Обручев Володимир Панасович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Yasnodark (обговорення | внесок)
Скасування редагування № 17508454 користувача 91.245.77.95 (обговорення)
стиль
Рядок 31:
У 1914 року Обручев здійснив експедицію на Алтай. Опублікована за матеріалами експедиції робота «Алтайські етюди» започаткувала нові уявленням про палеогеографію цієї гірської області. Дослідження на Алтаї дозволили також зібрати значний матеріал, з урахуванням якого учений згодом створив нову гілка геології – неотектонику. У 1918 року він працює у Вищій раді народного господарства, задля якого проводить на Донбасі пошуки й розвідку вогнетривких глин і мергелів. З 1921 року Обручев – член-кореспондент, і з 1929 року – дійсний член Академії наук СРСР. У 1929 – 1933 роках Володимир Панасович очолював геологічний інститут АН СРСР, і водночас із 1930 року він – голова комісії АН СРСР з вивчення вічної мерзлоти, перетвореної на 1939 року до Інституту мерзлотоведения. Протягом років Другої світової війни Обручев – академік-секретар Відділення геолого-географических наук АН СРСР, яке проводило великі роботи оборонного значення. У цей короткий час він завершує своє багатотомну монографію «Історія геологічного дослідження Сибіру». Загальний обсяг цієї роботи становить близько 2700 сторінок. У 1947 року Обручев був обраний почесним президентом Географічного суспільства СРСР. З-під пера ученого вийшло щонайменше 1750 друкованих аркушів наукової продукції. Академік М. А. Усов – учень Обручева Томському технологічному інституті – так оцінив його титанічна праця: «Рідкісний геологічне установа світу колективно випустило стільки друкованої продукції, скільки дав один Обручев» (Рябухін Р. Є. Академік Обручев. М. 1953. З. 36). Також Володимир Обручев виступав як як автор книжок і статей наукового змісту. Він також широко відомий як автор науково-фантастичних і пригодницьких романів, як нарисовець і публіцист. Він також є автором фейлетонів і віршів. Першим твором, у якому проявилося його обдарування як письменника, був науково-фантастичний роман «Плутонія». Ну а потім їм було написано романи «Земля Санникова», «Золотошукачі у пустелі», «Рудник убогий», повість «У нетрях центральної Азії» і кілька цікавих автобіографічних книжок («Мої мандри Сибіру», «Від Кяхти до Кульджи» та інших.). Написані правдиво захоплююче, ці твору і досі пір популярні серед найбільш широкого загалу читачів, особливо серед школярів та студентів. Багато студентів географічних і геологічних факультетів дійшли свого фаху завдяки читання малярських творів Обручева. А «[[Земля Саннікова]]», наприклад, як викликала інтерес читачів, так й привернула увагу вчених: для пошуків «землі» було організовано морські і повітряні експедиції.
 
За великі наукові заслуги Обручеву в 1945 року присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Він лауреат премії імені Т.Шевченка , премії імені Леніна, двічі лауреат Державної премії СРСР, нагороджений 5 орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, багатьма медалями, зокрема почесними медалями АН СРСР і Географічного товариства СРСР. У 1938 року АН СРСР заснувала премію імені Обручева за кращінайкращі роботи з геології Сибіру. Його ім'ям названо мінерал обручевит, і навіть гірський хребет у Туві, гора в верхів'ях р. Витима, льодовик на полярному Уралі, підводна височина у Тихому океані біля берегів Камчатки, оаза в Антарктиді та інші географічні об'єкти.
 
== Література ==