки, багато в чому зберігаючи грецькі традиції і будівельні прийоми, несуть явний вплив східної архітектури.

Ймовірно, модель майбутнього мавзолеямавзолею роздивлялась шляхетні замовники і зупинилась лише на пишному і надто монументальному варіанті, звичному для азійських культур. Висота кубічної споруди сягала не менш як 40-50 метрів. Нижній ярус мавзолеямавзолею створювали підмурки та цокольний поверх з добре витісанихвитесаних кам'яних брил без вікон. Другий ярус мав відкриту колонаду іонічного ордера. Пишності споруди сприяли численічисленні скульптури і пишний фриз і [[карниз]] під дахом, що обігав споруду по [[периметр]]у. Ступінчастий чотирисхилий дах мав [[постамент]] для квадрігиквадриги, що вінчала споруду. НезичнаНезвична архітектурна споруда викликала здивування, приголомшеність і була оголошена одним із семи див тодішнього світу.

==Початковий період еллінізмаеллінізму ==

Науковці позначають кінець 4 ст. до н.е. початком доби ЕллінізмаЕллінізму. Грецька культура виплеснулась з материкової Греції давно, але з кінця 4 ст. до н.е. почався її якісно новий період. Вона почала обслуговувати нові державні утворення, котрі виникли на руїнах недовгої держави подкоренихпідкорених земель і народів Олександром Македонським. Нові управителі державних утворень і нова еліта — колишні геренали і військові армій Олександра Македонського.

Два найбільш яскраві приклади цього періодаперіоду — Пергамська держава і грецька держава в дельті річки [[Ніл]] на узбережжі [[Середземне море|Середземного моря]] зі столицею у місті [[Александрія]] (Елліністичний Єгипет).