Девід Сельцник: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
вікіфікація, категоризація, стильові правлення
Рядок 1:
[[imageЗображення:DavidSelznick.jpg|thumb|right|200px]]
{{wikify}}
'''ДавидДевид Олівер Селзнік''' (*[[10 травня]] [[1902]], [[Пітсбург]], [[США]]—†22—†[[22 червня]] [[1965]], [[США]])  — кінорежисер ([[США]])  американський [[продюсер]]. фільмів–лауреатівСеред його фільмів є лауреати премій «[[Оскар (премія)|Оскар]]ів» [[1939]] та [[1940]] років («[[Віднесені вітром (фільм)|Віднесені вітром]]» та «[[Ребекка]]»).
{{стиль}}
 
 
== З біографії ==
Д. О. Селзнік  — син українського емігранта до Америки[[США]] Л. Селзніка (1870-19331870—1933), який народився в Києві.
 
'''Давид Олівер Селзнік''' (*10 травня [[1902]], [[Пітсбург]], [[США]]—†22 червня [[1965]], [[США]]) — кінорежисер ([[США]]) — продюсер фільмів–лауреатів «[[Оскар]]ів» [[1939]] та [[1940]] років («[[Віднесені вітром]]» та «[[Ребекка]]»).
[[image:DavidSelznick.jpg|right|200px]]
==З біографії==
Д.О.Селзнік — син українського емігранта до Америки Л.Селзніка (1870-1933), який народився в Києві.
Навчався в Колумбійському університеті.
Кінокар’єру розпочав коректором на студії «Метро-Голдвін-Майєр». Короткий час був редактором, а зустрівшись з продюсером Гаррі Рапером, став його помічником. По-різному пояснюють біографи Д.Селзніка його раптовий перехід на кіностудію «Парамаунт Пікчерз» (ніби-то через кохання до доньки Л.Майєра – власника «МГМ»). У всякому разі й справді Айрін Майєр та Д.Сезнік незабаром побралися весною 1930 року. У цей час молодий продюсер вже працював на новій студії «РКО».
1932 року у Д. Селзніка дебютувала Кетрін Хепберн у фільмі «Білль про розлучення». Партнером її був легендарний артист театру та кіно Джон Беррімор. 1933 Д. Селзнік показав глядачам сповнений спецефектів «Кінг Конг». Стрічка принесла студії "РКО" шалений фінансовий успіх і ... запрошення продюсеру повернутися на «МГМ». Врешті-решт пропозиція була прийнята і Д. Селзнік став віце-президентом «МГМ» і керівником незалежного творчого підрозділу, де створив відомі фільми: «Обід о 8-ій годині», «Леді, яка танцює», «Пригоди Тома Сойєра», «Історія двох міст» і нарешті «Анну Кареніну» з Гретою Гарбо в головній ролі.
Д. Селзнік був неперевершеним організатором кіновиробництва, але й блискучим відкривачем кіноталантів. Він міг не просто знайти чудового актора чи актрису, але й сприяти їм продемонструвати всі вияви свого таланту.
Всесвітню популярність Д. Селзніку принесла стрічка «Віднесені вітром». Це не тільки найбільше творче досягнення продюсера, але й вершинний фільм у біографіях видатних акторів Вів'єн Лі, Кларка Гейбла та Леслі Говарда, чия подальша творчість проминула в тіні успіху Д. Селзніка та їхнього власного.
1936 року Д. Селзнік раптово розірвав стосунки з студією «МГМ» і відкрив власну — «Селзнік Інтернейшнл фільм Кампені». І знову він мав успіх: саме на студії Д. Селзніка Альфред Хічкок зняв знамениту «Ребекку» з Лоренс Олівером у головній ролі («Оскар» 1940).
1948 Д. Селзнік розлучився з А.Майєр й одружився з актрисою Дженіфер Джоунз, яка знялась у подальших його фільмах, зокрема, «Прощавай, зброє» (1957, за романом Е.Хемінгуея).
Це був останній різкий поворот життя знаменитого кінодіяча — [[22 червня]] [[1965]] року Д. Селзнік помер від хвороби серця.
 
Кінокар’єруКінокар'єру розпочав коректором на студії «[[Метро-Голдвін-Майєр]]». Короткий час був редактором, а зустрівшись з продюсером [[Гаррі РаперомРапер]]ом, став його помічником. По-різному пояснюють біографи Д. Селзніка його раптовий перехід на кіностудію «[[Парамаунт Пікчерз]]» (ніби-то через кохання до доньки Л.Майєра — власника «МГМ»). У всякому разі й справді Айрін Майєр та Д.Сезнік незабаром побралися весною [[1930]] року. У цей час молодий продюсер вже працював на новій студії «РКО».
==Література==
 
[[1932]] року у Д. Селзніка дебютувала [[Кетрін Хепберн]] у фільмі «Білль про розлучення». Партнером її був легендарний артист театру та кіно [[Джон Беррімор]]. [[1933]] Д. Селзнік показав глядачам сповнений спецефектів «Кінг Конг». Стрічка принесла студії "«РКО"» шаленийвеличений фінансовий успіх і ... запрошення продюсеру повернутися на «МГМ». Врешті-решт пропозиція була прийнята і Д. Селзнік став віце-президентом «МГМ» і керівником незалежного творчого підрозділу, де створив відомі фільми: «Обід о 8-ій годині», «Леді, яка танцює», «Пригоди Тома Сойєра», «Історія двох міст» і нарешті «Анну Кареніну» з [[Грета Гарбо|Гретою Гарбо]] в головній ролі.
 
Д. Селзнік був неперевершенимне тільки організатором кіновиробництва, але й блискучим відкривачем кіноталантів. Він міг не просто знайти чудовогогарних актора чи актрису, але й сприяти їм продемонструвати всі вияви свого таланту.
 
Всесвітню популярність Д. Селзніку принесла стрічка «Віднесені вітром». Це не тільки найбільше творче досягнення продюсера, але й вершинний фільм у біографіях видатних акторів [[Вів'єн Лі]], [[Кларк Гейбл|Кларка Гейбла]] та [[Леслі Говарда]], чия подальша творчість проминула в тіні успіху Д. Селзніка та їхнього власного.
 
[[1936]] року Д. Селзнік раптово розірвав стосунки з студією «МГМ» і відкрив власну  — «Селзнік Інтернейшнл фільм Кампені». І знову він мав успіх: саме на студії Д. Селзніка Альфред Хічкок зняв знамениту «Ребекку» з [[Лоренс ОліверомОлів'є|Лоренсом Олів'є]] у головній ролі («Оскар» 1940).
 
1948 Д. Селзнік розлучився з А.Майєр Маєр й одружився з актрисою [[Дженіфер Джоунз]], яка знялась у подальших його фільмах, зокрема, «Прощавай, зброє» (1957, за романом [[Хемінгуей Ернест|Е. Хемінгуея]]).
 
Це був останній різкий поворот життя знаменитого кінодіяча  — [[22 червня]] [[1965]] року Д. Селзнік помер від хвороби серця.
 
== Література ==
 
* [[Абліцов Віталій Григорович|Віталій Абліцов]] «Галактика «Україна»„Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. - — 436 с.
 
[[Категорія:Американські продюсери]]
[[Категорія:Персоналії Се]]
[[Категорія:Народились 10 травня]]
[[Категорія:Народились 1902]]
[[Категорія:Померли 22 червня]]
[[Категорія:Померли 1965]]
 
* [[Абліцов Віталій Григорович|Віталій Абліцов]] «Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті» – К.: КИТ, 2007. - 436 с.
 
[[de:David O. Selznick]]