Чистокровний верховий кінь: відмінності між версіями

'''ЧистокровнийЧистокро́вний верховийверхови́й кінь''' — чистокровна порода верхових [[Кінь свійський|коней]], виведена в [[Англія|Англії]]. Спочатку ці коні називалися англійськими скаковими, але з тих пір, як їх почали розводити практично ув всіхусіх країнах світу, було прийняте рішення змінити назву породи.

Коні чистокровної англійської породи не перевершені по жвавості, їх нормою вважається [[чвал]] зі швидкістю 1 км на хвилину. На коротких і середніх дистанціях (до 2800 м) сучасні чистокровні коні розвивають середню швидкість близько 60 км/год, на довгих дистанціях (понад 3000 м) вони скачуть зі швидкістю 55 км/год. Абсолютний рекорд швидкості серед англійської чистокровної породи належить чистокровному жеребцю Біч Рекіту, який у Мехіко на дистанції в 409,26 м (1/4 милі) розвинув швидкість 69,69 км/год. Брати участь у перегонах з чистокровними кіньми заборонено коням інших порід, оскільки будь-який чистокровний кінь значно сильніший і швидший за будь-якого іншого коня. Саме завдяки розвиненій і перевіреній системі скачок і тренінгу вдалося отримати породу чистокровна верхова. Можна сказати, що чистокровний кінь «народився на скачках». Вся будова тіла, внутрішня і зовнішня цього коня говорить про його призначення. Серце чистокровного коня більше й потужніше за серце коней інших порід, об'єм легенів більший. У спокої пульс чистокровного коня становить близько 60 ударів на хвилину. У момент жвавої скачки він зростає до 140 ударів на хвилину. [[Масть коня|Масті]] — переважно гніда й руда, рідше бура, сіра і ворона. Чистокровним кінь вважається лише в тому випадку, якщо його батько і мати записані в племінну книгу і, відповідно, самі є чистокровними. Якщо ж у родоводі коня хоча б у десятому коліні виявиться кличка коняпредок, який не відноситься до чистокровної породи, то ані самого коня, ані всіх його предків, висхідних до цього, не чистокровного коня, не визнають і в племінну книгу не занесуть. Крім цього, йому буде заборонено брати участь в усіх офіційних скачкахперегонах. Таким чином, всі чистокровні коні протягом своєї трьохсотрічної історії жодного разу не зазнали приливувпливу чужої крові. «За правилами тільки ті коні, родовід яких можна простежити до племінних жеребців і кобил, записаних у першому томі Дженераль Студбука, опублікованого в 1793 році, мають право вважатися чистокровними.» — Ф. Тезіо «Розведення скакових коней».

Голова шляхетнаблагородна, легка, суха, з подовженою лицьовою частиною і прямим профілем. У деяких коней іноді зустрічається велика і груба голова. Ганаші широко розставлені. Очі розумні, виразні, великі і опуклі. Ніздрі широкі, тонкі, легко розширюються. ПотилицямдовгаПотилиця довга. Шия довга, тонка, пряма, з нормальним виходом. Коротка, оленяча і лебедина шия зустрічаються рідко. Загривок високий, довгий, більш розвинений і оформлений, ніж у інших порід. У маток, з віком і збільшенням кількості вижеребків, нерідко зустрічається м'яка спина. Поперек також часто заповнений мускулатурою недостатньо. Круп довгий, овальний і, як правило, злегка спущений або прямий. Скакові коні зі спущеним крупом стали чисельнішими за коней з прямим крупом.

ОсобливуОсобливий рольвнесок ув розвиткунабуття в новоїновою породипородою жвавості зігравналежить рудийрудому жеребецьжеребцю ЕкліпсЕкліпсу (Eclips), онуконуку Дарлі. Свою кличку (Eclips) він отримав за те, що народився в день сонячного затемнення 1 квітня 1764 року. І хоча дідом його був знаменитий східний жеребець Дарлі, в його родоводі було не менше 15 коней, чиє походження було сумнівним. Зовні цей жеребець також не відзначався красою — зад його був трохи вище загривка, тож вершникові сидіти на ньому було не дуже зручно. Скакав він, морду опускаючи морду майже до самої землі, через що неодноразово його жокеї перелітали через його голову. Однак пам'ять про цього скакуна збереглася. «Екліпс перший, інші — ніде», — говорить англійське прислів'я. Екліпс 11 разів отримував «Королівський кубок» — приз найкращому коню Об'єднаного Королівства. Протягом 23 років Екліпс брав участь у 26 (у 18-ти за іншими джерелами) скачкахперегонах і жодного разу не зазнав поразки.  Більш того, жоден з його суперників навіть не зміг прийтинавіть нанаблизитись фінішдо близьконього відна ньогофініші. На початку його кар'єри Екліпса на аукціоні за нього заплатили 75 фунтів стерлінгів, після смерті видатного жеребця скелет його скелет був проданий вже за тисячу фунтів стерлінгів. При розтині відкрився секрет непереможності Екліпса — серце його було більшим, ніж у будь-якого іншого коня йоговідповідного розміру і ваги — 6,3 кг проти 5 кг. 344 нащадканащадки Екліпса (мається на увазі, діти й онуки) виявилися видатними скакунами. Сьогодні велика частина ліній чистокровних коней сходить саме до Екліпса. Сучасна ергономіка пояснює феномен Екліпса «ефектом жаби»: при високому плоскому крупі збільшується стегно і подовжується стрибок. Випрямлений плече-лопатковий суглоб вкорочує передні ноги. Сила інерції при довгому стрибку змушує голову рухатися вперед, тому вона «моталася» у Екліпса між передніми ногами. Генетики, намагаючись вивести «ген жвавості», прийшли до висновку, що кістки, хрящі та сухожилля у Екліпса були міцнішевтричі в 3 разиміцніші, ніж у звичайних коней. Це і дозволяло йому обходитися без травм, пересуваючись таким ризикованим чином. 

У 1793 році був виданий перший том племінної книги породи. Вже у першому, томіде вперше з'явилася заборона на внесення коня до книги, якщо він у своєму родоводі має хоча б одного предка в будь-якому поколінні, який не вів би до Екліпса, Герода або Метчема. У 1821 році порода була визнана офіційно. Незабаром в XIX столітті були прийняті практично всі ті правила участі коней у скачкахперегонах, які є дійсними і до сьогодні. Ці правила були розроблені з урахуванням фізіології ій темпераменту чистокровного коня. Жокеї стали стояти на коротких стременах над спиною коня, щоб не ускладнювати його рухів, вага жокеїв і всієї амуніції була жорстко регламентованоюрегламентована (не більше за 60 кг). СкачкиПерегони почали швидко поширюватисяпоширюватись Європою, потімзгодом з'явилисяперегони першіпочали скачкивлаштовувати в США, Австралії, Новій Зеландії, Канаді, країнах Південної Америки. Усюди скачкивони проводилися за єдиними правилами і суворо велися племінні книги чистокровної верхової породи. Тривалий  час центром розведення чистокровного коня все ж залишалася Англія. Але незабаром з'явилися видатні коні у Франції і Німеччині, в Італії, в США і Австралії. До середини XX століття вже складно було назвати Англію провідною скаковою державою. Класичні англійські скачкиперегони на найстаріших іподромах залишаються в числі найважливіших у світі, однак великі скакові призи стали проводитися і у Франції, і в США, і в Австралії. Пізніше до них приєдналися країни Близького Сходу, а також Південно-Східна Азія — Гонконг і Сінгапур. Сьогодні скачкиперегони на чистокровних верхових конях проводяться практично в будь-якій країні світу. Лише найпівнічніші країни, такі як Фінляндія, Норвегія, Швеція, не проводять на своїй території скачокперегонів — клімат цих країн не сприяє стрибкам наутримувати теплолюбних чистокровнихпредставників коняхцієї породи. Але і в цих країнах розводять чистокровних коней — здебільшого в якості покращувачів інших порід верхових коней. Сьогодні найкращих чистокровних коней, які претендують на перемогу в будь-якому міжнародному призі, розводять в Англії, Ірландії, Франції, США, Канаді, країнах Арабськогоарабського Сходу. Незважаючи на величезну кількість у світі племінних ліній, в породі виділяється одна, найбільша лінія. Родоначальником її став жеребець Неарко (Фарос — Ногара 1935), народжений в Італії в стайні одного з найкращих скакових конярів Федеріко Тезіо. Цей жеребець з успіхом скакав у себе на батьківщині, а також в деяких інших країнах. Після завершення скакової кар'єри став виробником. Сьогодні його лінія розвивається через синів Назруллу (від видатної кобили Мумтаз БегюмБегам) і Неарктика (від Леді Анджели). Значна частина сучасних переможців найбільших скачокперегонів, незалежно від країни народження, є представниками саме цієї лінії.

В Аргентині розводять знаменитих поло-поні — невеликих коней, яких використовують для гри в поло. Як правило, ці невеликі, рухливі, верткі коні, здатні рвонутиРазом з місця на повній швидкості і так сам різко зупинитисятим, повернутичерез вгарячкуватість будь-яку сторону, виходять при схрещуванні місцевої аргентинської породи криольйо з чистокровними кіньми, а також при різноманітних схрещуваннях їхніх нащадків. Практично всічистокровні верхові породи поліпшувалися за допомогою скакових коней, і час від часу відбувається таке схрещування, щоб не втратити зростання, пропорції, а найголовніше, силу і жвавість, яку дають ці коні. Без скакових коней не було б класичних видів кінного спорту, що входять до Олімпійських ігор — конкуру, виїздки та триборства. Самі скакові коні через гарячий темперамент рідко беруть участь у виїздкахзмаганнях з [[Виїздка|виїздки]], не мають таких стрибкових здібностей, які потрібні в конкурі[[конкур]]і вищого класу, частіше скакові коні є учасниками [[кінне триборство|кінного триборства]], де потрібна перш за все швидкість, витривалість і хоробрість. Але, тим не менш, без підливу скаковоїприливання крові чистокровних верхових не було б тих великих, ставних і потужних коней спортивних (теплокровних і напівкровних) порід, які є основними учасниками цих видів кінного спорту. Час від часу селекціонери, які працюють з цими кіньми, роблять вливання скакової крові в породу, щоб зберегти на рівні зріст, пропорції тулуба, жвавість і силу. Без цього всі ці коні поступово почнуть деградувати. Причому, якщо в запряжних і робочих породах селекціонери намагаються доливати скакову кров через кобил, то в спортивних породах зазвичай використовуються чистокровні жеребці. Найвідомішим чистокровним виробником у спортивних породах став жеребець Ледікіллер, що заснував цілу лінію в [[голштинський кінь|голштинській породі]], яка сьогодні є однією з найбільших. Велику роль також зіграв у  російській[[будьонівський кінь|будьонівській породі]] куплений в Англії чистокровний жеребець Рауфбольд (Олеандр — Рейхенбах 1940), якийвід такожякого заснувавпоходить цілуокрема лінію в породі. Клички прямих нащадків цього жеребця в будьонівській породі йдуть на букву «Р», серед його нащадків такі конкурні коні, як Ребус, який виступав під кличкою Пасс Оп за бразильську збірнулінія. У родоводах цих коней всі присутні чистокровні предки завжди позначені символами ХХ, які стоять після клички. Феномен чистокровних коней полягає в тому, що без них багато порід не можуть існувати, а вони самі більше 300 років виводяться зовсімрозводяться без вливуприливання іншоїчужої крові і не тільки не деградують, а й покращують свої швидкісні показники в жвавості.

Основним призначенням чистокровного коня є скачки[[Перегони|перегони]] — гладкі доріжками іподрому і бар'єрні ([[стипль-чезичез]]и і кроси) доріжками іподрому або поля. Через свій вибуховийзапальний характер, надмірну енергійність вони не годятьсяпризначені для простих любителів коней. ЦимЦі конямконі потрібнапотребують щоденнащоденної розрядкарозрядки чвалом[[чвал]]ом і рукатвердої майстра, інакше наслідки можуть бутируки непередбачуванимифахівця. Крім скачокперегонів деякихпредставників зіцієї скакових конейпороди використовують спортсмени,для якізмагань займаютьсяз триборствомтриборства, а англійці використовують цих коней у традиційнійтрадиційних для них полюваннях на лисиць. Велика кількість коней, які не виявили себе в скачкахперегонах, йде в покращувачі величезноїстать кількостіпокращувачами інших порід, і це теж призначення чистокровного коня.