Люксембург: відмінності між версіями

|population_estimate_year = 2016

|population_census =

|population_census_year =

|GDP_PPP = $27,27  млрд.

|established_event1 = Дата

'''Вели́ке Ге́рцогство Люксембу́рг''' ({{lang-lb|Groussherzogtum Lëtzebuerg}}, {{lang-fr|Grand-Duché de Luxembourg}}, {{lang-de|Großherzogtum Luxemburg}})  — держава в [[Західна Європа|Західній Європі]]. На півночі і заході межує з [[Бельгія|Бельгією]], на сході — з [[Німеччина|Німеччиною]], на півдні — із [[Франція|Францією]]. Разом з Бельгією і Нідерландами Люксембург входить до [[Бенілюкс]]у. Член [[Європейський союз|Європейського союзу]] з [[1957]]. Площа країни 2 586 км².

Населення Люксембургу становить близько 425 тис. осіб, середня [[густота населення]] становить близько 164 осіб на км². Етнічні групи: [[німці]] і [[французи]]. Мова: [[Німецька мова|німецька]], [[Французька мова|французька]] (обидві державні), [[Люксембурзька мова|люксембурзька]] (із групи германських мов). Назва походить від верхьонімецького «lucilinburch»  — «мале місто».

Нинішня територія Люксембургу була у складі провінції Бельгії Прима під владою [[Римська імперія|Римської імперії]]. У V столітті н. е. контроль над нею встановили [[франки]]. Феодальне володіння виникло [[963]] року, коли один із наближених франкського короля, граф [[Зігфрид Люксембурзький]] побудував на місці сучасного міста фортецю Лютцельбурґ — найпотужнішу твердиню в Європі тих часів. 1083 року тут виникло [[графство]] у складі герцогства [[Лотарингія (герцогство)|Верхня Лотарингія]]. 13 березня 1354 року воно отримало статус [[герцогство|герцогства]]. Країна перебувала послідовно під владою [[Бургундія|Бургундії]] (1443 — 1506 pp.), [[Іспанія|Іспанії]] (1506 — 1684 pp.), [[Франція|Франції]] (1684 — 1697 pp.), Іспанії (1697–17141697—1714 pp.), [[Австрія|Австрії]] (1714 — 1795 pp.), Франції (1795–18151795—1815 pp.).

[[Віденський конгрес]] 9 червня 1815 року утворив [[Велике герцогство Люксембург]] і передав його управління на правах особистої унії [[Королівство Нідерланди|королю Нідерландів]]. Під час повстання 1830 року Люксембург став на бік [[Бельгія|Бельгії]]. 1839 року Люксембург розділився: західні [[валлонія|валлонські регіони]] відійшли до Бельгії, а решта території залишилася під владою Нідерландів. Герцогству надано право самоврядування. Впродовж 1842–19191842—1919 років Люксембург перебував у митному союзі з [[Німеччина|Німеччиною]]. 1876 року Люксембург набув статусу «вічно нейтральної держави», згідно з рішенням [[Лондонський договір (1867)|Лондонської конференції]]. 17 жовтня [[1868]] року прийнято конституцію. Король Нідерландів [[Віллем III]] помер 23 листопада 1890 року, не маючи нащадка за чоловічою лінією.

Сільське господарство. В аграрному секторі зайнято лише 5 % робочої сили. Продуктами сільського господарства є овес, картопля, ячмінь, троянди, фрукти, вина. За обсягом товарної продукції рослинництво значно поступається тваринництву. Розводять велику рогату худобу, коней, свиней тощо. Ферми бувають мішаного типу. Трапляються і виключно молочні ферми.

Люксембург експортує 90 % своєї продукції. Основні експортні товари — сталь (2/3 експорту) і металовироби.

Зайнятість: [[сільське господарство]] — 3 %, [[промисловість]] — 37 %, сфера послуг — 60 %. Обробляється 24 % площі. Основні с/г продукти: [[м'ясо]], [[молоко]], [[вовна]], [[зерно]], [[овочі]], [[фрукти]]. Долина Мозеля відома [[виноград]]ом і винами. Провідна галузь промисловості — чорна [[металургія]].

Клімат — помірний, перехідний від морського до континентального. На нього впливає теплий південний вітер фен. Середні температури січня коливаються від 0 °С до +2, липня — від +18 до +21 °С. Річна кількість опадів — 700–1050700—1050 мм.

Основне населення Люксембургу — люксембуржці, летцебургер (самоназва). Живуть також в [[Італія|Італії]], [[Німеччина|Німеччині]] та [[Франція|Франціїлюксембуржці]]. Загальна чисельність 473 тис. осіб, в тому числі в Люксембурзі 285 тис. осіб. Говорять [[люксембурзька мова|люксембурзькою мовою]] німецької групи індоєвропейської сім'ї. Поширені також німецька та французька мови. Писемність на основі латинського алфавіту. Переважна кількість віруючих — католики, є протестанти.

У Люксембурзі використовується три мови. [[Люксембурзька мова]], яка раніше вважалась одним з [[діалект]]ів [[німецька мова|німецької]], є мовою, яку більшість Люксембуржців вчать з раннього дитинства у себе вдома. У початкових школах викладають в основному люксембурзькою, в середніх школах — [[французька мова|французькою]] або [[німецька мова|німецькою]]. Люксембуржці володіють люксембурзькою та французькою мовами на рівні рідної мови, більшість володіють, більшою чи меншою мірою, німецькою. Газети друкують статті переважно німецькою мовою, але часто також французькою і люксембурзькою. Люксембурзькі канали телебачення мовлять майже виключно люксембурзькою, але доступні також іноземні канали французькою та німецькою мовами. Відповідно до численних досліджень, 75 % люксембуржців щодня спілкуються люксембурзькою, молодь пише текстові повідомлення цією мовою, люксембурзька звучить і в роботі парламенту, хоча всі закони написані французькою мовою. Для набуття громадянства необхідно скласти державний іспит з люксембурзької мови. Крім того, 13 % людей (в основному португальських іммігрантів) володіють [[португальська мова|португальською]], досить поширені також знання [[англійська мова|англійської]]. Люксембурзька мова була стандартизована тільки в сімдесятих роках і з тих пір переживає відродження, також і серед молодого покоління.

В період раннього середньовіччя головним художнім центром був монастир в Ехтернахе, де вироблялися мініатюри, що відображали у VIII–XVIII—X ст. ірландські, а на рубежі X і XI століть — німецькі традиції. Виконувалися і різьблені оклади Євангелій з пластинами з слонової кістки.

В XI столітті зводилися численні замки (збереглися в руїнах), романські капели (десятигранна капела замку Віанден) і базиліки (церква Санкт-Віллібрордус в Ехтернахе, 1017–19311017—1931) зі скульптурним оздобленням. Готичні церкви ст XIV–XVIXIV—XVI ст. (У містах Люксембург, Ріндшлейден, Сет-Фонтен та ін.) відрізнялися великою кількістю скульптур в інтер'єрах (скинії, статуї мадонн і святих, надгробки). У другій половині XVI ст. поширився стиль ренесансу (ратуша, нині герцогський музей, в Люксембурзі, 1563), а в XVII ст. — Бароко (собор у Люксембурзі, 1613–19211613—1921). Зводилися укріплення резиденції знаті (замки Вітранж, Анзембург та ін.). У XVIII ст. переживав розквіт декоративно-ужиткового мистецтва (виробництво меблів, виробів з металу, фаянсу). У в архітектурі XIX ст. класицизм поступився місцем еклектизму.

Образотворче мистецтво в XIX ст. розвивалося під французьким впливом (портрети Ж. Б. Фрезі, романтичні пейзажі [[Матіас Кірш|М. Кірша]]). Після Першої світової війни 1914–19181914—1918 виявився вплив німецького експресіонізму, потім — французького фовізму. Рисами гострого гротеску, соковитістю гами, співчуттям до знедолених відзначена живопис [[Йозеф Куттер|Й. Куттера]]. У творах сучасних художників (В. Кесселер, Ж. Пробст, М. Хофман та ін) відчутні впливи [[Матісс]]а, [[Пікассо]] та інших французьких майстрів.

Столиця поділена річками Петрюс і Альзет на Нижнє та Верхнє міста, через ріки перекинуто багато мостів. У Верхньому місті — руїни давньоримської чатової вежі, скельова капела Сен-Кірен (VI і XVI ст.), готична церква Сен-Мішель (1519 p.), Великий герцогський палац (XVI ст.), Палац юстиції (1556–15721556—1572 pp.), кафедральний собор Нотр-Дам (1613–16211613—1621 pp.), ратуша (1830 p.), Національний музей, [[Замок Мамер]].

Туристів приваблюють старовинні замки Віанден, Вітранж, Вільц; базиліка Санкт-Віллібрордус у м. Ехтернах, готична церква (XIV–XVIXIV—XVI ст.) в Сет-Фонтені.